Постанова 4854 № 400/3470/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3470/19 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді - Шевчук О.А., суддів: Федусика А.Г., Яковлєва О.В. при секретарі Жигайлової О.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, ухвалене у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні у м.Миколаєві у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИЛА: В грудні 2016 р. звернувся з позовом до Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, в якому просив суд: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиконання:- постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 12 квітня 2011 р. про зобов`язання Департаменту праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради перерахувати та виплатити позивачу щорічну разову допомогу за 2009 р., виходячи з чотирьох мінімальних пенсій за віком;- виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2012 р. про стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради 2 936,0 грн. недоплаченої щорічної допомоги, яка виплачується до 5 травня за 2011 рік;- виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2012 р. про стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради 2 172,0 грн. недоплаченої щорічної допомоги, яка виплачується до 5 травня за 2011 рік;- виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2012 р. про стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради суми щорічної грошової допомоги за 2010 рік, в розмірі 2 704,0 грн.;- виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 січня 2016 р. про зобов`язання Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради виплати позивачу 3 636,0 грн. недоплаченої щорічної допомоги, яка виплачувалась до 5 травня за 2015 рік; 2) зобов`язати відповідачів вчинити дії, передбачені Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 3 серпня 2011 р. № 845 (надалі - Порядок № 845): - стягнути з відповідача на користь позивача кошти, присуджені постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 12 квітня 2011 р. в сумі 1 922,0 грн., з урахуванням 30% відсотків прострочення сплати - 2 440,94 грн.;- стягнути з відповідача на користь позивача кошти за виконавчим листом, виданим Центральним районним судом м. Миколаєва 20 січня 2012 р., за 2010 р., в сумі 2 701,0 грн., з урахуванням 30% відсотків прострочення сплати - 3 271,84 грн.;- стягнути з відповідача на користь позивача кошти за виконавчим листом, виданим Центральним районним судом м. Миколаєва 25 грудня 2012 р., за 2011 р., в сумі 2 172,0 грн., з урахуванням 30% відсотків прострочення сплати - 2 562,96 грн.;- стягнути з відповідача на користь позивача кошти за виконавчим листом, виданим Центральним районним судом м. Миколаєва 25 грудня 2012 р., за 2011 р., в сумі 2 936,0 грн., з урахуванням 30% відсотків прострочення сплати - 3 464,0 грн.;- стягнути з відповідача на користь позивача кошти за виконавчим листом, виданим Центральним районним судом м. Миколаєва 5 січня 2016 р., за 2015 р., в сумі 3 636,0 грн., з урахуванням 30% відсотків прострочення сплати - 3 963,0 грн.;- стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період 2009-2017 р.р. та 30% річних від простроченої суми заборгованості; 3) відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50 000,0 грн.; 4) визнати умисним невиконання відповідачем судових рішень; 5) стягнути з відповідача на його користь кошти в сумі 27 713,0 грн., а також моральну шкоду в розмірі 50 000,0 грн. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 р., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду ві 21.02.2018 р., позовні вимоги задоволено частково, а саме визнано протиправною бездіяльність ДКС України та ГУ ДКС України у Миколаївській області щодо тривалого невиконання судових рішень, прийнятих на користь ОСОБА_1 , стягнуто з ДКС України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000,0 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2019 р частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання протиправною бездіяльності ДКС України та ГУ ДКС України у Миколаївській області щодо тривалого невиконання судових рішень, прийнятих на користь ОСОБА_1 та стягнення з ДКС України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 1 000,0 грн. залишено без змін. В решті, рішення судів скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення, Верховний Суд вказав, що суди залишили поза увагою такі позовні вимоги, як 1) зобов`язання відповідачів здійснити нарахування сум інфляції та компенсації за порушення строків перерахування коштів та 2) стягнення з відповідачів цих коштів. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у задоволенні позову в цій частині відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Доводами апеляційної скарги зазначено, що відповідачі тривалий час не виконували рішення судів про стягнення коштів на його користь, посилаючись на відсутність коштів. На час нового судового розгляду, належні йому до сплати кошти були перераховані в повному обсязі. Разом з тим, відповідачі не врахували того, що за час затримки виконання рішень судів, він має право на відшкодування інфляційних втрат. При цьому, позивач керується приписами ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та рішенням Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі "Віннік та інші проти України", з яких слідує, що відповідачі повинні сплатити 3% річних та 0,3% пені, а загалом відповідачі повинні сплатити 3,3% річних за затримку сплати грошового зобов`язання. За розрахунком позивача, сума заборгованості відповідачів складає 14 350,0 грн. . У відзиві на апеляційну скаргу ДКС України зазначають, що від позивача до ДКС України надійшло 5 виконавчих документів, які на теперішній час всі виконані. З приводу нарахування компенсації за затримку виконання судових рішень. Також, зазначається, що Порядок № 845 передбачає нарахування компенсації не інакше, як за заявою стягувача. Позивач подав тільки одну таку заяву, яка стосувалась двох виконавчих документів і по ним прийняті рішення про нарахування компенсації. Сама компенсація нарахована і поставлена в третю чергу виконання, відповідно до приписів Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". По іншим виконавчим документам позивач заяв про нарахування компенсації не подавав, а тому вона і не нараховувалась (т. 2 а. с. 171-176, 202-204). 27.05.2020 року апелянтом ОСОБА_1 надано суду додаткові пояснення та повідомлено про неможливість прибути у судове засідання призначене на 03.06.2020 року за станом здоровя. 01.06.2020 року від відповідача суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника . Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встанвлено з матеріалів справи, від ОСОБА_1 відповідачу надійшло п`ять виконавчих листів, а саме: 18.04.2014р. щодо виконання виконавчого листа Центрального районного суду м.Миколаєва від 07.04.2014р. по справі №1423/2472/2011 про стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради 2936,00грн, яке виконано 28.02.2017 (платіжне доручення від 22.02.2017р. за №10). Надійшло по постанові КМУ від 03.08.2018 №845. Рішення про виплату компенсації від 02.11.2017 на 230,43грн. 20.08.2014р. щодо виконання виконавчого листа Центрального районного суду м.Миколаєва від 19.08.2014р. по справі №1423/582/2011 про стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради 2704,00грн, яке виконано 20.03.2017р. (платіжне доручення від 09.03.2017р. за №13 додається). Надійшло по постанові КМУ від 03.08.2011 №845. Рішення про виплату компенсації від 02.11.2017 на 188,89грн. 15.05.2015р. щодо виконання виконавчого листа Центрального районного суду м.Миколаєва від 18.02.2015р. по справі №1423/2471/2011, про стягнення 2172,00 грн, яке виконано 18.04.2018р. (платіжне доручення від 12.04.2018р. за №77357). Надійшло по постанові КМУ від 03.08.2011р. №845. Заява про нарахування компенсації від Апелянта не надходила. 15.02.2016р. щодо виконання виконавчого листа Центрального районного суду м.Миколаєва від 09.02.2016 по справі №490/4867/15-а, про стягнення 3636,00 грн , яке виконано 24.09.2018р. (платіжне доручення від 20.09.2018р. за №79144). Надійшло по постанові КМУ від 03.08.2011р. №845. Заява про нарахування компенсації від Апелянта не надходила. 16.04.2015р. по акту ДВС за 1 квартал 2015 року щодо виконання виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.04.2011 по справі №22а-1674/11 про стягнення 1922,00 грн, яке виконано 29.11.2017р. (платіжне доручення від 20.09.2018р. за №79144 додається). Надійшло по постанові КМУ від 03.09.2014р. №440. Компенсація повинна нараховуватися органами ДВС у порядку п.50 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №

845. В свою чергу, Центральним районним судом м. Миколаєва в рамках адміністративного судочинства вже були розглянуті справи за позовами ОСОБА_1 по тому ж самому предмету між тим тими ж сторонами, а саме: 1) справа №490/11191/14-а (2а-490/360/2017) щодо не належного виконання виконавчого листа Центрального районного суду м.Миколаєва виданого від 07.04.2014р. по справі №1423/2472/2011, про стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради 2936,00 грн. недоплаченої щорічної допомоги, яка виплачується до 5 травня за 2011 рік. - закрито провадження; 2) справа №490/461/15-а щодо не належного виконання виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва виданого від 07.04.2014р. по справі №1423/2472/2011, про стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради 2936,00 грн. недоплаченої щорічної допомоги, яка виплачується до 5 травня за 2011 рік. - відмовлено у задоволенні позову; 3) справа №490/2479/16-а щодо неналежного виконання виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва виданого від 18.02.2015р. по справі №1423/2471/2011, про стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради 2172,00 грн. недоплаченої щорічної. допомоги, яка виплачується до 5 травня за 2011 рік - відмовлено у задоволенні позову (копії судових рішень у матеріалах справи). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідачів здійснити нарахування сум інфляції та компенсації за порушення строків перерахування коштів та стягнення з відповідачів цих коштів, суд першої інстанції зазначив, що компенсація здійснюється за заявами стягувача, однак ОСОБА_1 такі заяви не надавав. Щодо стягнення коштів з відповідача, суд встановив, що компенсація поставлена відповідачем о сплати в третю чергу, однак питання черговості виплати компенсації не є предметом розгляду. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. Відповідно до ст. 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Згідно ч. 1, 2, 4 ст. З Закону № 4901^1 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Перерахування коштів стягувану здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №4901-УІ, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувану виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Згідно п. 33 Порядку № 845, у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку.. У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми. Відповідно до п. 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей. Згідно п. 48 Порядку № 845, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувану здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів. У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Строки перерахування коштів перериваються на період усунення обставин, визначених у пунктах 11, 13 та 49 цього Порядку. Відповідно до п. 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Згідно п. 50 Порядку № 845 Компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Колегію суддів встановлено, що від позивача на адресу Казначейства надійшла заява від 09.10.2017р. за вх..№О-13-2349 про нарахування компенсації. Позивач просив нарахувати компенсацію за судовими рішеннями, що надійшли до Казначейства: 18.04.2014р. щодо виконання виконавчого листа Центрального районного суду м.Миколаєва від 07.04.2014р. по справі №1423/2472/2011 про стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради 2936,00 грн, яке виконано 28.02.2017р. (платіжне доручення від 22.02.2017р. ). Надійшло по постанові КМУ від 03.08.2018р. №845. Рішення про виплату компенсації від 02.11.2017р. на 230,43 грн (за період з 19.07.2014р. по 28.02.2017р. ). 20.08.2014р. щодо виконання виконавчого листа Центрального районного суду м.Миколаєва від 19.08.2014 по справі №1423/582/2011 про стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради 2704,00грн, яке виконано 20.03.2017р. (платіжне доручення від 09.03.2017р. за №13). Надійшло по постанові КМУ від 03.08.2018р. №845. Рішення про виплату компенсації від 02.11.2017р. на 188,89 грн. (за період з 21.11.2014р. по 20.03.2017р. ). Судом встановлено, що казначейством нарахована компенсація та поставлено в третю чергу, яка буде виконана після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення», пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». В свою чергу, судом встановлено, що ДКС України протягом 2017-2018 р.р. виплатила ОСОБА_1 . Повну суму коштів за всіма виконавчими листами, що також не заперечується апелянтом. Судом встановлено, що позивач надав заяви про нарахування компенсації лише щодо двох виконавчів листів (т.2 а. с. 205-206)., проте з заявами щодо нарахування компенсації за іншими виконавчими документами позивач до ДКС України не звертався. Колегія суддів зазначає, що алгоритм нарахування компенсації визначений апелянтом не відповідає положенням та вимогам Порядку №

845. Щодо черговості виплати компенсації судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що зазначене питання не є предметом розгляду у цій справі. Посилання апелянта в апеляційній скарзі та в наданих до суду додаткових поясненнях на рішення ЄСПЛ суд не приймає, оскільки предмети розгляду справ ЄСПЛ та предмет розгляду цієї справи різняться між собою та не є тотожними, оскільки в рішеннях ЄСПЛ встанвлена відповідальність державних органів саме за не виконання рішень ЄСПЛ, а не національних суддів. Також, вірними є висновки суду першої інстанції про те, що Порядок №845 та Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачають нарахування компенсації в розмірі 3% від суми боргу, а не застосування інфляції до суми боргу, що не є тотожним. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не підтверджуються наявними у справі доказами, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року - залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 09.06.2020 року. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.В. Яковлєв