Постанова 4803 № 215/3153/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4600/20 Справа № 215/3153/17 Суддя у 1-й інстанції - Красюк К. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 215/3153/17 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: заявниця ОСОБА_1 , заінтересована особа - державний виконавець Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лукаш Анастасїя Олександрівна, розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року, яка постановлена суддею Краснюк К.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 17 січня 2020 року, - В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лукаш Анастасїі Олександрівни. Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року заява залишена без руху. Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та постановлення судом необґрунтованої ухвали суду. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Повертаючи скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лукаш Анастасїі Олександрівни, суд першої інстанції виходив з того, що скарга не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України та ОСОБА_1 , у встановлений ухвалою суду від 18 жовтня 2019року термін, не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків. З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне. Залишаючи без руху скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лукаш Анастасїі Олександрівни, суд першої інстанції дійшов висновку, що, у скарзі не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків скаржниці, а також відомі номери засобів зв`язку скаржника та заінтересованої особи, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти. У вступній частині скарги наявні описки щодо дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а у прохальній частині скарги взагалі не зазначено, яку саме постанову скаржник просить скасувати. Крім того, суд дійшов висновку, що вимоги скарги викладені не у відповідності до повноважень суду, визначених положеннями ч. 2 ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги, а вимогу щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, взагалі не може бути розглянуто в межах поданої скарги, оскільки відповідно до положень ст. 432 ЦПК України боржник має звернутися із відповідною заявою, а не скаргою.Також, вважав помилковим посилання у скарзі на ст. ст. 385, 369 ЦПК України, оскільки дані правові норми регулюють апеляційний розгляд. На виконання ухвали суду від 18 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 подано до суду уточнену скаргу (а.с. 16-20), однак суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року не виконано та в уточненій скарзі залишилися не усунутими вимоги щодо зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків та взагалі проігноровано вимоги суду щодо належного оформлення скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Розділ VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Проте, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" такі скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК і ГПК та містити відомості, перелічені п.4 ст. 74 Закону «Про виконавче провадження». У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді цих скарг, до цих скарг мають застосовуватися положення ЦПК України, якими врегульовано аналогічні питання. Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Так, за статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги. Вимоги до скарги також визначені і статтею 175 ЦПК України. Відповідно до положень статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. Як слідує з матеріалів справи, суд першої інстанції взагалі не вирішував питання щодо відповідності скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лукаш Анастасїі Олександрівни вимогам статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», дійшовши висновку, що зазначена скарга не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, у зв`язку з чим підлягає поверненню заявниці. Разом з тим, такі висновки суду свідчать про надмірний формалізм суду першої інстанції у вирішенні даного питання, адже, згідно статті 175 ЦПК України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) зазначається лише за його наявності, тоді як ОСОБА_1 зазначила про відсутність у неї реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) та заявила клопотання про звільнення її від обов`язку зазначати такий номер у поданій до суду скарзі, в задоволенні якого суд відмовив одночасно із вирішенням питання про визнання скарги неподаною та її повернення, що фактично позбавило скаржника виконати вимоги суду щодо зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб), після відмови у задоволенні клопотання заявниці про звільнення її від такого обов`язку. Крім того, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України). Отже, ЦПК України встановлює обов`язок позивача зазначити у скарзі обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а на суд обов`язок перевірити наявність такого посилання у заяві, однак, не надає суду право на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі вирішувати питання щодо обгрунтованості заявлених вимог та можливості їх вирішення судом. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у скарзі на дії державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лукаш Анастасїі Олександрівни навела обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги та зазначено у прохальній частині про те, яке саме судове рішення вона просить прийняти суд першої інстанції за наслідками розгляду її скарги. При цьому, питання про наявність або ж відсутність правових підстав для задоволення скарги в обраний ОСОБА_1 спосіб має вирішуватися судом при розгляді цієї скарги по суті, а не на стадіє відкриття провадження у справі. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право заявниці на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалу до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2020 рокускасувати та направити матеріал за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лукаш Анастасїі Олександрівни до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 29 квітня 2020 року. Головуючий: Судді: