Постанова 4824 № 752/13918/19

справа № 752/13918/19 головуючий у суді І інстанції Мазур Ю.Ю. провадження № 22-ц/824/12867/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 10 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., за участю секретаря Гасюк В.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», ОСОБА_3 , приватного виконавця Кісельової Віталіни Володимирівни, державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Алешко Ірина Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсними електронних торгів, протоколу, акту про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва, припинення права власності,- В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просила: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 31 жовтня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 25088 про стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів у розмірі 156 518,15 доларів США; визнати недійсними електронні торги за лотом № 365309, проведені 23 серпня 2019 року ДП «Сетам» за заявкою приватного виконавця Кісельової В.В. в межах виконавчого провадження № 59112951 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису; визнати недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки, складений 03 вересня 2019 року приватним виконавцем Кісельовою В.В. в межах виконавчого провадження № 59112951; визнати недійсним свідоцтво н.р. 1464, видане 06 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алешко І.В.; припинити право власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний №1908889480000) - квартиру АДРЕСА_1 , яке виникло у ОСОБА_3 на підставі свідоцтва, виданого 06 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алешко І.В., р.н. 1464, та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на зазначений об`єкт нерухомого майна, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алешко І.В., номер запису про право власності 33114809. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис № 25088 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості загальною сумою 156 518,15 доларів США. Оскаржуваний виконавчий напис вчинено на договорі, який нотаріально не посвідчений. Крім того, зазначений виконавчий напис вчинено поза межами строку позовної давності та на підставі документів, які не передбачені переліком документів, на підставі яких вчиняються виконавчі написи. Наслідком визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, є визнання недійсними електронних торгів, протоколу, акту про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва, а також припинення права власності ОСОБА_3 на квартиру. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що виконавчий напис було вчинено на не нотаріально посвідченому кредитному договорі. Позивач посилається на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2017 року, яка набрала законної сили, та якою визнано незаконною та не чинною з моменту її прийняття постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Позивач вказує на те, що приватний нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, не міг не знати про судові рішення відносно постанови №

662. Оскаржуваний виконавчий напис було вчинено поза межами позовної давності з огляду на той факт, що позивачем останній платіж було вчинено в 2009 році, а, відтак, заборгованість не була безспірною. Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Крім того, повинна існувати і заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем, і вона повинна бути безспірною. Суд не взяв до уваги п. 4.5 договору кредиту. За відсутності у справі будь-яких документів, підтверджуючих безспірність вимог відповідача та тих, які б спростували доводи позивача, не дослідивши документи, які були надані приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, суд дійшов безпідставних висновків щодо безспірності вимог та вчинення виконавчого напису в межах позовної давності. З урахуванням практики Європейського Суду, підтриманої національними судами України, позивачем було подано заяву про зміну предмету позову з метою ефективного захисту її порушеного права та заявлено вимоги про визнання недійсними електронних торгів, протоколу, акту про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва, припинення права власності. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено,що 30 січня 2006 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 10-29/1398. 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис зареєстрований за № 25088, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого являється АТ «Альфа-Банк», заборгованості за договором кредиту № 10-29/1398 від 30 січня 2006 року за період з 01 грудня 2015 року по 12 вересня 2017 в сумі 15 6518,15 доларів США, яка складається з: простроченої заборгованості - 68 070,54 долари США, прострочена заборгованість по нарахованих процентах - 88 447,61 доларів США, та сума сплати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису. 15 травня 2019 року на підставі зазначеного виконавчого напису приватним виконавцем Кісельовою В.В. відкрито виконавче провадження № 59112951. 23 серпня 2019 року за заявкою приватного виконавця Кісельової В.В. в межах виконавчого провадження № 59112951 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису ДП «Сетам» проведені електронні торги за лотом № 365309, на яких було реалізовано об`єкт нерухомого майна (реєстраційний № 1908889480000) - квартира АДРЕСА_1 . Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення позову. Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Відповідно до вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Зі змісту уточнених позовних вимог вбачається, що на виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого являється АТ «Альфа-Банк», заборгованості за договором кредиту № 10-29/1398 від 30 січня 2006 рокуу розмірі 15 6518,15 доларів США було відкрито виконавче провадження, під час якого на електронних торгах реалізовано нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 . Позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, визнати недійсними електронні торги, протокол, акт про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтво та припинити право власності ОСОБА_3 на квартиру, яка знаходиться у Шевченківському районі міста Києва. Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 містяться наступні висновки: «У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України. За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном… Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення». Відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Під час розгляду справи у суді першої інстанції 24 червня 2021 року представник відповідача АТ «Альфа-Банк» Гуйван І.В. заявляв, що справа не підсудна суду, оскільки спір стосується нерухомого майна (а.с.38, Т.1). В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що розгляд вимоги, яка стосується нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 ,належить до територіальної підсудності Шевченківського районного суду міста Києва (а.с.53, Т.2). Однак, при цьому суд розглянув справу по суті. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що у відповідності до вимог ст. 378 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 378, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 червня 2021 року скасувати. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», ОСОБА_3 , приватного виконавця Кісельової Віталіни Володимирівни, державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Алешко Ірина Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсними електронних торгів, протоколу, акту про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва, припинення права власності направити на розгляд за встановленою законом підсудністю, тобто до Шевченківського районного суду м. Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повне судове рішення складено 12 листопада 2021 року. Головуючий Фінагеєв В.О. Судді Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.