Постанова 4807 № 334/5123/20

Дата документу 09.11.2021 Справа № 334/5123/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/5123/20 Головуючий у 1 інстанції: Турбіна Т.Ф. Провадження № 22-ц/807/3632/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «09» листопада 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Маловічко С.В., секретар: Семенчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Ветерани війни та праці ПАТ «Запоріжсталь» про встановлення факту, що має юридичне значення, та покладення обов`язку вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: В вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнив, до Громадської організації «Ветерани війни та праці ПАТ «Запоріжсталь» про встановлення факту, що має юридичне значення, та покладення обов`язку вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 29 листопада 2013 року до Книги взяття на облік ветеранів ВАТ «Запоріжсталь» було внесено запис про взяття його на облік до Громадської організації «Ветеранів війни та праці ПАТ «Запоріжсталь», видано відповідний членський квиток № 463 від 29 листопада 2013 року, ним сплачувались у повному обсязі членські внески. Проте, організація ветеранів «Запоріжсталь» не визнає факт прийняття його 29 листопада 2013 року до організації. Вважав, що існує спір між ним та Громадською організацією «Ветеранів війни та праці ПАТ «Запоріжсталь» з приводу його членства в Організації ветеранів «Запоріжсталь», та з приводу непризначення, ненарахування та невиплати йому матеріальної допомоги за період часу з 29 листопада 2013 року до 31 грудня 2014 року відповідно до Положення про виплату безповоротної матеріальної допомоги ветеранам комбінату «Запоріжсталь», які вийшли на пенсію з комбінату, від 01 липня 1998 року. На підставі зазначеного просив встановити факт прийняття його до Громадської організації «Ветеранів війни та праці ПАТ «Запоріжсталь», зобов`язати Громадську організацію «Ветеранів війни та праці ПАТ «Запоріжсталь» призначити, нарахувати та виплатити йому матеріальну допомогу за період часу з 29 листопада 2013 року до 31 грудня 2014 року включно відповідно до Положення про виплату безповоротної матеріальної допомоги ветеранам комбінату «Запоріжсталь», які вийшли на пенсію з комбінату, від 01 липня 1998 року, вирішити питання про розподіл судових витрат. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що предметом спору є не наявність або відсутність у нього права бути членом відповідача, а наявність або відсутність факту прийняття до організації, про порушення своїх прав дізнався з листів відповіла від 14 липня 2020 року та від 21 серпня 2020 року, з позовом звернувся в межах трирічного строку, в разі пропуску строку позовної давності просив його поновити, скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні його вимоги встановити факт прийняття його до Громадської організації «Ветеранів війни та праці ПАТ «Запоріжсталь», ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимоги, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Громадська організація «Ветерани війни та праці ПАТ «Запоріжсталь» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що позивач не перебував на обліку осіб, які мають право на отримання матеріальної допомоги від Фонду милосердя за відсутності такого права згідно Положення про виплату безповоротної матеріальної допомоги ветеранам комбінату «Запоріжсталь» від 01 липня 1998 року, отже не має прав бути членом організації, він не був прийнятий до організації. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Матеріалами справи підтверджується, що рішенням конференції ветеранів війни та праці ВАТ «Запоріжсталь» від 21.10.1998 року створена громадська організація «Ветеранів війни та праці ПАТ «Запоріжсталь». ОСОБА_1 працював на ВАТ «Запоріжсталь», був звільнений 28.11.2008 у зв`язку із закінченням трудового договору. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2011 року, яке набуло чинності 20.06.2011 року,в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про постановку на облік в Раду ветеранів та відділ кадрів ВАТ «Запоріжсталь». Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» і був звільнений 28.11.2008 року у зв`язку з закінченням строку трудового договору, згідно з трудової книжки пропрацював на комбінаті з 1994 року по 2008 рік, тобто 14 років. За приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 29.11.2013 року до Книги взяття на облік ветеранів ВАТ «Запоріжсталь» за №463 було внесено запис про взяття ОСОБА_1 на облік до громадської організації «Ветеранів війни та праці ПАТ «Запоріжсталь», було видано членський квиток № 463 від 29.11.2013 року. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до громадської організації з приводу підстав видачі йому членського квитка №463 від 29.11.2013 року, на що отримав відповідь №57/39 від 14.07.2020 року, що його повідомляли про неприйняття у члени громадської організації, оскільки він не надав необхідних документів для підтвердження його права на членство у організації, та про помилковість внесення запису у книгу обліку та видачі членського квитка. Відповідно до п. 3.2 Статуту громадської організації ветеранів війни та праці ВАТ МК «Запоріжсталь» (друга редакція) від 22.12.2005 року, який діяв до 2015 року (далі Статут), членом Організації може бути особа, яка прийнята до її складу на підставі особистої заяви та згідно із затвердженим Положенням. Згідно з Положенням про членство в громадській організації «Ветеранів війни та праці ВАТ МК «Запоріжсталь», затвердженим конференцією Громадської організації ветеранів праці ВАТ МК «Запоріжсталь», протокол №10 від 18.11.2005 року, членами громадської організації ветеранів війни та праці ВАТ МК «Запоріжсталь» можуть бути непрацюючі пенсіонери, яким присвоєно почесне звання «Ветеран праці комбінату «Запоріжсталь», що мешкають у м. Запоріжжі, смт. Кушугум та Вільнянському району, які звільнились з роботи на комбінаті в термін не пізніше 3-х місяців з дня досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та мають безперервний стаж роботи на комбінаті до звільнення: жінки не менше 20 років, чоловіки не менше 25 років. Членами організації також можуть бути пенсіонери: яким присвоєне почесне звання «Ветеран праці «Запоріжсталь» згідно з діючим до 1992 року Положенням, які мають безперервний стаж роботи на комбінаті 20 років, з них не менше 15 років по професіям, зазначеним в додатку до цього Положення («гарячий стаж») при дотриманні інших умов п. 1.1; звільнені з комбінату а пенсію за власним бажанням в 2001 році, які досягли пенсійного віку раніше, за умови звільнення до 01.08.2001 року; звільнені з комбінату за скороченням штату за 1/5 роки до досягнення пенсійного віку (згідно з Законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про зайнятість населення»), та оформили пенсію достроково: жінки в 53,5 років, чоловіки в 58,5 років і мають безперервний стаж на комбінаті до звільнення: жінки 20 років і більше, чоловіки 25 років і більше; звільнені з профспілкового комітету ВАТ «Запоріжсталь» у зв`язку з закінченням їх виборних повноважень, якщо їм було надано почесне звання «Ветеран праці комбінату «Запоріжсталь» та їх безперервний стаж роботи в профспілковому комітеті та на комбінаті складає: жінки 20 років і більше, чоловіки 25 років і більше; непрацюючі колишні робітники комбінату, звільнені з комбінату у зв`язку з призначенням інвалідності через виробничу травму або профзахворювання, на термін встановлення інвалідності при умові, що під час отримання матеріальної допомоги вони не працюють (незалежно від стажу роботи). Постанова на облік непрацюючих пенсіонерів проводиться на підставі письмової заяви пенсіонера приймальною комісією і затверджується головою. Відповідно до Положення про постановку на облік в Організації ветеранів «Запоріжсталі» непрацюючих пенсіонерів, які у відповідності з діючим Положенням на комбінаті не мають право на отримання додаткової пенсії та інших пільг від ПАТ «Запоріжсталь», яке діє з 01.01.2008 року, членом організації міг/може бути непрацюючий пенсіонер комбінату який мав звання «Ветеран праці ПАТ «Запоріжсталь», або мав статус «Ветеран труда Украини» та загальний стаж роботи на комбінаті: жінки - не менш 15 років, чоловіки - не менш 20 років та які звільнились з «Запоріжсталі» у зв`язку із виходом на пенсію (за умови, що після виходу на пенсію вони не працювали на інших підприємствах) або встановленням інвалідності. Або оформив пенсію достроково: чоловіки в 58,5 років і мають безперервний стаж 25 років і більше. Постановка на облік в Раду організації ветеранів «Запоріжсталь» здійснювалось на підставі документів: заяви пенсіонера, клопотання адміністрації та профкому підрозділу, в якому працював пенсіонер; паспорту; довідки ідентифікаційного коду; трудової книжки; посвідчення «Ветеран труда ПАТ «Запоріжсталь»; посвідчення «Ветеран труда»; довідки медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) - для інвалідів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняття особи до числа членів громадської організації пов`язується не з внесенням запису до книги обліку та видачею членського квитка, про помилковість чого роз`яснювалося позивачу, а з наявністю для цього правових підстав, підтверджених документально, як це визначено Статутом і Положенням. З матеріалів справи вбачається, що після внесення ОСОБА_1 до книги прийому на облік ветеранів ВАТ «Запоріжсталь» та видачі членського квитка через ненадання в повному обсязі належних та достатніх документів на підтвердження права на прийняття до членів організації ОСОБА_1 не було закінчено процес прийняття до організації через відсутність такого права, запис у книзі обліку членів організації було викреслено як помилковий. Законність неприйняття до громадської організації ОСОБА_1 не оскаржується. Відповідно, рішення про виключення ОСОБА_1 , як члена організації не приймалось, оскільки останній не був прийнятий до членів організації. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як передбачено ст.ст. 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як установлено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій. З огляду на зазначене, підстави для встановлення факту прийняття ОСОБА_1 до Громадської організації «Ветеранів війни та праці ПАТ «Запоріжсталь» відсутні з огляду на недоведеність такого прийняття. Доводи апеляційної скарги про звернення до суду в межах строків позовної давності до уваги не приймаються, оскільки ОСОБА_1 відмовлено по суті вимог. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 12 листопада 2021 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська С.В. Маловічко