Постанова 4852 № 160/3827/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/3827/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року (суддя Тулянцева І.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 18.05.2021 року) в справі №160/3827/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання визнати скаргу задоволеною,- в с т а н о в и в: 12.03.2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому, просила визнати скаргу б/н від 03.12.2020 року на податкові повідомлення-рішення №00054390413-0420, №0005438-0413-0420 задоволеною; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.11.2020 року №0005439- 0413-0420 на суму 131980,00 грн., №0005438-0413-0420 на суму 13560,85грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначала, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховані норми п.п. 266.6.1 пункту 266.6. п.п. 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, де визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року замість п.п.266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України; ст.58 Конституції України, п.п. 12.3.5 пункту 12.3, пункту 12.5. статті 12 Податкового кодексу України, де визначено, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі замість пункту 4.3 статті 4 Податкового кодексу України; п.п. 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, п.п. 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України - оприлюднення рішення органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду замість іпі.266.4.2 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України та пункт 56.9 ст. 56 ПК України, пунктами 1. 2 розділу VII «Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами», що затверджений наказом Міністерства фінансів України 21.10.2015 року № 916 - рішення за скаргою платника податків надсилається платнику податків протягом 20-денного строку замість Закону України від 13.05.2020 року № 591 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби». Норма, встановлена підпунктом 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України набула чинності з 01.01.2018 року, відповідно податковий орган не мав права застосовувати в податкових рішень податок на нерухоме майно за 2017 рік, згідно правила «закон зворотної сили не має», дія закону чи іншого нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Апелянт вказував, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, 'їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватись протягом бюджетного року, у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про запровадження місцевою податку до 15 липня поточного року, положення такого рішення набирають чинності не раніше 01 січня наступного року, якщо ж таке рішення прийнято органом місцевого самоврядування після 15 липня поточного року, то його положення не підлягають застосуванню. Апелянт вказувала, що рішення Дніпропетровської міської ради щодо встановлення ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб від 13.07.2016 року № 7/11, а також 15.02.2017 року № 12/18 шляхом внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 не підлягає застосуванню впродовж 2017 року, а від 06.12.2017 року №12/27 не підлягає застосуванню впродовж 2018-2019 років. Наявні підстави для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 10.11.2020 року №0005438-0413-0420, №0005439-0413-0420 з підстав їх оскарження в адміністративному порядку до ДПС України та не отримання у визначений законодавством строк (понад 20 днів) вказаного контролюючого органу у відповідь на таку скаргу. Зміни до Податкового кодексу України від 13.05.2020 року № 591 мали за мету захист платника податків, а не контролюючого органу, карантин на всій території України встановлюється виконавчою владою - Кабінетом Міністрів України і прописується у його постанові. Відповідачем не наведені причини неможливості своєчасного надання відповіді у визначений законом строк, а також відсутні будь-які посилання на карантинні обмеження, що вплинули на роботу контролюючого органу негативним чином. Апелянт вказувала, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що видане на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 06.04.2009 року № 775, технічного паспорту, частка власності складає 83/100 на нерухоме майно є будівлею житлово-комерційного призначення (виставковий комплекс), відповідно до державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000р. № 507 торгові центри, пасажі, універмаги, спеціалізовані магазини та павільйони, зали для ярмарків, аукціонів, виставок, криті ринки, станції технічного обслуговування автомобілів та ін. відносяться до будівель торгівельних (код 1230). Земельна ділянка під виставковим комплексом також є спільною сумісною власністю і передана ОСОБА_1 рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів 03.09.2001 року № 1935 для розміщення виставочної зали. Розмір грошових зобов`язань за двома об`єктами нерухомості по АДРЕСА_1 відповідачем визначався таким чином, що з 01.01.2017 року по 28.02.2017 року за ставкою податку 1% , як для нежитлової нерухомості, шо перебуває у власності фізичних та юридичних осіб (підпункт 3.5. пункту 3 таблиці Додатку 1 до рішення міської ради 13.07.2016 року № 7/11); з 01.03.2017 року як житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб за ставкою 1,5% (пункт 2 таблиці Додатку 1 до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 у редакції рішення міської ради 15.02.2017 № 12/18) за ставкою 1,500 (код 11 будівлі житлові Додатку 1 до рішення міської ради 06.12.2017 року № 12/27). Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка та базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Базою оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Відповідно до пп.266.4.3 п.266.4 ст.266 ПК України, пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності). Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Пільга зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у силу пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України, полягає у зменшенні бази оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, зокрема, на 120 кв. метрів для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості, вказана пільга не підлягає застосуванню у разі коли площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту, тобто перевищує 600 кв. м (120 кв. м х 5) та у разі використання об`єкта/об`єктів оподаткування, їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності). Суд першої інстанції зазначав, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з чотирьох житлових будинків з госппобудовами. На 83/100 частини домоволодіння: житловий будинок літ. А-1. А1-1, житловою площею 59,4 кв.м, загальною площею 82,8 кв.м, будівля житлово-комерційного призначення літ. Р-3, р-1, загальною площею 653,2 кв.м, огорожа №1. Загальною площею (82,8 кв.м + 653,2 кв.м) = 736 кв.м, яка перевищує 600 кв. метра (120 кв. метра х5). ОСОБА_1 об`єкт/об`єкти оподаткування (будинок, домоволодіння) використовує з метою одержання доходів (здаються в оренду, використовуються у підприємницькій діяльності). Враховуючи загальну площу об`єкта (кв. метрів) та з огляду на те, що об`єкт/об`єкти (будинок, домоволодіння) використовуються з метою одержання доходів, пільга зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначена пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України, у межах спірних правовідносин застосуванню не підлягає, згідно з пп.266.4.3 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України. Суд першої інстанції вказував, що безпосереднє встановлення місцевих податків, у тому числі і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень. Суд першої інстанції вказував, що не підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення з підстав їх оскарження позивачем в адміністративному порядку до ДПС України та не отримання у визначений законодавством строк рішення вказаного контролюючого органу у відповідь на таку скаргу, оскільки Законом України від 13.05.2020 року №591 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни до пункту 52-8 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до якого тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені та надіслані (вручені) позивачу після 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), тобто вже після встановленого Податковим кодексом України строку, протягом якого надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом податкові повідомлення-рішення, що є порушенням вимог податкового законодавства України. Процедури поновлення строку діюче законодавство не передбачає, оскільки він є присічним, значення такого строку полягає у тому, щоб припинити дію за певних обставин. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 року було доповнено п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України пп.266.10.3, відповідно до якого податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п.102.1 ст.102 цього Кодексу. Згідно з п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Норма, встановлена пп.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України набула чинності з 01.01.2018 року. Суд першої інстанції вказував, що як передбачено «ґ» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, не є об`єктом оподаткування житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад. Проте позивачем не надано рішення органу місцевого самоврядування так вказано про те, що лише 25.03.2021 року вона звернулася до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою про підтвердження аварійного стану будинку. Дії щодо визначення нерухомості непридатною для проживання проведені позивачем лише в 2021 році, а податковий період відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за цим об`єктом оподаткування, як вже відмічалось судом є 2017-2019 роки. Матеріалами справи встановлено, що відповідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа-підприємець 31.07.2007 року про що внесений запис 22060000000000635, зареєстрована платником податків і зборів та на даний час перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області. Основним видом діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20); іншими видами: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код КВЕД 46.19): виробництво інших меблів (код КВЕД 31.09), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 06.04.2009 року №775 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.04.2009 року серії НОМЕР_1 від 10.04.2009 року, відповідно до якого ОСОБА_1 на праві приватної власності належать домоволодіння (частка власності 83/100) за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з чотирьох житлових будинків з госппобудовами. На 83/100 частини домоволодіння приходиться: житловий будинок літ. А-1. А1-1, житловою площею 59,4 кв.м, загальною площею 82,8 кв.м, будівля житлово-комерційного призначення літ. Р-3, р-1, загальною площею 653,2 кв.м, огорожа №1. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 29.10.2020 року, ОСОБА_1 є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з чотирьох житлових будинків з госппобудовами, на 83/100 частини домоволодіння: житловий будинок літ. А-1. А1-1, житловою площею 59,4 кв.м, загальною площею 82,8 кв.м, будівля житлово-комерційного призначення літ. Р-3, р-1, загальною площею 653,2 кв.м, огорожа №1. ОСОБА_1 на адресу податкового органу в електронній формі подала повідомлення про об`єкти оподаткування від 23.12.2011 року (форма 20-ОПП), об`єкт оподаткування - виставочний зал, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - експлуатується, тип об`єкта оподаткування визначено - 151; об`єкт оподаткування - офіс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - експлуатується, тип об`єкта оподаткування визначено -

378. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення від 10.11.2020 року: №0005438-0413-0420, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (будинок) за податковий період 2017, 2018, 2019 рік у сумі 13560,85 грн.; №0005439-0413-0420, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (домоволодіння) за податковий період 2017, 2018, 2019 рік у сумі 131980,00 грн. ОСОБА_1 не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, оскаржила їх у адміністративному порядку шляхом подання 03.12.2020 року скарги. Рішенням Державної податкової служби України від 29.01.2021 року №434/М/99-00/06/01/04/09 податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.11.2020 року №0005439-0413-0420, №0005438-0413-0420 залишено без змін, скаргу фізичної особи-платника податку ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим з повідомленням про вручення на податкову адресу ОСОБА_1 та вручено особисто 15.02.2021 року. Встановлено, що згідно акту обстеження технічного стану житлового будинку АДРЕСА_1 (літА-1, А1-1 , житловою площею 59,4 кв.м, загальною площею 82,8 кв.м) від 22.03.2021 року, складений комісією у складі власника приміщень ОСОБА_1 , представників орендарів приміщень, вказаний будинок знаходиться в аварійному стані і є непридатним для експлуатації. Рішенням Дніпровської міської ради від 13.07.2016 №7/11 встановлено ставку податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб на 01.08.2016 року. Рішенням Дніпровської міської ради від 15.02.2017 №12/18 було встановлено ставку податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб на 01.03.2017 року. Рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №12/27 було встановлено ставку податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб на 01.01.2018 року. Згідно п. 266.1, п. 266.2, п. 266.3 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт. Згідно п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Згідно підпунктів 266.7.1, 266.7.1-1, 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. За наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку). Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Отже, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.04.2009 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 на праві приватної власності належать домоволодіння (частка власності 83/100) за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з чотирьох житлових будинків з госппобудовами, житловою площею 59,4 кв.м, загальною площею 82,8 кв.м, будівля житлово-комерційного призначення літ. Р-3, р-1, загальною площею 653,2 кв.м, огорожа №1. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивач є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з чотирьох житлових будинків з госппобудовами. Відповідно до пп.266.7.1-1 п.266.6 ст.266 ПК України за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку). Загальна площа домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 перевищує 500 кв. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вірно розраховує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичними особами ОСОБА_1 з огляду на інформацію про наявність у її власності домоволодіння (частка власності 83/100) за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з чотирьох житлових будинків з госппобудовами загальною площею 653,2 кв.м, з огляду на площю нерухомості, у відповідності до ст. 266 ПК України. Варто вказати, що рішенням Дніпровської міської ради від 13.07.2016 №7/11 встановлено ставку податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб на 2017 рік, рішенням Дніпровської міської ради від 15.02.2017 року №12/18 було встановлено ставку податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб на 01.03.2017 року та рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №12/27 було встановлено ставку податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб на 01.01.2018 року. Згідно п. 4 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Згідно п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Згідно п.3 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» у 2019 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Відповідно до п. 12.3, п. 12.4, п. 12.5 ст. 