Постанова 4855 № 640/17049/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17049/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Іщук І.О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року (розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (суб`єкт владних повноважень) вул. Бульварно- Кудрявська 1б місто Київ-04053, засоби зв`язку: тел.(044) 486-77-94, e-mail: kiev_gu@kv.pfu.gov.ua, код ЄДРПОУ 42098368 щодо відмови у вигляді листа від 14.07.2020, відповідно до якого заява з додатками від 16.06.2020 р. не розглянута по суті, а питання, викладені в заяві, не задоволені і ОСОБА_1 відмовлено в переводі на інший вид пенсії та її перерахунку згідно довідки № 18/246 виданої 16 червня 2020 прокуратурою міста Києва; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (суб`єкт владних повноважень) вул. Бульварно-Кудрявська, 16 місто Київ- 04053, засоби зв`язку: тел.(044) 486-77-94, е-mаіl: kiev_gu@kv.pfu.gov.ua, код ЄДРПОУ 42098368, перевести ОСОБА_1 на інший вид пенсії, а саме пенсію по інвалідності за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та з дня звернення до відповідача, з 16 червня 2020 р., здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності за вислугою років без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, яка визначена у довідці прокуратури міста Києва № 18/246 від 16 червня 2020 р. та складає 31164,44 (тридцять одну тисячу сто шістдесят чотири) грн. 44 коп. без обмежень її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час служби в органах прокуратури 19.02.2009 р. позивачу присвоєно другу групу інвалідності внаслідок захворювань, пов`язаних з роботами ДНА на ЧАЕС довічно. Стаж роботи позивача в органах прокуратури становить більше 10 років. Згідно з наказом прокурора міста Києва № 1125 к від 20.05.2013 позивача звільнено з 22.05.2013 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності (ст.3 8 КЗпП України, ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». Працюючи в органах прокуратури, позивач набув право на пенсію за вислугою років, у зв`язку з чим з серпня 2013 р. отримує пенсію по інвалідності в розмірі 80% від суми щомісячного заробітку на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р.№ 3723-ХІІ, що відповідає умовам та порядку пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих на час призначення йому пенсії та визначався за ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, саме в той час, коли призначалися пенсії по інвалідності за вислугою років та в тому ж розмірі 80% від суми щомісячного заробітку відповідно. На думку позивача, відповідач протиправно вважає, що перехід на пенсію по інвалідності, як особі з інвалідністю другої групи, захворювання пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є недоцільним, оскільки призводить до зменшення розміру пенсії. Такі дії відповідача є протиправними та порушують право позивача на отримання пенсії за вислугу років по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру» згідно ч. 9 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» №1697-УІІ від 14.10.2014 р. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно - Кудрявська 1б місто Київ-04053, код ЄДРПОУ 420983680 щодо відмови у вигляді листа від 14.07.2020, відповідно до якого заява з додатками від 16.06.2020 р. не розглянута по суті, а питання, викладені в заяві, не задоволені і ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) відмовлено в переводі на інший вид пенсії та її перерахунку згідно довідки № 18/246 виданої 16 червня 2020 прокуратурою міста Києва. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно -Кудрявська, 16 місто Київ - 04053, код ЄДРПОУ 42098368) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на інший вид пенсії, а саме пенсію по інвалідності за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та з дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, з 16 червня 2020 р., здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, яка визначена у довідці прокуратури міста Києва № 18/246 від 16 червня 2020 р., з урахуванням раніше проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію по інвалідності, призначену за нормами Закону України «Про державну службу», виходячи із розрахунку 80% від суми місячного заробітку. 19.02.2009 позивачу присвоєно другу групу інвалідності внаслідок захворювань, пов`язаних з роботами ДНА на ЧАЕС довічно, згідно копії довідок МСЕК серії № КА-2 № 000886,що знаходиться у матеріалах справи. Стаж роботи позивача в органах прокуратури становить більше 10 років, згідно наданої копії витягу з трудової книжки № НОМЕР_2 до адміністративного позову. Наказом прокурора міста Києва № 1125 к від 20.05.2013 позивача було звільнено з 22.05.2013 за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності 16.06.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі за текстом - відповідач) з заявою та відповідними додатками з проханням перевести його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» на інший вид пенсії, а саме пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки № 18/246 виданої 16 червня 2020 Прокуратурою міста Києва. Відповідачем направлено лист з відмовою від 14.07.2020, відповідно до якого заява позивача не розглянута по суті, та йому відмовлено в переводі на інший вид пенсії та її перерахунку згідно довідки № 18/246 виданої 16 червня 2020 прокуратурою міста Києва Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся до суду із даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно з ч. 1 ст. 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Станом на час звернення позивача із заявою про перехід на інший вид пенсії, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України, а також обмеження щодо виплати та обчислення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), який набрав чинності 15 липня 2015 року. Отже, до спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ. Питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури врегульоване статтею 86 Закону №1697-VII. Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (ч. 13 ст. 86 Закону № 1697-VII). Згідно з ч. 2 ст. 86 Закону № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Частина дев`ята статті 86 Закону № 1697-VII визначає, що прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Відповідно до ч. 11 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором. Питання права прокурора на переведення з одного виду пенсії на іншу Законом України «Про прокуратуру» не врегульовано. А отже, підлягають застосуванню загальні правові норми у відносинах пенсійного забезпечення. Преамбулою Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) визначено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подачі заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсій на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Згідно з п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії. Абзацом 5 пункту 1.7 Порядку визначено, що днем переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Відповідно до п. 2.8. Порядку поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім`ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо). При переведенні на пенсію по інвалідності з іншого виду пенсії орган, що призначає пенсію, додає до пенсійної справи виписку з акта огляду МСЕК про встановлення або зміну групи інвалідності. Згідно з п. 4.1. Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Згідно з п. 4.3. Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Оскільки станом на час звернення до відповідача, позивач має стаж роботи в органах прокуратури більше 10 років та йому встановлено інвалідність II групи, а відтак у позивача наявне право на призначення пенсії відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 станом на час до відповідача набув стаж роботи в органах прокуратури більше 10 років та йому встановлено інвалідність II групи, а відтак у позивача наявне право на призначення пенсії відповідно до ч.9 ст.86 Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, вимога позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у вигляді листа від 14.07.2020, відповідно до якого заява з додатками від 16.06.2020 р. не розглянута по суті, а питання, викладені в заяві, не задоволені і ОСОБА_1 відмовлено в переводі на інший вид пенсії та її перерахунку згідно довідки № 18/246 виданої 16 червня 2020 прокуратурою міста Києва та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 на інший вид пенсії, а саме пенсію по інвалідності за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Вирішуючи вимоги позивача в частині вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з дня звернення до відповідача, з 16 червня 2020 р., здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності за вислугою років без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, яка визначена у довідці прокуратури міста Києва № 18/246 від 16 червня 2020 р. та складає 31 164, 44 (тридцять одну тисячу сто шістдесят чотири) грн. 44 коп., колегія суддів зазначає наступне. Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів). 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни: - частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»; - частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: «

20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Отже, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні: - жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; - законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури. У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 та вирішив таке: - визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; - положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019: - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення позивача, який отримує пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії. Чинна з 13.12.2019 норма частини 20 статті 86 Закону №1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України. Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 (справа №826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд. Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Проте, рішення суду фактично Кабінетом Міністрів України не виконано. Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача. Реалізація його права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13.12.2019. Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати прокурорським працівникам». Колегі суддів звертає увагу на, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Отже, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законодавством порядку вирішує справи. В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 за №13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визначається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Отже, суд самостійно не може визначити розмір пенсії, на отримання якої має право позивач. Таким чином, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з дня звернення до відповідача, з 16 червня 2020 р., здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, яка визначена у довідці прокуратури міста Києва № 18/246 від 16 червня 2020 р., з урахуванням раніше проведених виплат. Що стосується вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмеження граничного розміру, колегія суддів зазначає наступне. Так, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що зазначена вимога є передчасною, оскільки відповідач ще не здійснив перерахунок та виплату пенсії позивачу, а відтак відсутні докази того, що при проведенні такого перерахунку пенсії відповідач не здійснить її з нарахуванням різниці в пенсії за минулий час та без обмеження максимальним розміром самостійно. Отже, на момент розгляду даної адміністративної справи між сторонами відсутній спір щодо максимального розміру такої пенсії, тому позовна вимога щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві сплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимального розміру також є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки суд не може розглядати позовні вимоги, що можливо виникнуть у майбутньому. Аналогічних правових висновків дійшов також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 14 вересня 2020 року за результатами розгляду зразкової справи №560/2120/20. У вказаному рішенні Верховний суд зазначив, що ознаками цієї типової справи є: а) позивач - особа, яка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону № 1697-VII; б) відповідач-територіальні органи Пенсійного фонду України; в) предмет спору - вимога зобов`язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII; г) звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13.12.2019 року. Висновки Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 року №7-р(II)/2019. За результатом розгляду справи №560/2120/20 як зразкової Верховний Суд дійшов наступних правових висновків: з 13.12.2019 року особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам (зокрема на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657); такі пенсії перераховуються з 13.12.2019 року; вимоги щодо відсотку заробітної плати, з якого відбувається перерахунок пенсії, та вимоги щодо здійснення перерахунку пенсій без обмеження їх граничного розміру, задоволенню не підлягають як передчасні (заявлені на майбутнє). Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частиною третьою статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. На підставі вищевикладеного, враховуючи правові висновки викладені в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року за результатами розгляду зразкової справи №560/2120/20, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача частково. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з вищенаведених підстав. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль