Постанова 4804 № 242/3208/21

Єдиний унікальний номер 242/3208/21 Номер провадження 22-ц/804/2276/21 Номер провадження 22-ц/804/2276/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 листопада 2021 року Донецький апеляційний суд в складі колегії: головуючого судді: Новікової Г.В. суддів: Никифоряка Л.П., Корчистої О.І. за участю секретаря Ротар Я.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 30 червня 2021 року (ухвалену під головуванням судді Черкова В.Г. у м. Селидове Донецької області) у цивільній справі №242/3208/21 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби у місті Донецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо зняття арешту з майна, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь»,- В С Т А Н О В И В: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеною вище скаргою, в якій просила зобов`язати Ворошиловський районний відділ державної виконавчої служби у місті Донецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) зняти арешт з її майна, накладений постановою державного виконавця від 17.08.2010 року про відкриття виконавчого провадження по виконавчому провадженню за виконавчим листом № 2-580 від 11.08.2010 р., виданим Ворошиловським районним судом м. Донецька про стягнення з неї на користь АБ «Київська Русь» 3587957,53 грн.. В обґрунтування посилався на те, що рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 11.08.2010 року з неї на користь ТОВ «АБ «Київська Русь» було стягнуто заборгованість за кредитом. 17 серпня 2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту. Постановою державного виконавця від 01.12.2010 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі ч.1 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження». Ухвалою Селидівського міського суду від 30 червня 2021 року в задоволенні скарги відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та постановити нове судове рішення, яким зобов`язати Ворошиловський районний ВДВС у м. Донецьку зняти арешт з її майна, накладений постановою державного виконавця від 17.08.2010 року та витребувати матеріали виконавчого провадження. Вважає, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, викладені в оскаржуваній ухвалі висновки не відповідають обставинам справи і належним чином не обґрунтовані, наявні в матеріалах справи докази невірно оцінені судом першої інстанції. Посилаючись на ті ж підстави, що і в скарзі наголошує на неправомірності висновку суду щодо відмови у знятті арешту з її майна, оскільки державний виконавець при поверненні виконавчого документу до суду першої інстанції повинен був зняти такий арешт. Також звертає увагу, що строки на пред`явлення виконавчого листа до виконання давно закінчились. Сторони не скористались своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. 30 вересня 2021 року від Голови комісії з припинення Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби у місті Донецьку Іванової Т.Г. надійшов лист, в якому повідомлялося, що діяльність зазначеного ДВС було припинено 29.09.2021 року, а його правонаступником є новоутворений Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Ухвалою Донецького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року було залучено до участі в справі Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та витребувано відомості щодо виконавчого провадження за виконавчим листом №2-580 від 11.08.2010 року. В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 (а.с.80-82) Конверти із судовими повістками для ПАТ «Банк «Київська Русь» повернулись до суду апеляційної інстанції із відміткою АТ «Укрпошта» про причини повернення відповідно «адресат відсутній за вказаною адресою», «адресат відмовився», що згідно із положеннями ч.8 ст.128 ЦПК України є належним повідомленням сторони (а.с.83). В частині 1 ст. 131 ЦПК України зазначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. Однак, заінтересована особа не повідомляла про зміну свого місця знаходження. Крім того їх місце знаходження було перевірено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в який вноситься відповідна інформація після проведення реєстраційних дій Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що підстав для звернення до суду із відповідною скаргою на бездіяльність органів ДВС не має, оскільки скаржник письмово не звернулася до відповідного органу ДВС, де перебуває виконавче провадження, з клопотанням зняти арешт з усього майна боржника або його частини на добровільних засадах. У свою чергу, державний виконавець готує мотивовану письмову відповідь з роз`ясненням про можливість чи відмову у вчиненні таких дій. Крім того відсутність такого звернення унеможливлює перевірку дотримання строків встановлених ч.1 ст.449 ЦПК України. З приводу заявленого ОСОБА_1 клопотання про витребування виконавчого провадження судом першої інстанції зазначено, що останньою не наведено підстав, з яких отримання зазначених відомостей нею особисто неможливо, чи в їх отриманні було відмовлено. Проте такий висновок суперечить нормам матеріального та процесуального права. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення. У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Положеннями ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Таким чином законодавство не передбачає обов`язкового попереднього звернення до органів ДВС із відповідною заявою про зняття арешту перед подачею відповідної скарги до суду. Отже висновок суду першої інстанції про те, що підстав для звернення до суду із відповідною скаргою на бездіяльність органів ДВС не має, оскільки скаржник письмово не звернулася до відповідного органу ДВС, де перебуває виконавче провадження, з клопотанням зняти арешт з усього майна боржника або його частини на добровільних засадах суперечить положенням статті 447 ЦПК України та ст.74 Закону України «Про виконавче провадження». Судом першої інстанції встановлено, що постановою відділу ДВС Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку від 17.08.2010 року відкрито виконавче провадження №20871829 за виконавчим листом від 11.08.2010 року,виданим Ворошиловським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного банка «Київська Русь» 3587957,53 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки-квартиру,яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та накладено арешт на майно боржника. 01.12.2010 року виконавчий документ було повернуто на підставі ч.1 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» (відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення), що підтверджується із спецрозділу виконавчого провадження (а.с.7) За інформацією з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що постановою про відкриття виконавчого провадження, ВП № 20871829, 17.08.2010 року відділом ДВС Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку застосовано обтяження,а саме арешт нерухомого майна ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 3587957,53 грн. ,окрім коштів. У відзиві на скаргу в.о.начальника Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби у Донецькій області від 30.06.2021 року повідомив,що згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено,що у відділі перебували виконавчі провадження : - № 20871829 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-580 від 11.08.2010 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Київська Русь» 3587957,53 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке 01.12.2010 року було повернуто на підставі ч.1 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження»; - № 20871898 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-580/10 від 11.08.2010 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Київська Русь» судових витрат, які 01.12.2010 року були повернуті на підставі ч.1 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження». Жодних документів в паперовому вигляді до переміщеного відділу в м.Мирноград не передавалося. Вважає, що для зняття арешту з майна боржника не має законних підстав у зв`язку із тим,що борги стягувачу за вищевказаними виконавчими провадженнями не були стягнуті або до відділу не була надана ухвала суду про скасування рішення №2-580 від 11.08.2010 року. Згідно листа в.о.начальника Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) №17-57-1/45/4 від 09.11.2021 року 29.09.2021 року шляхом злиття Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби у місті Донецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та інш. утворено Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень(далі АСВП) на примусовому виконанні Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби міста Донецьк ГТУЮ у Донецькій області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-580 від 11.08.2010 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Київська Русь» 3587957,53 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 01.12.2010 року керуючись ч.1 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа у зв`язку з відновленням судом строку для подання апеляційної скарги на рішення (ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27.10.2010 року цивільну справу за позовом АБ`Київька Русь» до ОСОБА_1 ,третя особа ТОВ»SDS»), ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки повернуто до Ворошиловського районного суду м.Донецька для ухвалення додаткового рішення. Виконавчі провадження,матеріальна технічна база та інше майно Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби міста Донецьк ГТУЮ у Донецькій області знаходиться за місцем їх попередньої реєстрації на непідконтрольній території України. У Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконавчий лист № 2-580 від 11.08.2010 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Київська Русь» 3587957,53 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до виконання не надходив (а.с.87-88). На момент повернення виконавчого документу 01.12.2010 року у зв`язку із поновленням судом строку на апеляційне оскарження рішення суду діяв Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 07.07.2010 року. Згідно положень статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 07.07.2010 року виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 1) визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; 6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом; 8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконане, відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ. Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований або до суду у 10-денний строк. Статтею 38 Закону передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 401 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред`явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна. Відповідно до статті 401 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 07.07.2010 року виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ та прийняття цієї апеляційної скарги до розгляду. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої статті 40 цього Закону, повертається до суду або іншого органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. Таким чином судом встановлено, що на виконанні ДВС перебував виконавчий лист від 11.08.2010 року, виданий на виконання рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 10.08.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного банка «Київська Русь» 3587957,53 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки-квартиру,яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При відкритті виконавчого провадження №20871829 державним виконавцем Ворошиловського районного відділу ДВС у м. Донецьку у постанові від 17.08.2010 року зазначено про накладення арешту на майно боржника. 01.12.2010 року виконавчий лист було повернуто у зв`язку із відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, що підтверджено випискою із реєстру із зазначенням про те,що виконавче провадження завершено(а.с.7). За встановлених обставин згідно положень статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника. Докази зняття арешту при поверненні виконавчого листа відсутні. Постанова про повернення виконавчого листа та закінчення виконавчого провадження не містить вказівки про скасування арешту, накладеного на майно боржника. Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) підтвердив, що виконавчий лист № 2-580 від 11.08.2010 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Київська Русь» 3587957,53 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до виконання не надходив. За таких обставин бездіяльністю державного виконавця відділу ДВС Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька щодо не вирішення питання про зняття арешту з майна порушено права ОСОБА_1 , а тому скарга підлягає задоволенню, а судове рішення першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про задоволення скарги. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки діяльність відділу ДВС Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька з 29.09.2021 року припинено та його правонаступником є Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), який залучений до участі в справі, то обов`язок по вирішенню питання щодо зняття арешту на майно ОСОБА_1 слід покласти саме на правонаступника. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України , апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Селидівського міського суду від 30 червня 2021 року скасувати. Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби у місті Донецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо зняття арешту з майна задовольнити. Зобов`язати Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця відділу ДВС Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька про відкриття виконавчого провадження від 17 серпня 2010 року за виконавчим листом від 11.08.2010 року №2-580, виданим Ворошиловським районним судом м.Донецька на підставі рішення від 11.08.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Київська Русь» 3587957,53 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який повернуто державним виконавцем постановою від 01.12.2010 року у зв`язку з відновленням судом строку для подання апеляційної скарги на рішення суду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: