Постанова 4801 № 127/18188/21

Справа № 127/18188/21 Провадження № 22-ц/801/2386/2021 Категорія: 83 Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О. Доповідач:Якименко М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2021 рокуСправа № 127/18188/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Якименко М.М., суддів: Берегового О.Ю., Шемети Т.М., розглянувши в спрощеному провадженні без повідомлення учасників судового розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2021 року про повернення позовної заяви, постановлену суддею Вінницького міського суду Вінницької області Жмудь О.О., ВСТАНОВИВ: В липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про звільнення майна з-під арешту. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.07.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали, оскільки позовна заява не відповідала вимогам ст. 175 та ч. 5 ст.177 ЦПК України. 20.08.2021 та 25.08.2021 на виконання вимог ухвали на адресу суду позивач надав заяви в яких він виклав обставини, на яких наголошував суд. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 серпня 2021 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали. 13 жовтня 2021 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі ч.3 ст. 185 ЦПК України. Не погодившись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, а також порушення норм процесуального права при її постановленні, просив скасувати ухвалу і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про повернення позовної заяви, оскільки питання про залучення співвідповідачів до участі у справі чи заміну неналежного відповідача та відповідність наданих позивачем копій документів їх оригіналам може бути вирішено судом після відкриття провадження у справі, зокрема у підготовчому судовому засіданні. Тому вважає, що повертаючи позовну заяву суд припустився надмірного формалізму, тим самим позбавивши позивача права на судовий захист порушених прав та законних інтересів. Згідно з ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. За змістом ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Таким вимогам ухвала суду не відповідає. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позивачем до позовної заяви долучено не всі належним чином засвідчені копії документів, що є порушенням ч.ч.1,2,3 ст.95 ЦПК України. Також суд вказав, що позивачем не залучено до участі у справі відповідний територіальний орган ДФС України. На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 20.08.2021 та 25.08.2021 подав в суд заяви вказавши на те, що питання залучення співвідповідачів чи заміну неналежного відповідача підлягає вирішенню у підготовчому судовому засіданні. Також, просив надати можливість засвідчити належним чином копії письмових доказів. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 серпня 2021 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали та 13 жовтня 2021 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області позовну заяву на підставі ч.3 ст. 185 ЦПК України визнано неподаною та повернуто позивачу. Повертаючи позовну заяву, суд виходив із того, що позивачем у визначений судом строк недоліки позовної заяви не усунуті. Однак апеляційна інстанція не може погодитися з таким висновком суду. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з ч.2 ст.185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Нормами п. 5 ч. 2 ст. 175 та ч. 5 ст. 176 ЦПК України передбачено, що в позовній заяві зазначаються докази, що підтверджують викладені у ній обставини та, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Відповідно до вимог частин 2, 4, 5 статті 95 ЦПК України, якою керувався суд першої інстанції, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Згідно частини 6 статті 95 ЦПК України, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Отже наслідком недотримання вимог статті 95 ЦПК України є виключення письмового доказу з числа доказів і розгляд справи на підставі інших доказів (частина 11 статті 83 ЦПК України), а не повернення позовної заяви. Перевірку обґрунтованості заявлених вимог, наявності доказів, їх оцінка, належність і допустимість має здійснювати судом в ході розгляду справи після вирішення питання про відкриття провадження у справі, за результатами розгляду справи. Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що подання доказів можливе також і на наступних стадіях цивільного процесу. Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву позивачу, також безпідставно посилався на те, що позивачем не залучено до справи відповідний територіальний орган ДФС України. За правилами, передбаченими ст. ст. 13, 48, 50, 51 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у справі співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм діючого процесуального законодавства, тільки позивачу належить право визначення відповідача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутності визначенні процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у подові до такого відповідача. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц та від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17. Згідно із роз`ясненнями, які містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляду справ у суді першої інстанції» пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення позовної заяви без руху. Однак, судом першої інстанції вказані норми процесуального права враховані не були. Фактично суд вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (статті 12, 13 ЦПК України). З огляду на принцип диспозитивності у цивільному процесі особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції, в разі наявності підстав визначених цивільним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засіданні, у якому мають бути з`ясовані всі питання, визначені статтею 189 ЦПК України, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо. Позивачем було додано до заяви докази, які він вважав за потрібне надати суду. Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження в справі на підставі наданих позивачем позовної заяви і доданих до неї доказів. Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до ст. ст. 81, 264 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відтак, питання, на які вказав суд першої інстанції, надаючи ухвалою строк для усунення недоліків та повертаючи в подальшому позовну заяву, могли бути Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально. Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справі. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2021 року скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справі. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 11 листопада 2021 року. Головуючий М.М. Якименко Судді: О.Ю. Береговий Т.М. Шемета