Постанова Волинський апеляційний суд № 167/19/16-ц

Справа № 167/19/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Сіліч Ю. Л. Провадження № 22-ц/802/1314/21 Категорія: 76 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 листопада 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Шевчук Л. Я., суддів Данилюк В. А., Киці С. І., секретар с/з Галицька І. П., з участю: стягувача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рожищенської центральної аптеки № 6 Рожищенського району Волинської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою стягувача ОСОБА_1 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 серпня 2021 року, В С Т А Н О В И В: Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 квітня 2017 року постановлено стягнути з Комунального підприємства «Рожищенська районна центральна аптека № 6» в особі ліквідаційної комісії в користь ОСОБА_1 2529,64 грн заборгованості по заробітній платі, 3068,16 грн компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, 669,27 грн вихідної допомоги, 4580,85 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього на загальну суму 10647,92 грн. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про зміну способу виконання судового рішення, яку обґрунтувала тим, що 22 червня 2017 року Ківерцівським районним судом Волинської області видано виконавчий лист у цій справі. 10 липня 2017 року, 27 лютого 2018 року та 11 червня 2019 року відкривалися виконавчі провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з КП «Рожищенська районна центральна аптека № 6» в особі ліквідаційної комісії в користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 10647,92 грн. 19 лютого 2021 року державним виконавцем Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельничуком В. А. прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Стягувач ОСОБА_1 також зазначала, що державним виконавцем приймались всі заходи по виконанню рішення суду, однак виконати це рішення суду не є можливим. Посилаючись на зазначені обставини та на те, що у користуванні боржника на даний час знаходиться нерухоме майно, а саме приміщення аптеки, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , стягувач просила суд змінити спосіб виконання рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 квітня 2017 року та стягнути з КП «Рожищенська центральна районна аптека № 6» в її користь 10647,92 грн заборгованості за рахунок вартості нерухомого майна та звернення стягнення на майно, а саме на приміщення аптеки. Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 серпня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення відмовлено. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, стягувач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу на новий судовий розгляд. В судовому засіданні стягувач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала. Апеляційну скаргу стягувача ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви стягувача про зміну способу виконання судового рішення про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для зміни способу виконання рішення суду немає. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 квітня 2017 року постановлено стягнути з Комунального підприємства «Рожищенська центральна аптека № 6» Рожищенського району Волинської області в особі ліквідаційної комісії в користь ОСОБА_1 2529,64 грн заборгованості по заробітній платі, 3068,16 грн компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, 669,27 грн вихідної допомоги та 4380,85 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку, що разом складає 10647,92 грн без врахування податків та обов`язкових платежів. 22 червня 2017 року Ківерцівський районний суд Волинської області видав виконавчий лист, на підставі якого 10 липня 2017 року, 27 лютого 2018 року та 11 червня 2019 року відкривалися виконавчі провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з КП «Рожищенська центральна аптека № 6» в особі ліквідаційної комісії в користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 10647,92 грн (а.с. 8). 19 лютого 2021 року державним виконавцем Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельничуком В. А. прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 7). Звертаючись до суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а саме на приміщення аптеки, ОСОБА_1 зазначала, що на даний час КП «Рожищенська центральна аптека № 6» перебуває на стадії ліквідації, а тому виконати рішення про відновлення прав стягувача у визначений судом спосіб неможливо, а тому стягувач просила суд змінити спосіб виконання рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 квітня 2017 року у цій справі шляхом звернення стягнення на майно - приміщення аптеки, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За положеннями частини 1, 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до частини 2, 3, 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Законом України «Про виконавче провадження» врегульовано порядок примусового виконання судових рішень, визначено сукупність дій органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень. Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно із частиною 1, 3 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Така можливість також передбачена частиною 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження». Аналіз норм статті 435 ЦПК України дає підстави для висновку, що суд може змінити чи встановити спосіб і порядок виконання судового рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин. Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Отже, при вирішенні питання про встановлення нового способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення раніше встановленим способом. Задоволення відповідної заяви є можливим лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення. Зазначене повністю узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у справах: № 350/426/16-ц від 10 червня 2019 року, № 693/426/17 від 16 червня 2021 року. У своїй заяві про зміну способу виконання рішення суду про стягнення з КП «Рожищенська центральна районна лікарня № 6» в користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 10647,92 грн стягувач просить змінити спосіб виконання зазначеного рішення суду за рахунок вартості нерухомого майна шляхом звернення стягнення на нерухоме майно приміщення аптеки, яке знаходиться на АДРЕСА_1 . Отже, стягувач ОСОБА_1 просить змінити спосіб виконання судового рішення про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, хоча суд своїм рішенням постановив стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні і при цьому суд не вирішував питання про звернення стягнення на майно боржника. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення суду, оскільки зазначені стягувачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду раніше встановленим способом. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки учасників справи, обставини справи, доводи учасників справи перевірені та їм надана належна оцінка. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку , що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для її зміни чи скасування відсутні. Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу стягувача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 серпня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді