Постанова 4855 № 640/6562/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6562/20 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Черпіцької Л.Т. та суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря Зуєнка Д.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного спеціаліста відділу судового забезпечення Міністерства юстиції України Управління судово-претензійної роботи Департаменту судової роботи Міністерства юстиції України Дудник А.О. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: Приватне акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просило зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути заяву АТ "Львівгаз" від 26.12.2019 року №2/264-40. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем зазначено, що подана ним заява не була розглянута Міністерством юстиції України по суті. На думку позивача, інформація про порушення судовим експертом вимог законодавства України про судову експертизу підлягала перевірці саме відповідачем, як органом державної влади, на який законодавством покладено обов`язок її перевірки та, за наявності підстав, звернення з поданням до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України. Вважає, що всупереч частини другої статті 19 Конституції України відповідач, як орган державної влади, не діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2021 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Оператор газопродільної системи "Львівгаз" задоволено. Зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути заяву АТ "Львівгаз" від 26.12.2019 року №2/264-40. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) на користь Приватного акціонерного товариства "Оператор газопродільної системи "Львівгаз" (код ЄДРПОУ 03349039) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102, 00 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок. Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що АТ "Львівгаз" через свого представника, який діяв на підставі довіреності, звернулося до Міністерства юстиції України із заявою від 26.12.2019 року №2/264-40 з проханням провести перевірку наведеної у цій заяві інформації та, за наявності підстав, звернутися до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України з поданням щодо експерта Бобало Т.В. Міністерством юстиції України АТ "Львівгаз" надано відповідь, викладену листом від 13.01.2020 року №33/187-33-20/0009.2.2, де зазначено, що усі питання щодо висновку експерта необхідно вирішувати під час розгляду справи у судовому порядку. Вважаючи, що Міністерством юстиції України подану заяву не розглянуто по суті, чим порушено права та інтереси позивача, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 40 Конституції України, кожному гарантовано право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України "Про звернення громадян". Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально - економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. З вищезазначених норм права випливає, що подану позивачем заяву не може бути розглянути згідно Закону України «Про звернення громадян». Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення з заявою про порушення експертом законного інтересу АТ «Львівгаз» на дотримання законодавства про судову експертизу при проведенні експертизи у справі за його участі. Разом з тим, сам висновок експерта заявником не оспорюєтьтся. Згідно заяви АТ "Львівгаз", в заяві вказано, що експертом порушено частину другу статті 107 ГПК України в частині проведення додаткової експертизи без її призначення судом. Також вказано про порушення експертом частини п`ятої статті 105 ГПК України і конкретні порушення вимог пункту 4.14 Інструкції, затвердженої наказом відповідача від 08.10.1998 року №53/5. Висновок експерта підтверджує самостійний вибір ним вихідних даних для проведення експертизи, відображених неоднозначно, що прямо заборонено пунктом 2.3. Інструкції. Відповідно до статті 14 Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 року №4038-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності. Частиною третьою статті 17 Закону України "Про судову експертизу" встановлено, що порядок присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям чи позбавлення кваліфікації судового експерта фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, визначається Міністерством юстиції України. З цією метою при Міністерстві юстиції України створюється Центральна експертно-кваліфікаційна комісія, яка діє відповідно до положення про неї, що затверджується Міністерством юстиції України. Пунктом 2.4 Інструкції про порядок призначення та проведення судових експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року №1950/5) визначено, що за допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством. Положенням про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 №301/5 (далі також- ЦЕЕК), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.03.2015 за №249/26694 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, Положення №301/5), визначено: ЦЕКК є колегіальним органом, що діє при Міністерстві юстиції України (пункту 1 Розділу ІІ); основними завданнями ЦЕКК зокрема є розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів (підпункт 6 пункту 2 Розділу ІІ). ЦЕКК діє у складі кваліфікаційної і дисциплінарної палат. Дисциплінарна палата ЦЕКК виконує завдання, передбачені підпунктами 5, 6 пункту 2 цього розділу (пункт 3 Розділу ІІ); відповідно до статті 14 Закону України "Про судову експертизу" атестовані судові експерти за порушення вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності (пунктом 1 розділу VI). Згідно пункту 2 розділу VІ "Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів" підставою для розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів Центральної експертно-кваліфікаційної комісії є подання керівника Структурного підрозділу Мін`юсту щодо результатів перевірки про порушення судовим експертом вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень. Приписами підпункту 65 пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року №228, до основних завдань Міністерства юстиції України належить здійснення контролю за організацією діяльності судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ. Згідно із пунктом 2 розділу ІV Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року №3505/ (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 17.12.2019 року), контроль за дотриманням судовими експертами вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності здійснюється Міністерством юстиції України із залученням фахівців науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України шляхом проведення перевірок. Відповідно до пункту 7 розділу ІV Інструкції підставою для проведення позапланової перевірки є доручення Міністерства юстиції України щодо перевірки фактів порушення судовими експертами вимог чинного законодавства з питань судово-експертної діяльності. Позапланова перевірка проводиться за дорученням Міністерства юстиції України в межах питань, зазначених у дорученні. Отже, колегія суддів вважає, що інформація про порушення судовим експертом вимог законодавства України з питань судово-експертної діяльності, підлягала перевірці саме відповідачем, як суб`єктом державної влади, на який законодавством покладено обов`язок її перевірки та, за наявності підстав, звернення з поданням до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України. Досліджуючи зміст листа відповіді Міністерства юстиції України від 20.01.2020 року №сл-548-78001-0120 на заяву АТ "Львівгаз" від 26.12.2019 року, колегія суддів приходить до висновку, що заяву позивача необґрунтовано кваліфіковано як звернення щодо незгоди з висновком судової експертизи, наведену в заяві інформацію відповідачем не перевірено, при виконанні документа всупереч вимогам Інструкції з діловодства не опрацьовано, до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії відповідач не звернувся та не спростував у відповіді заявлену позивачем інформацію, не надано обґрунтованої відповіді на кожне поставлене заявником питання з посиланням на відповідні нормативно - правові акти, та, відповідно, не розглянуто по суті питання, з якими АТ "Львівгаз" звернулося із заявою від 26.12.2019 року №2/264-40 до Міністерства юстиції України. Колегія суддів звертає увагу, що питання, які порушені заявником в заяві від 26.12.2019 року №2/264-40 про порушення судовим експертом вимог законодавства України з питань судово-експертної діяльності безпосередньо стосуються процедури перевірки саме Міністерством юстиції України. Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача не містить інформації щодо конкретних порушень вимог законодавства про судову експертизу та методичних підходів судовим експертом Бобало Т.В., оскільки спростовуються змістом заяви, де є посилання на порушення експертом частини п`ятої статті 105, частини другої статті 107 Господарського кодексу України, вимог пункту 1.3, пункту 4.23 та пункту 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Крім того, слід звернути увагу на те, що доводи відповідача, наведені у відзиві, що у заяві позивача не вказано яким чином Міністерством юстиції України порушено права ОСОБА_1 взагалі не ґрунтуються на матеріалах справи та не узгоджуються зі складом учасників даної справи. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Міністерством юстиції України допущена протиправна бездіяльність, що виявилась у наданні позивачу формальної відповіді та не по суті заявлених питань, сформованих в заяві від 26.12.2019 року, що суперечить вимогам Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року №228 та пункту 2 розділу ІV Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року №3505/5, що в свою чергу вказує на невиконання відповідачем дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на нього обов`язків, наслідком чого є негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача. Щодо твердження скаржника стосовно того, що задовольняючи позов, суд першої інстанції втручається в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, колегія суддів їх до уваги не приймає, з огляду на наступне. Адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексом адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Отже, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Колегія суддів вважає, що твердження відповідача про відсутність у суду повноважень зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути заяву, є помилковими, оскільки вони ґрунтуються на невірному тлумаченні поняття дискреційних повноважень. У відповідності до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, із дотриманням норм процесуального права. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного спеціаліста відділу судового забезпечення Міністерства юстиції України Управління судово-претензійної роботи Департаменту судової роботи Міністерства юстиції України Дудник А.О. залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 12 листопада 2021 року. Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька Судді: О.Є. Пилипенко Я.М. Собків