Постанова Вінницький апеляційний суд № 135/1057/21

Справа № 135/1057/21 Провадження № 33/801/829/2021 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Корнієнко О. М. Доповідач: Оніщук В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В.В., з участю секретаря судового засідання Очеретної М.Ю., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 454 грн. У постанові суду зазначено, що 18.08.2021 о 22 год. 15 хв. в с. Куна по вул. Відродження, 15, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen T-4», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження тесту на визначення стану сп`яніння на місці та в медичному закладі відмовився. Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просив постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2021 року скасувати, справу закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить його пояснень щодо інкримінованого йому правопорушенням (згоден чи не згоден), а також у протоколі відсутні відомості про свідків в присутності яких мало б бути проведено огляд на стан сп`яніння або зафіксовано відмову від проходження огляду. Також скаржником в апеляційній скарзі зазначено, що технічні засоби відеозапису 18.08.2021 працівником поліції відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП не застосовувались, а додані до матеріалів справи відеофайли не відносяться до подій, що відбувались за участі скаржника та працівників поліції 18.08.2021. Крім того зазначено, що ОСОБА_1 не був відсторонений від подальшого керування автомобілем, і справу про адміністративне правопорушення розглянуто судом першої інстанції з порушенням правил підсудності. У судове засідання призначене на 08 листопада 2021 року об 11:00 год, ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Бодачевський Р.В. не з`явилися, однак в той же день адвокатом Бодачевським Р.В. на адресу суду було надіслано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю останнього прибути у судове засідання, що пов`язано із прийняттям участі у вказаний час в іншому судовому процесі, при цьому будь яких доказів на підтвердження вищенаведеного адвокатом до його клопотання не долучено. Вказане клопотання задоволено судом та відкладено розгляд справи на 10 листопада 2021 року о 08:05 год. У судове засідання на вказану дату ні ОСОБА_1 , ні його захисник - адвокат Бодачевський Р.В. не з`явилися, натомість 10 листопада 2021 року ОСОБА_1 на адресу суду повторно подано клопотання про відкладення розгляду справи, що пов`язано із зайнятістю його адвоката в іншому судовому процесі. Однак, будь яких доказів на підтвердження наведеного ОСОБА_1 до клопотання не долучено, отже останнім не надано доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання його захисника. Розглянувши вказане клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Так, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення і телефонограмою, двічі було подано клопотання про відкладення розгляду справи без надання будь-яких доказів поважності неявки в судове засідання захисника, при цьому сам ОСОБА_1 , який належним чином був повідомлений про розгляд даної справи, також двічі в судове засідання не з`явився не повідомивши суду причин своєї неявки, а тому згідно вимог ст. 294 КУпАП неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, не перешкоджає розгляду справи. Також суд враховує, що ОСОБА_1 був присутній при розгляді справи в суді першої інстанції та надав відповідні пояснення. Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд приходить до таких висновків. Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. (ст. 252 КУпАП). В результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №222967, 18.08.2021 року о 22 год. 15 хв. в с. Куна по вул. Відродження, 15, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen T-4», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження тесту на визначення стану сп`яніння на місці та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно пункту 4 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.12.2008 №1103 передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України за №1452/735 від 09.11.2015 передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. З матеріалів справи слідує, що відмову водія ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки так і в медичному закладі зафіксовано інспектором СРПП Гайсинського РУП лейтенантом поліції Козаченком В.С. на спеціальний технічний засіб у відповідності до положень КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України за №1452/735 від 09.11.2015, про що також зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. З відеозапису, що міститься в матеріалах справи та який було прийнято до уваги судом першої інстанції, вбачається, що працівник поліції неодноразово протягом тривалого часу пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, на що останній не погодився та вказану вимогу працівника поліції не виконав. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 не вчинив відповідних дій направлених на виконання вимоги працівників поліції пройти в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану сп`яніння, тому з урахуванням наведених вище обставин, працівниками поліції було зроблено обгрунтований висновок про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. У даному випадку суд звертає увагу, що відповідно до положень пунктів 1.3 та 2.5 ПДР України водій ОСОБА_1 зобов`язаний був на вимогу працівників поліції пройти в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Вказані обставини зафіксовані протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №222967 від 18.08.2021, наявним в матеріалах справи відеозаписом, що узгоджуються між собою та не спростовуються доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 . Зі змісту вказаного протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису видно, що ОСОБА_1 від підпису протоколу та дачі пояснень відмовився. Положеннями частини першої статті 130 КУпАП передбачено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що огляд на стан сп`яніння проведено з порушенням норм законодавства, оскільки працівниками поліції не було залучено двох свідків, то такі посилання скаржника є безпідставними, оскільки як зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Як встановлено судом, працівниками поліції під час проведення огляду ОСОБА_1 було застосовано технічні засоби відеозапису, який долучено до матеріалів справи, а відтак залучення двох свідків у даному випадку не було необхідним. Також ОСОБА_1 в обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що долучений працівниками поліції відеозапис не відповідає події, що відбувалась за участі скаржника та працівників поліції 18.08.2021, а містить відомості щодо події, яка відбувалась в інший час. Однак, вказані посилання не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки будь яких належних доказів на підтвердження наведеного скаржником ні в апеляційній скарзі, ні до матеріалів справи не додано. Посилання заявника на те, що працівниками поліції порушено вимоги статті 266 КУпАП щодо не відсторонення його від подальшого керування автомобілем, є безпідставними, оскільки із технічних засобів відеозапису видно, що ОСОБА_1 особисто заявив, що він закриває (залишає) транспортний засіб і відповідно йому не надано було можливості продовжити керування автомобілем. Інші доводи скаржника, зокрема і про те, що справу про адміністративне правопорушення розглянуто судом першої інстанції з порушенням правил підсудності, також не спростовують висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, а саме факту відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та КУпАП. Таким чином, наявні у матеріалах справи докази, які проаналізовані в оскаржуваній постанові, повністю підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за частиною першою статті 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними. Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Суд першої інстанції з дотриманням вимог статті 33 КУпАП, врахувавши характер вчиненого правопорушення та відомості про особу, прийшов до висновку, що достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення нових правопорушень, буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 КУпАП. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.ст. 245, 247, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду: В. В. Оніщук