Постанова Львівський апеляційний суд № 466/6671/21

Справа № 466/6671/21 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є. Провадження № 33/811/1566/21 Доповідач: Галапац І. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд в складі: судді Галапаца І.І., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу захисника правопорушниці ОСОБА_1 - адвоката Яцишина Ореста Васильовича на постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 30 вересня 2021 року, з участю правопорушниці ОСОБА_1 , захисника правопорушниці - адвоката Яцишина О.В. в с т а н о в и в: цією постановою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення 10 (десять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. (сто сімдесят гривень) в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири). Згідно постанови судді Броновська Богдана Володимирівна 18 липня 2021 року близько 15.05 год., за адресою АДРЕСА_1 , вчинила психологічне домашнє насильство, а саме чинила психологічний тиск відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 2013 року народження. В апеляційній скарзі захисник правопорушниці ОСОБА_1 - адвокат Яцишин О.В. покликається на те, що суд першої інстанції поверхнево та формально оцінив докази у справі, не дав їм належну правову оцінку та не перевірив їх іншими доказами. Зазначає, що наявні матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_2 домашнього насильства, як і не містять доказів в чому саме, в яких можливих діях воно полягало. Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м.Львова від 30 вересня 2021 року, мотивуючи тим, що розгляд справи відбувся без участі його участі та участі правопорушниці, а про прийняту постанову їм стало відомо лише 11 жовтня 2021 року; скасувати вищезазначену постанову та закрити провадження у справі. Заслухавши пояснення правопорушниці ОСОБА_1 та виступ її захисника - адвоката Яцишина О.В. про задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за можливе поновити строк апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.Так, згідно ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, окрім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення, який відповідно до вимог ст. 251 КУпАП є джерелом доказів у справі. Згідно ст. 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи суддя повинен перевірити правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення. Ст. 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, у протоколі зазначаються: дата та місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків та потерпілих, якщо вони є та інші відомості, необхідні для вирішення справи. Аналізуючи протокол про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та зміст постанови місцевого суду, апеляційний суд приходить до висновку, що як інспектором СЮП ВП ЛРУП у Львівській області Білич Д.В., так і суддею під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді І інстанції, вищезазначені вимоги закону дотримані не були, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У протоколі серії ВАБ №693714 від 21 липня 2021 року про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 чинить психологічний тиск відносно малолітньої дочки ОСОБА_2 , чим вчиняє домашнє насильство психологічного характеру. Проте, диспозиція ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачає, зокрема, відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Відповідно до п.3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» термін домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство, відповідно до закону - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Отже законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду. Ці обставини (завдання шкоди фізичному здоров`ю або завдання шкоди психічному здоров`ю чи можливість спричинення якогось виду шкоди), як обов`язкові елементи складу правопорушення повинні бути зазначені у протоколі. В іншому випадку - буде порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист. Разом з тим, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №693714 від 21 липня 2021 року вбачається, що в ході складання такого можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана малолітній дочці ОСОБА_2 встановлена не була. Крім того, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 свою вину у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП категорично заперечила та наголосила на тому, що ніяких дій насильницького характеру до своєї малолітньої дочки не вчиняла. При цьому, враховуючи, що розгляд справи в суді здійснюється лише в межах перевірки тих обставин, які були встановлені органом, який склав протокол, то на суд не може бути покладена функція збільшення обсягу обвинувачення, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності. Зважаючи на повноваження апеляційного суду, який не вправі встановлювати обставини, що не знайшли свого відображення у відповідних процесуальних документах, наведені порушення закону є істотними і перешкоджають провадженню у справі та не можуть бути усунені при судовому розгляді апеляційним судом. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених у диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП та настання чи можливості настання для ОСОБА_2 наслідків, зазначених у цій статті. Відтак, на думку апеляційного суду, дії ОСОБА_1 не досягли межі, яка б означала вчинення того чи іншого виду насильства, визначеного диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Окрім цього, при прийнятті рішення, апеляційним судом враховується і те, що відповідно до ч.2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 стала заява ОСОБА_3 про неправомірні дії ОСОБА_1 відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , датована ще 18 липня 2021 року, натомість протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 21 липня 2021 року. При цьому, матеріали справи не містять даних про те, чи були у особи, яка уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП труднощі з виявленням правопорушниці і не зазначено причин спливу значного проміжку часу між виявленням особи правопорушниці і часом складення протоколу. Отже, апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та є неналежним доказом вини ОСОБА_1 , що залишилось поза увагою суду першої інстанції. Виходячи з наведеного, на думку апеляційного суду, приймаючи рішення про визнання винуватості у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення та накладення стягнення на ОСОБА_1 місцевий суд допустив неповноту і однобічність у дослідженні доказів по справі та не розкрив їх суть, не дав їм належної оцінки, а лише формально вказав на них. Відтак, висновок суду перщої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому постанова судді підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в: поновити захиснику правопорушниці ОСОБА_1 - адвокату Яцишину О.В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м.Львова від 30 вересня 2021 року. Апеляційну скаргу захисника правопорушниці ОСОБА_1 - адвоката Яцишина О.В. - задоволити, а постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 30 вересня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення 10 (десять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. (сто сімдесят гривень) в дохід держави - скасувати та закрити провадження в справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Галапац І.І.