Постанова 4802 № 158/1002/25

Справа № 158/1002/25 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В. Провадження № 22-ц/802/978/25 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 серпня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Шевчук Л. Я., суддів Данилюк В. А., Киці С. І., секретар с/з Трикош Н. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди в порядку регресу, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 червня 2025 року, В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) звернулося в суд із зазначеним позовом, який обґрунтований тим, що 20 квітня 2024 року у м. Костопіль Рівненської області з вини відповідача ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю транспортного засобу марки «YAMAHA» без державного номерного знаку під керуванням відповідача ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «MISUBISHI LANCER» держаний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вина відповідача у вчиненні ДТП підтверджується постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 23 вересня 2024 року, на підставі якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. На момент вчинення ДТП ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 21 травня 2024 року потерпіла особа - ОСОБА_2 звернувся до позивача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. У своїй заяві ОСОБА_2 просив здійснити відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди. Відповідно до звіту автотоварозначого дослідження вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «MISUBISHI LANCER» державний номерний знак НОМЕР_1 , склала 206693,44 грн. На підставі наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих страхове бюро здійснило регламентну виплату потерпілому ОСОБА_2 у розмірі 117 893,44 грн. Крім того позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі 3 560,80 грн. Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь МТСБУ завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 117 893,44 грн, вартість послуг експерта у розмірі 3 560,80 грн та сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 червня 2025 року у цій справі позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131) шкоду в порядку регресу у розмірі 11 789,44 грн, а також вартість послуг оцінювача у розмірі 3 560,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131) судовий збір у розмірі 3 028 грн. Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог МТСБУ відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу представник МТСБУ просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Учасники справи у судове засідання не з?явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності. Представник МТСБУ подав суду заяву, в якій просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а також просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача. У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання згідно з вимогами статті 247 ЦПК України не здійснюється. Відповідно до частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення постанови у цій справі є 19 серпня 2025 року дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Задовольняючи позов МТСБУ, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 , з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, і який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами у встановленому законом порядку, повинен відшкодувати страховику в порядку регресу заподіяну шкоду. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За матеріалами справи судом установлено, що 20 квітня 2024 року у м. Костопіль Рівненської області з вини відповідача ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «YAMAHA» без державного номерного знаку під керуванням відповідача та транспортного засобу марки «MISUBISHI LANCER» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 23 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн (а. с. 15, 16). Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Отже, вина відповідача ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена та в порядку статті 82 ЦПК України доказуванню не підлягає. Також судом встановлено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_1 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами у встановленому законом порядку. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі Закон) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Згідно з пунктом 39.1 статті 39 Закону Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За положеннями підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його (пункт 36.2 статті 36 Закону). 21 травня 2024 року потерпіла особа ОСОБА_2 звернувся до страховика МТСБУ із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою, в якій просив здійснити відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 17-25). У звіті № 063.24ЕС_103507 про оцінку автомобіля «Mitsubishi Lancer» реєстраційний номер НОМЕР_1 від 03 червня 2024 року зазначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 230 214 грн (а. с. 26-48). 06 листопада 2024 року МТСБУ прийнято наказ про виплату потерпілому ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 117 893,44 грн (а. с. 49). 07 листопада 2024 року МТСБУ виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 117 893,44 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 942615 (а. с. 53). Страховик також поніс витрати за проведення оцінки транспортного засобу у розмірі 3 560,80 грн (а. с. 54, 55). Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Як передбачено частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з частиною 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. До страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (підпункт 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону). У пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. З врахуванням того, що з вини відповідача ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, останній не застрахував свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами та того, що МТСБУ виплатило потерпілій особі страхове відшкодування (регламентну виплату), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що поданий стороною позивача звіт про оцінку пошкодженого автомобіля не є належним і допустимим доказом з огляду на таке. Відповідно до частини 6 статті 106 ЦПК України експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з частиною 5 статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Поданий позивачем звіт про оцінку автомобіля був виконаний до пред`явлення позову у цій справі, а не під час її розгляду, вказаний висновок не є висновком експерта, виконаним за зверненням учасника справи, а особа, яка його виконувала, має відповідну кваліфікацію, стаж роботи за спеціальністю з 2009 року, а тому вимоги статті 106 ЦПК України щодо поданого звіту про оцінку автомобіля не поширюються. Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 761/15232/18 (провадження № 61-19661св20) та постанові Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі № 701/453/21 (провадження № 61-10931св23). Звіт № 063.24ЕС_103507 про оцінку автомобіля «MITSUBISHI LANCER» реєстраційний номер НОМЕР_1 складено 03 червня 2024 року, цей звіт складений до пред`явлення позову та на договірних засадах між ПП «Експерт-Сервіс-Альфа» та МТСБУ. Як передбачено пунктом 6 частини 1 статті 13 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства судовий експерт має право проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом. Звіт про оцінку складено на договірних засадах з урахуванням особливостей його оформлення згідно з пунктом 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка не вимагає, щоб висновок містив посилання, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України). Натомість відповідач не надав суду інший висновок (звіт про оцінку, тощо) і не заявляв суду клопотання про призначення експертизи для встановлення розміру шкоди. Крім того на увагу колегії суддів не заслуговують доводи апеляційної скарги про те, що з метою відшкодування матеріальної і моральної шкоди відповідач передав потерпілій особі ОСОБА_2 1 000 доларів США, про що останній написав розписку, в якій зазначив, що будь-яких претензій до ОСОБА_1 не має і не матиме (а.с.88). У справі, що переглядається в апеляційному порядку, правовідносини з приводу відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникли між МТСБУ і винуватцем дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 . При цьому суд не розглядав спір між потерпілою особою ОСОБА_2 і ОСОБА_1 щодо відшкодування шкоди. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди в порядку регресу. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність судового рішення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 червня 2025 року у цій справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді