Постанова КЦС ВС № 382/622/16-ц

Постанова Іменем України 03 листопада 2021 року м. Київ справа № 382/622/16-ц провадження № 61-3195св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Яготинська міська рада Київської області, приватне підприємство «Аршин», треті особи: ОСОБА_3 , фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Коцюрби О. П., Лівінського С. В. ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 , Яготинської міської ради Київської області, Приватного підприємства «Аршин» (далі - ПП «Аршин»), треті особи: ОСОБА_3 , фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ), в якому, з урахуванням змін та уточнень позовних вимог, просила: визнати недійсним та скасувати державний акт серія ЯЖ № 683515 від 16 жовтня 2008 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Яготинської міської ради від 19 червня 2008 року № 1031-16-V, площею 0,1000 га, що розташована у АДРЕСА_1 (у минулому - АДРЕСА_1 ) та призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд; визнати недійсним та скасувати державний акт серія ЯЖ № 683516 від 16 жовтня 2008 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Яготинської міської ради від 19 червня 2008 року № 1031-16-V, площею 0,0992 га, що розташована у АДРЕСА_1 (у минулому АДРЕСА_1 ) та призначена для ведення особистого селянського господарства; скасувати рішення Яготинської міської ради від 19 червня 2008 року № 1031-16-V про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки та передачі безоплатно земельних ділянок у власність ОСОБА_2 . Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням виконавчого комітету Яготинської міської Ради народних депутатів від 09 листопада 1993 року їй було виділено земельну ділянку площею 0,06 га, що розташована по АДРЕСА_2 . При проведенні робіт із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі при камеральній обробці земельних ділянок, суміжних з її, виявлена помилка у межах земельних ділянок з її сусідкою ОСОБА_2 . Згідно державних актів від 16 жовтня 2008 року на право власності на земельну ділянку, виданих на підставі рішення Яготинської міської ради від 19 червня 2008 року № 1031-16-V, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована у АДРЕСА_1 , та призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, і земельної ділянки площею 0,0992 га., що призначена для ведення особистого селянського господарства. Технічна документація по виготовленню державних актів на земельні ділянки на ім`я ОСОБА_2 затверджена рішенням Яготинської міської ради від 19 червня 2008 року за № 1031-16-V. Проте у зв`язку з порушенням меж між земельною ділянкою, яка перебуває у її користуванні, та земельною ділянкою ОСОБА_2 позивач позбавлена оформити право власності на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , якою вона користується з 1993 року по цей час. Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій Справа судами розглядалася неодноразово. Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,1000 га, кадастровий номер 3225510100:06:020:0040, розташовану у АДРЕСА_1 (у минулому - АДРЕСА_1 ), призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, серія ЯЖ№ 683515 та його державну реєстрацію від 16 жовтня 2008 року за № 010833500391, що виданий на підставі рішення Яготинської міської ради від 19 червня 2008 року № 1031-16-V на ім`я ОСОБА_2 . Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,0992 га, кадастровий номер 3225510100:06:020:0039, розташовану у АДРЕСА_1 (у минулому - АДРЕСА_1 ), призначену для ведення особистого селянського господарства, серія ЯЖ № 683516 та його державну реєстрацію від 16 жовтня 2008 року за № 010833500390, що виданий на підставі рішення Яготинської міської ради від 19 червня 2008 року № 1031-16-V на ім`я ОСОБА_2 . Скасовано рішення Яготинської міської ради від 19 червня 2008 року № 1031-16-V про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки та передачі безоплатно земельних ділянок у власність ОСОБА_2 . Стягнено з ОСОБА_2 , Яготинської міської ради Київської області, Приватного підприємства "Аршин" з кожного в рівних частинах на користь ОСОБА_1 по 4 017,07 грн судових витрат. Суд виходив з того, що ОСОБА_1 правомірно набула право користування земельною ділянкою та її право користування земельною ділянкою ніхто не оспорював. При оформленні права власності на земельні ділянки ОСОБА_2 вони вже частково перебували у користуванні ОСОБА_1 . Це свідчить про помилкове визначення межі ділянок ОСОБА_2 , що порушує інтереси позивача. В зв`язку з наявними помилками в місці розташування меж між земельною ділянкою ОСОБА_1 та земельною ділянкою ОСОБА_2 , допущеними землевпорядною організацією ПП " Аршин ", невірно визначені межі земельних ділянок, виділених ОСОБА_2 , та суміжна межа між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проходить на відстані близько 2 метрів від будинку ОСОБА_1 , що значно звужує площу її земельної ділянки, робить неможливим існуючий заїзд до земельної ділянки ОСОБА_1 , а також позбавляє її можливості оформити право власності на її земельну ділянку. Відповідно до наданої ОСОБА_2 довідки Яготинської міської ради (а. с. 173, т. 1) саме ОСОБА_1 встановила огорожу з порушенням межі земельної ділянки на 2,5 м. Проте позивач пояснила, що встановила бетонні кріплення загорожі таким чином із-за рельєфних особливостей земельних ділянок та її загорожа зі сторони фасаду близько 2 м заходить на сторону земельної ділянки ОСОБА_2 . Тому суд не визнав вказану довідку доказом по суті спору та взяв до уваги дані кадастрової зйомки, проведеної ФОП ОСОБА_4 (а. с. 75, т.1), згідно з якою за даними координат державного земельного кадастру межа суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 заходить в глибину території земельної ділянки ОСОБА_1 та не відповідає місцю розташування дійсної межі між суміжними ділянками. Постановою Київського апеляційного суду від 10 січня 2019 року рішення Яготинського районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року залишене без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2019 року постанову апеляційного суду скасовано, передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом апеляційної інстанції 10 січня 2019 року. Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року рішення суду першої інстанції від 01 листопада 2018 року скасовано й ухвалено нове рішення про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без задоволення. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 442,00 грн. Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про доведеність того, що межа суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 заходить в глибину території земельної ділянки ОСОБА_1 та не відповідає місцю розташування дійсної межі між суміжними ділянками. Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень норм земельного законодавства Яготинською міською радою Київської області під час прийняття рішення про виділення земельних ділянок відповідачці та затвердження технічної документації з землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки, які виділено ОСОБА_2 . Надані позивачем докази по справі, зокрема, плани, акт, виписка з протоколу, рішення, довідки, договір (а. с. 8 - 14, 75, 174, т. 1), пояснення свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 не спростовують висновків суду щодо відсутності порушень права користування земельною ділянкою, належною позивачу на підставі рішення Яготинської міської ради Київської області від 09 листопада 1993 року, при наданні земельних ділянок ОСОБА_2 . Аргументи учасників справи У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення прав процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційну скаргу мотивовано тим, що непогодження апеляційного суду з висновком суду першої інстанції з тих підстав, що вона підписала відповідний акт встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки у натурі (на місцевості), є помилковим. Вказаний акт погодження меж підписаний нею без встановлення землевпорядною організацією ПП «Аршин» межових знаків між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вона ж підписала цей акт в тих межах, в яких і на даний час ОСОБА_1 користується своєю земельною ділянкою (що досліджено на виїзному судовому засіданні та підтверджено показаннями свідків - сусідів). Цей акт погодження меж зі сторони іншого сусіднього землекористувача підписаний не ОСОБА_9 , а її матір`ю - ОСОБА_10 . Відповідно до показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ніяких межових знаків між їх земельними ділянками та земельними ділянками ОСОБА_2 у вигляді дерев`яних (або залізних кілків) встановлено не було і на даний час вони також відсутні. Вся технічна документація із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та для ведення особистого селянського господарства, розташована по АДРЕСА_1 , яка була виготовлена та підписана директором ППІ «Аршин» Галасом С. В. та затверджена начальником Яготинського районного відділу земельних ресурсів Галас В. М., взагалі містить розбіжності в суміжних землекористувачах ОСОБА_2 . Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації (постанови Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 440/974/16- ц, від 15 травня 2019 року у справі № 473/1952/16-ц). Громадяни, які мали в користуванні земельні ділянки, надані їм за раніше діючим законодавством, зберігали свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування, а тому надання у користування земельної ділянки, що перебуває у користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації суперечить вимогам статті 19 ЗК УРСР (1990 року) та частини п`ятій статті 116 ЗК України (2001 року) (постанова Верховний Суд України від 10 червня 2015 року у справі № 6-267цс15). ОСОБА_1 правомірно набула право користування спірною земельною ділянкою і цього права у встановленому законом порядку не позбавлена, однак не може скористатися своїм правом щодо належного оформлення свого права власності. Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 6-267цс15, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 440/974/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі 473/1952/16-ц). Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду. У постанові Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 6-267цс15 зроблено висновок, що «громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування. Аналогічне положення міститься у пунктах першому та сьомому розділу Х «Перехідні положення» ЗК України». У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 зазначено, що «оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку». У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) зазначено, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку». Аналогічний висновок про те, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 440/974/16-ц (провадження № 61-30178св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року у справі № 473/1952/16-ц (провадження № 61-30961св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року у справі № 473/1952/16-ц (провадження № 61-30961св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 440/974/16-ц (провадження № 61-30178св18).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Яготинської міської Ради народних депутатів від 9 листопада 1993 року ОСОБА_1 виділено із вільного держземфонду земельну ділянку, площею 0,06 га, що розташована по АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку. Крім того, згідно з рішенням виконавчого комітету Яготинської міської Ради народних депутатів ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво двоповерхового будинку, жилою площею 80 кв. м, загальною площею 120 кв. м. 14 листопада 1995 року представником проектно-виробничого архітектурно- планувального бюро встановлено межі вказаної земельної ділянки в натурі та складено відповідний акт, а також відділом архітектури та будівництва розроблено будівельний паспорт на забудову спірної земельної ділянки. Рішенням Яготинської міської ради Київської області від 21 листопада 2006 року № 211-05-V надано відповідачці дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1000 га та 0,1000 га, відповідно, що по АДРЕСА_1 (а. с. 53, т. 1). 26 червня 2007 року ПП «Аршин» виготовило проект землеустрою відповідно до завдання, який був погоджений у встановленому законом порядку (а. с. 46-72, 92-115, т. 1). ОСОБА_1 підписала акт встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) і передачу на зберігання межових знаків ОСОБА_2 (а. с. 105, т. 1). Пізніше ОСОБА_2 на підставі рішення Яготинської міської ради Київської області від 19 червня 2008 року № 1031-16-V надано у власність земельні ділянки, площею 0,1000 га та 0,0992 га, відповідно, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого 16 жовтня 2008 року їй видані державні акти на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ № 683515 та ЯЖ № 683516 (а. с. 6, 7, т. 1). Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19). Згідно з частинами другою, третьою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та користувачів, дотримуватись правил добросусідства (пункт «г» частини першої статті 91, пункт «г» частини першої 96 ЗК України). У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У частині першій статті 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знанняу сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідне клопотання про призначення земельно-технічної експертизи позивач у суді не заявляла. Встановивши, що позивач не довела обставин, якими обґрунтовувала позов, що межа суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 заходить в глибину території земельної ділянки ОСОБА_1 , не відповідає місцю розташування дійсної межі між суміжними ділянками, відповідно, порушення прав позивача щодо користування земельною ділянкою, суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Яготинської міської ради Київської області про визнання незаконними та скасування державних актів та скасування рішення міської ради. Доводи касаційної скарги не підтверджують, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 6-267цс15, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 440/974/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі 473/1952/16-ц). Згідно з частинами першою - четвертою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем,не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 338/1503/18 (провадження № 61-15633св19) зазначено, що «належними відповідачами у таких справах є особа, яка є власником чи користувачем суміжної земельної ділянки та отримала оскаржуваний державний акт на право власності на земельну ділянку, а також орган місцевого самоврядування, який вирішив питання про передачу у власність чи у користування суміжну земельну ділянку та комісією якого було визначено межі земельної ділянки». У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами обставини справи підтверджують, що спір в ОСОБА_1 є з ОСОБА_2 та Яготинською міською радою Київської області. ПП «Аршин» є неналежним відповідачем, тому у задоволенні позовних вимог до ПП «Аршин» необхідно було відмовити саме із зазначеної підстави. За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог до ПП «Аршин», але помилився щодо мотивів такої відмови. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України). Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 338/1503/18 (провадження № 61-15633св19), дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду частково ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ПП «Аршин» змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін. Оскільки судове рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Аршин» змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук