Постанова 4857 № 300/5049/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/5049/22 пров. № А/857/5485/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2023р. в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу (суддя суду І інстанції: Могила А.Б., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 20.02.2023р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 08.12.2022р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Головне управління /ГУ/ ДПС в Івано-Франківській обл. звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 в дохід бюджету суму податкового боргу в загальному розмірі 15406 грн. 29 коп. (а.с.1-3). Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (в письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (а.с.26-28). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2023р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.69-77). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ГУ ДПС в Івано-Франківській обл., який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.85-93). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в силу ст.45 Податкового кодексу /ПК/ України платник податків-фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу місце проживання, за яким останній береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Всі фізичні особи-платники податків реєструються шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків. Згідно із відомостями, отриманими з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, податкова адреса відповідача (РНОКПП НОМЕР_1 ): АДРЕСА_1 . При цьому, а матеріалах справи є відсутніми докази щодо зміни відповідачем місця реєстрації, через що податковий орган правомірно веде листування з ОСОБА_1 по адресі, вказаній в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків. Податкове повідомлення-рішення № 15714-1704 від 25.04.2016р., в якому зазначена інша податкова адреса відповідача, не є предметом розгляду в цій справі. Вказана адреса ( АДРЕСА_2 ) є розташуванням належного відповідачу нерухомого майна, вважалася останнім відомим місцезнаходженням фізичної особи в розумінні діючого станом на 2016 рік Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затв. наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015р. В силу прямої вказівки закону п.п.42.2, 42.4 ст.42 ПК України та внесених змін (наказ Міністерства фінансів України № 846 від 31.12.2020р.) скерування податкових повідомлень та податкової вимоги здійснено на податкову адресу відповідача. За таких обставин податкові повідомлення-рішення слід вважати узгодженими, а тому податковий борг в розмірі 15406 грн. 29 коп. підлягає стягненню в дохід бюджету. Відповідач ОСОБА_1 скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.101-103). Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до задоволення, з наступних мотивів. Статтею 67 Конституції України передбачено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу регулюються приписами ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 якого податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (п.41.2 ст.41 ПК України). Право контролюючих органів на звернення до суду з позовом щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України. Згідно п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 вказаної статті). За правилами п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Вирішуючи наведений спір та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що в спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому ПК України порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу. Як достовірно з`ясовано під час розгляду справи, податкові повідомлення-рішення щодо визначення сум податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості, а також податкову вимогу скеровано податковим органом не за місцем реєстрації відповідача, а на вказану в Державному реєстрі платників податків-фізичних осіб ДПС України податкову адресу. Поштова кореспонденція по наведені адресі була повернута органом поштового зв`язку без вручення адресату. Податкова вимога (яка надсилається в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення) повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи; в протилежному випадку, у разі допущення контролюючим органом помилки при відправленні такої вимоги, зокрема, в частині невірного зазначеної адреси платника податків, така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків не повідомлений належним чином про наявність податкового зобов`язання. За таких підстав, оскільки податкова вимога, податкові повідомлення-рішення направлялися на адресу, за якою відповідач не зареєстрований, вказані рішення податкового органу вважаються неврученими, а відповідач - неповідомленим про наявність податкового зобов`язання. За таких обставин сума заборгованості в розмірі 15406 грн. 29 коп. не може вважатися узгодженою та не набула статусу податкового боргу. З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2016р. контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 15714-1704 за платежем земельний податок з фізичних осіб, котре ОСОБА_1 направлено за правильною (дійсною) адресою його реєстрації. Тобто, станом на 2016 рік контролюючий орган достеменно володів інформацією про реєстрацію місця проживання відповідача (а.с.63). Жодних пояснень щодо вказаних невідповідностей позивачем, як суб`єктом владних повноважень, не зазначено. Щодо посилання відповідача на порушення контролюючим органом встановленого п.102.4 ст.102 ПК України строку давності в 1095 днів, то суд такі відхилив, оскільки строки визначення податкових зобов`язань позивачем не пропущені. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо наявності правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Із змісту заявленого ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. позову слідує, що його предметом є примусове стягнення податкового боргу з фізичної особи ОСОБА_1 в загальному розмірі 15406 грн. 29 коп. За таких обставин під час розгляду справи суд повинен перевірити підстави та періоди виникнення вказаної заборгованості, правильність обчислення суми боргу, наявність або відсутність платежів в рахунок погашення цієї суми (повного чи часткового), а також з`ясувати та зазначити у своєму рішенні, із яких сум складається цей борг та на підставі яких документів відповідач повинен його сплачувати. При цьому, належить витребувати і дослідити зазначені документи, навівши в рішенні суму кожного платежу, граничний строк сплати податкового зобов`язання і суму штрафу за порушення цього строку. Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, є податковим боргом. Згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Відповідно до пп.54.5 ст.54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з пп.«е» п.176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку. Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк є податковим боргом. За змістом п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Право податкового органу на направлення платнику податків податкової вимоги у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, виникає лише після отримання платником податкового повідомлення-рішення за умови неініціювання процедури оскарження такого рішення контролюючого органу. При цьому, в силу приписів пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 та п.287.5 ст.287 ПК України терміни сплати фізичними особами грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та земельного податку складають 60 днів з дня вручення відповідних повідомлень-рішень. Як встановлено під час судового розгляду, відповідач ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - будинковолодіння, об`єкта житлової нерухомості загальною площею 336,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майно (а.с.58-60). Згідно облікових даних ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. станом на 14.11.2022р. за відповідачем ОСОБА_1 обліковується непогашений податковий борг в загальному розмірі 15406 грн. 29 коп. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості. Розмір податкового боргу стверджується довідкою про борг, який підлягає стягненню станом на 14.11.2022р. (а.с.4), відомостями облікової картки платника податків по вказаному платежу (а.с.12). Розглядуваний податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем як фізичною особою податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, в розмірі 15406 грн. 29 коп., з яких: 1733 грн. 60 коп. згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 0082810-2405-09015 від 12.03.2021р. (за звітний період 2017 року) (а.с.7); 4033 грн. 87 коп. згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 082811-2405-09015 від 12.03.2021р. (за звітний період 2018 року) (а.с.8); 4521 грн. 45 коп. згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 082812-2405-09015 від 12.03.2021р. (за звітний період 2019 року)(а.с.9); 5117 грн. 37 коп. згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 082911-2405-0915 від 31.03.2021р. (за звітний період 2020 року) (а.с.10). З метою погашення податкового боргу податковим органом скеровано на адресу відповідача податкову вимогу № 0027911-1303-0915 від 24.06.2021р. на суму 10288 грн. 92 коп. (станом на 23.06.2021р.), яка стосувалася попередніх сум боргу відповідача перед бюджетом (а.с.5). Вказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були направлені на адресу: АДРЕСА_1 , яку позивач вважає податковою адресою згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб платників податків (а.с.53). Зазначена кореспонденція не була отримана адресатом і повернута органом поштового зв`язку із закінченням терміну зберігання (а.с.6, 11). Також відповідач заперечив отримання такої кореспонденції від ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. Із урахуванням наведеного, для правильного вирішення розглядуваного спору слід з`ясувати питання узгодження вказаних податкових зобов`язань в розрізі дотримання порядку надсилання спірних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, оскільки порушення установленого законом скерування вказаних рішень платнику податків ставить під сумнів узгодженість визначених грошових зобов`язань. Факт отримання документів платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов`язує відлік певних строків. Вважається, що документи належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника слід розуміти його місцезнаходження або податкову адресу. Відповідно до п.45.1 ст.45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Також згідно з пп.16.1.11 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи підприємця. Із урахуванням наведеного, обов`язок щодо визначення податкової адреси покладено законом на платника податків. Останній зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка визначена останнім податковою адресою та за якою контролюючий орган надсилає адресовану платнику податків кореспонденцію. В разі невиконання цього обов`язку платник податків не вправі посилатися на неотримання ним кореспонденції від контролюючого органу як на обставину, що звільняє його від відповідальності у зв`язку із настанням негативних для нього наслідків. Стаття 42 ПК України передбачає умови, за дотримання яких кореспонденція від контролюючого органу до платника податків вважається належним чином надісланою, а саме: якщо кореспонденцію надіслано за належною адресою платника податків, якою є його місцезнаходження та податкова адреса; якщо поштове відправлення оформлено шляхом надіслання рекомендованого листа з повідомленням про вручення. Також стаття 42 ПК України передбачає можливість вручення запиту особисто адресату чи його представнику. Згідно з п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Абзацом 2 п.42.5 ст.42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Правова конструкція цієї норми жодним чином не визначає черговості або переважності застосування податковим органом будь-якого із зазначених способів. Вжиття у наведеному законодавчому приписі сполучника «або» вказує на рівнозначність зазначених способів та можливість використання будь-якого із них за вибором податкового органу. При цьому надіслання у розумінні цієї норми передбачає направлення адресатові (платникові) кореспонденції з повідомленням про вручення. Тобто, для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту. Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Приписами Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затв. наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015р. передбачено, що: податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу (п.2 розділу ІІІ); якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абз.1 п.4 розділу ІІІ). Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований і проживав за такими адресами: з 10.08.1984р. - АДРЕСА_1 ; з 19.09.2008р. - знятий з реєстрації; з 13.05.2013р. - АДРЕСА_2 , що стверджується копією паспорта громадянина України (а.с.36-37), відповіддю Управління ДМС в Івано-Франківській обл. (а.с.24). Також на останню адресу проживання позивачем скеровано податкове повідомлення-рішення № 15714-1704 від 25.04.2016р. щодо визначення податкового зобов`язання із земельного податку. Згідно цього рішення податковою адресою платника податків вказано АДРЕСА_2 (а.с.63). Відповідно до ст.1 Закону України № 320/94-ВР від 22.12.1994р. «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів» Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів (далі - Державний реєстр) - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори, інші обов`язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України. Створення Державного реєстру забезпечує, зокрема, повний облік фізичних осіб, які сплачують податки та інші обов`язкові платежі, з однозначною їх ідентифікацією (ст.2 вказаного Закону). Згідно з ст.9 вказаного Закону фізичні особи - платники податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи, зобов`язані: зареєструватися у Державному реєстрі з моменту виникнення об`єкта оподаткування чи сплати податків та інших обов`язкових платежів; подавати до державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу відомості про зміну даних відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону протягом місяця з дня виникнення таких змін. Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011р. у зв`язку із прийняттям ПК України. Згідно з п.70.1 ст.70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр). Відповідно до п.70.6 ст.70 ПК України органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб зобов`язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця. Порядок подання такої інформації та взаємодії суб`єктів інформаційних відносин визначається Кабінетом Міністрів України. В силу приписів п.70.7 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно з п.70.15 ст.70 ПК України відомості з Державного реєстру: 70.15.1. використовуються контролюючими органами виключно для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства України; 70.15.2. є інформацією з обмеженим доступом, крім відомостей про взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; 70.15.3. передаються до Єдиного державного демографічного реєстру для проведення верифікації даних про фізичних осіб відповідно до частин четвертої та сьомої статті 34 Закону України «Про публічні електронні реєстри№ в обсягах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України. Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом (п.65.2 ст.65 ПК України). Із матеріалів справи слідує, що відповідач під час взяття на облік в податковому органу визначив свою податкову адресу - АДРЕСА_1 (а.с.53). У зв`язку із зміною реєстрації місця проживання відповідач не звертався до податкового органу із заявою про внесення змін щодо даних, які вносяться до облікової картки платника податків; доказів зворотного під час судового розгляду не здобуто. Таким чином, позивачем правомірно були скеровані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога на податкову адресу відповідача. В свою чергу, платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за визначеною ним податковою адресою, за якою податковий орган правомірно надсилає усю адресовану платникові кореспонденцію. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатися на неотримання ним кореспонденції податкового органу як на обставину, що звільняє його від відповідальності у зв`язку з настанням негативних для нього наслідків. При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 20.05.2021р. у справі № 0940/1971/18, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору. З огляду на приписи ст.42, п.58.3 ст.58 ПК України розглядувані податкові повідомлення-рішення вважаються врученими, відтак з цієї дати розпочинається 60-денний строк, передбачений для сплати платником податків відповідних грошових зобов`язань. Оскільки відповідачем не було оскаржено в адміністративному чи судовому порядку податкові повідомлення-рішення, сплата податкових зобов`язань не відбулася, тому сума визначених грошових зобов`язань набула статусу узгоджених зобов`язань. Відповідно до вимог пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України у відповідача станом на 23.06.2021р. є наявним податковий борг. Пунктом 59.1 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. За змістом п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Звідси, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу. Податкове повідомлення-рішення № 15714-1704 від 25.04.2016р., в якому вказана інша податкова адреса відповідача, не є предметом розгляду в цій справі. Вказана адреса (м.Івано-Франківськ, вул.Тисменицька, буд.220Б/7) є розташуванням належного відповідачу нерухомого майна, вважалася останнім відомим місцезнаходженням фізичної особи в розумінні діючого станом на 2016 рік Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затв. наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015р. Водночас, у зв`язку із зміною правового регулювання порядку листування контролюючого органами з платниками податків таке листування здійснюється виключно за визначеною платником податковою адресою. Стосовно правомірності визначення позивачем суми грошових зобов`язань колегія суддів звертає увагу на таке. Факт узгодження грошового зобов`язання створює для платника податків обов`язок сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Своєю чергою, невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом. Враховуючи, що після узгодження грошових зобов`язань у відповідача виник обов`язок їх сплатити у встановлені законом строки і за закінченням таких строків узгоджені податкові зобов`язання стали податковим боргом, зважаючи на факт несплати відповідачем податкового боргу, надіслання позивачем податкової вимоги відповідачеві, позов про стягнення такого боргу підлягає до задоволення. Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт узгодження грошового зобов`язання, несплата його у встановлений законом строк та набрання таким зобов`язанням якості податкового боргу виключає підстави для оцінки судом правомірності визначення податковим органом грошового зобов`язання у справі, де предметом позову є стягнення такого боргу. Отже, питання правомірності податкових повідомлень-рішень, якими визначені суми грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості, не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки такі рішення суб`єкта владних повноважень не є предметом позову в цій справі. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі № 809/12/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Таким чином, оскільки за відповідачем рахується податковий борг, що виник на підставі рішень, якими визначені податкові зобов`язання, доказів оскарження яких у адміністративному та судовому порядку сторонами не надано, з урахуванням того, що відповідачем не надано доказів погашення такої заборгованості, яка вважається узгодженою, позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі підлягають задоволенню. Додатково колегія суддів наголошує на тому, що приписами п.265.1 ст.265 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Згідно пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Підпунктом 266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Відповідно до пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Згідно пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Згідно приписів пп.277.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Підпунктом 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Під час судового розгляду з`ясовано та підтверджено відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно, що протягом звітних періодів відповідач був власником об`єкта нерухомості, - домоволодіння загальною площею 336,70 кв., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.58-60). Із наданих позивачем розрахунків податку на нерухоме майно вбачається, що при прийнятті вказаних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом при обчисленні сум податку було враховано положення п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України та зменшено базу оподаткування на 120 кв.м для житлового будинку. Оскільки відповідач є власником житлової нерухомості, тому саме вказаний об`єкт був врахований позивачем для обчислення суми спірного податку (а.с.54-57). Щодо посилання відповідача на порушення контролюючим органом встановленого п.102.4 ст.102 ПК України строку давності (1095 днів), колегія суддів наступне. У спірному випадку контролюючий орган визначив ОСОБА_1 зобов`язання за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки, а податкові повідомлення-рішення прийняті 12.03.2021р. та 31.03.2021р. Підпунктом 266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України передбачено можливість контролюючого органу визначити і нарахувати податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу. З урахуванням п.102.1 ст.102 ПК України граничний строк нарахування контролюючим органом зобов`язань за 2018-2020 роки, станом на березень 2021 року, не минув. Що стосуються визначення і нарахування податкового зобов`язання за 2017 рік, то відповідно до п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Враховуючи, що на час дії карантину, який триває на час розгляду цієї справи, зупинений перебіг строків, встановлених ст.102 ПК України, у тому числі і строк для визначення контролюючим органом відповідачу суми грошових зобов`язань за 2017 рік, колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача про порушення позивачем вимог ст.102 ПК України. Окрім цього, належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом. Фактично спірні правовідносини виникли з участю фізичної особи (громадянина та власника об`єктів нерухомості) ОСОБА_1 у зв`язку із виявленим порушенням податкового законодавства щодо своєчасної сплати визначених податковим органом податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості. В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, колегія суддів вважає, що саме ОСОБА_1 як фізична особа є належним відповідачем за розглядуваним позовом. Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення, з наведених мотивів. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів. З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку із розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.ст.243, 311, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. задовольнити. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2023р. в адміністративній справі № 300/5049/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській обл. позов задовольнити. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід місцевого бюджету суму податкового боргу в розмірі 15406 (п`ятнадцять тисяч чотириста шість) грн. 29 коп. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 26.05.2023р.