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, надсилають у десятиденний строк з дня прийняття рішень, але не пізніше 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та/або зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та/або зборів, в електронному вигляді інформацію щодо ставок та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, та копії прийнятих рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів та про внесення змін до таких рішень. Якщо в рішенні органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також податкових пільг з їх сплати не визначено термін його дії, таке рішення є чинним до прийняття нового рішення. Контролюючі органи не пізніше 25 серпня поточного року складають зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та/або зборів на відповідних територіях, а також про встановлені на відповідних територіях податкові пільги та подають її в електронній формі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. У разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів. До повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. Платники місцевих податків та зборів при визначенні своїх податкових зобов`язань можуть використовувати зведену інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Такі платники звільняються від відповідальності у разі, якщо у зведеній інформації, розміщеній на офіційному веб-сайті, виявлено помилку, що містить розбіжності між даними контролюючих органів та даними офіційно оприлюдненого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів або про внесення змін до таких рішень. У такому разі до таких платників податку штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом за порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що спричинені такою помилкою, не застосовуються, підстав для притягнення платника податків та/або його посадових осіб до відповідальності немає. Згідно пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Відповідно до п. 8.3 ст. 8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Проте, законодавцем при зміні правил нарахування податків у тому числі тих, розмір яких визначається місцевими радами, було завчасно внесено зміни до ПК України, передбачено випадки використання рішень міських рад при розрахунку податків, розмір яких встановлюється місцевими радами. Нормами Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» передбачено, що якщо місцева рада не встигне прийняти відповідне рішення про встановлення ставок податку на нерухомість, податок у 2017, 2018, 2019 роках нараховується за правилами Податкового кодексу України. Не дивлячись на передбачену незмінність правил нарахування податків та зборів, їх розмір, протягом бюджетного або календарного року, може бути встановлено сільським, селищним, міським радам та радами об`єднаних територіальних громад, без обмеження строком та обмеженням додатковими приписами. Передбачено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, або прийняла не у відведений строк, такі податки справляються, виходячи з норм Податкового кодексу України. Законами України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році», «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» не встановлено окремого від Податкового кодексу України порядку оподаткування, нормами Закону встановлюють строк можливого прийняття міськими радами рішень. Передбачено нарахування податку, у тому числі податку на нерухомість, відмінну від земельної ділянки у відповідності до ст. 266 ПК України для осіб, за правилами Кодексу, з урахуванням рішень місцевої ради. Позивач має нарікання на строк розгляду її скарги ДПС України та вважає, що оскільки скарга не була вчасно розглянута, така скарга підлягає задоволенню. Згідно пунктів 56.1, 56.2, 56.3, 56.8, 56.9, 56.17 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Процедура адміністративного оскарження закінчується: днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. ОСОБА_1 подала скаргу на податкові повідомлення-рішення 03.12.2020 року. Скарга отримана ДПС України 07.12.2020 року. Рішенням Державної податкової служби України від 29.01.2021 року №434/М/99-00/06/01/04/09 податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.11.2020 року №0005439-0413-0420, №0005438-0413-0420 залишено без змін, скаргу фізичної особи-платника податку ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення отримано ОСОБА_1 15.02.2021 року, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення відправлення. Норми ПК України не передбачають такої підстави для задоволення скарги платника податків у разі коли податковим органом невчасно винесення рішення про розгляд його скарги. Тобто податкові повідомлення-рішення не можуть бути скасовані судом з підстави порушення ДПС України строку розгляду скарги та несвоєчасного винесення рішення за результатами її розгляду. Згідно п. 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», внесено зміни та доповнено розділ ХХ «Перехідні положен» Податкового кодексу України у підрозділі 1 пунктом 52-8 такого змістк «Тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених: статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу». 11.03.2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на підставі якої з 12 березня 2020 року запровадив на території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», запроваджено адаптивний карантин на території України. Таким чином, дійсно нормою Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» вказано, що дія строків щодо розгляду скарг у випадку адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень подовжується. Не варто Отже, відсутнє порушення ДПС України строку розгляду скарги ОСОБА_1 у разі її направлення податковому органу 03.12.2020 року та направленняя їй відповіді 29.01.2021 року. У встановлений період діяв запроваджений Кабінетом Міністрів України загальнонаціональний карантин. Суд зазначає, що встановлений загальнонаціональний карантин та пов`язані з ним обмеження поширюються також на роботу суб`єктів владних повноважень у тому числі на ДПС України. Не слід залишати поза увагою передбачене подовження строків розгляду скарг осіб, що не були розглянуті ДПС України вчасно у тому числі у період грудня 2020 року - січня 2021 року. Зокрема таке подовження строків передбачене законодавчо нормами Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Варто вказати, що через недотримання ДПС України строків розгляду скарги ОСОБА_1 , її скаргу не слід визначати задоволеною. Згідно пп. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу. Вищеприведене норма передбачає при винесенні податкового повідомлення-рішення користування загальними нормами для визначення періоду за який нараховується податок. До часу введення норми пп. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України строк за який нараховувалось податкове зобов`язання також визначався ст. ПК України, загальною нормою для визначення строку нарахування податкових зобов`язань у всіх видах податків - 1095 днів. Конкертизація спеціалізованої норми (п. 266.10 ст. 266 ПК України) не змінила період за який визначається податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Наявність або відсутність норми, яка передбачає, що податкове зобов`язання може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених ст. 102 Кодексу, не скасовує правило нарахування податку за період визначений ст. 102 ПК України. Згідно п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Таким чином, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області при визначені податкового зобов`язання для ОСОБА_1 , нараховано податок за період визначений відповідно до пп. 266.10.3 п. 266.10. ст. 266 ПК України, з дотриманням п. 102.1 ст. 102 ПК України. Більше того, зміна норми щодо періоду нарахування податку відбулась та конкретизує і без того встановлений порядок, який передбачає нарахування податку за 1095 днів до моменту самостійного нарахування податковим органом податку податковим повідомленням-рішення. Хибними є твердження позивача, що нерухомість щодо наявність якої нараховано податкове зобов`язання є непридатною для проживання, перебуває у аварійному стані. Згідно пп. 266.2.2 п. 266 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування: житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад. Згідно акту обстеження технічного стану житлового будинку АДРЕСА_1 (літА-1, А1-1 , житловою площею 59,4 кв.м, загальною площею 82,8 кв.м) від 22.03.2021 року, складеного комісією у складі власника приміщень ОСОБА_1 , представників орендарів приміщень, вказаний будинок знаходиться в аварійному стані і є непридатним для експлуатації. Суд вказує, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з чотирьох житлових будинків з госппобудовами, на 83/100 частини домоволодіння: житловий будинок літ. А-1. А1-1, житловою площею 59,4 кв.м, загальною площею 82,8 кв.м, будівля житлово-комерційного призначення літ. Р-3, р-1, загальною площею 653,2 кв.м. Окрім житлового будинку площею 59.4 кв.м володіє іншою нерухомістю площею понад 600 кв.м. Тобто невірно вказувати, що нерухомість, яка перебуває у власності ОСОБА_1 є нерухомістю з житловим призначенням. Визначена пільга щодо оподатковування передбачає, що не є об`єктом оподаткування житлова нерухомість непридатна для проживання, не нерухомість з господарським призначенням для торгівельно-виставкової функції. Передбачено, що не є об`єктом оподаткування житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад. ОСОБА_1 не надає рішення органу місцевого самоврядування щодо визнання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , площею 643,2 кв.м аварійними та непридатними для проживання. До матеріалів справи долучено акт від 22.03.201 року, складений після винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому не може бути врахований судом. У сукупності вище приведених доводів суду апеляційної інстанції, податкові повідомлення-рішення від 10.11.2020 року №0005439-0413-0420, №0005438-0413-0420 винесенні Головним управління ДПС у Дніпропетровській області є правомірними. Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні позовних вимог, як і не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 314, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року в справі №160/3827/21 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова