LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855320/2688/20

від 10.11.2021 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2688/20 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Строяновської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Головного управління Державної податкової служби в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області, про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року, - У С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (далі - позивач) звернулося у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Київській області (далі - відповідач, апелянт), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області, про стягнення з Державного бюджету України пені за порушення строків бюджетного відшкодування в розмірі 55390 грн 33 коп. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено строки бюджетного відшкодування за травень 2018 року, яке пов`язано з виконанням рішення суду про скасування податкового повідомлення-рішення в іншій справі. У зв`язку з цим відповідач зобов`язаний сплатити пеню. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування скарги зазначає, що ним було дотримано вимоги чинного законодавства. У відповідності до порядка внесено до Реєстру інформацію щодо дати набрання законної сили рішенням суду в справі №320/5188/18, яка і є реальною датою узгодження суми відшкодування ПДВ. У подальшому зазначені суми були отримані ДКС України, у повній відповідності позивачу було сплачено узгоджену суму бюджетного відшкодування ПДВ. Зважаючи на наведене, право на отримання пені в позивача не виникло. Апелянт наголошує, що відсутні підстави для нарахування пені, оскільки фактично сума відшкодування стала узгодженою не в той момент, який зазначено судом у судовому рішенні, а з дня, коли таке рішення набрало законної сили. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про безпідставність доводів відповідача, оскільки апелянт не навів належних аргументів, які б спростували висновки місцевого суду. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Судом установлено, що позивач зареєстрований як юридична особа з 19 березня 1999 року (код ЄДРПОУ - 30367782). 20 червня 2018 року позивачем подано до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2018 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника. Відповідно до квитанції №2 податкову декларацію позивача за травень 2018 року разом з вказаними додатками було прийнято Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 20 червня 2019 року та зареєстровано за №9124245934. У період з 27 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року Головним управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Васт-Транс» з питань правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника в банку за травень 2018 року, яка виникла за рахунок поточного від`ємного значення ПДВ. Податковим органом складено акт від 5 вересня 2018 року № 766/10-36-12-02/30367782 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (код ЄДРПОУ - 30367782) з питань, що стали предметом заперечень від 10 серпня 2018 року № 88 (вх. № 9428/10 від 10.08.2018) на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 9 серпня 2018 року № 694/10-36-54-01 з питань правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника в банку за травень 2018 року, яка виникла за рахунок поточного від`ємного значення з ПДВ. Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.5 статті 198, пунктів 200, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 185301 грн 00 коп. Контролюючий орган встановив, що сума, заявлена до бюджетного відшкодування, була сформована за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості пального, придбаного в ТОВ «Альянс Ойл Україна» та ТОВ «Альянс Холдинг», та використаного на цілі, що не пов`язані з господарською діяльністю позивача. Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що позивач здійснював списання палива понад ліміти, встановлені Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43, та без складання первинних бухгалтерських документів, передбачених вказаними нормами, а саме, подорожніх листів вантажного автомобіля. На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2018 року № 0095571202, яким позивачеві відмовлено в бюджетному відшкодуванні на суму 185031 грн 00 коп. Позивач оскаржив зазначене рішення відповідача до суду. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року, в справі №320/5188/18 визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області від 20 вересня 2018 року №0095571202 та зобов`язано відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформацію щодо дати узгодження 26 вересня 2018 року та зазначеної в заяві суми бюджетного відшкодування 185031,00 грн. 26 лютого 2020 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Київській області, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року в справі №320/5188/18. Таким чином, судовим рішенням у справі №320/5188/18 було підтверджено правомірність декларування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2018 року в розмірі 185031 грн 00 коп. та констатовано, що датою узгодження грошового зобов`язання є 26 вересня 2018 року. 21 лютого 2020 року позивач отримав відшкодування ПДВ за травень 2018 року в розмірі 185031 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №58471410 від 14 лютого 2020 року та банківською випискою від 21 лютого 2020 року. У зв`язку з тим, що відповідачем порушено строки бюджетного відшкодування за травень 2018 року за період з 4 жовтня 2018 року по 21 лютого 2020 року, позивач звернувся з цим позовом до суду. Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з вимогами пункта 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Отже, терміном узгодження суми бюджетного відшкодування за травень 2018 року в розмірі 185031 грн 00 коп. відповідно до судового рішення, що набрало законної сили, є 26 вересня 2018 року, граничним терміном для перерахування такої суми з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок позивача в обслуговуючому банку - 3 жовтня 2018 року. Фактично бюджетне відшкодування за травень 2018 року надійшло на банківський рахунок позивача - 21 лютого 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №58471410 від 14 лютого 2020 року та банківською випискою за 21 лютого 2020 року та свідчить про порушення відповідачем строків бюджетного відшкодування ПДВ позивачу за травень 2018 року за період з 4 жовтня 2018 року по 21 лютого 2020 року, а також порушення права позивача своєчасно і в повному обсязі та в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Підпунктом 14.1.18 пункта 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений статтею 200 Податкового кодексу України. Згідно з вимогами пункта 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) ураховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до вимог підпункта 200.7.1 пункта 200.7 статті 200 Податкового кодексу України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. До такого Реєстру вносяться чітко визначені дані, зокрема й: 1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер; 2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); 3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу; 9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; 10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки; 11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом; 12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується; 13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження; 14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження; 15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку; 16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронні довірчі послуги». Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 4 Порядка ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 (далі - Порядок №26) орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані: 3) суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 4) суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу; 9) суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; 10) дату складення та вручення платнику податків акта перевірки; 11) дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджену контролюючим органом; 12) дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; 13) дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження; 14) суму узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження; 15) дату та суму повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку; 16) дату та суму зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Відповідно до вимог пункта 7 Порядку №26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку. У разі коли за результатами перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган ДФС не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника податку або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДФС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку. Пунктом 12 Порядку №26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Своєю чергою, органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню. Згідно з вимогами п. 200.13 ст. Податкового кодексу України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року в справі №320/5188/18, що набрало законної сили, серед іншого, було зобов`язано відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформацію щодо дати узгодження 26 вересня 2018 року та зазначеної в заяві суми бюджетного відшкодування 185031 грн 00 коп., що була додана до податкової декларації з ПДВ за травень 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс». Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач вніс до реєстру дані щодо бюджетного відшкодування позивачу за травень 2018 року, в тому числі інформацію про скасування податкового повідомлення-рішення та щодо суми бюджетного відшкодування - 185031 грн 00 коп., але вказав дату її узгодження органом ДФС 14 лютого 2019 року, що не відповідає судовому рішенню в справі №320/5188/18. З урахуванням вимог пункта 200.13 статті 200 Податкового кодексу України та пункта 7 Порядка №26 позивач повинен був отримати бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за травень 2018 року - 3 жовтня 2018 року. Фактично бюджетне відшкодування за травень 2018 року надійшло на банківський рахунок позивача - 21 лютого 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №58471410 від 14 лютого 2020 року та банківською випискою за 21 лютого 2020 року. Таким чином, терміном узгодження суми бюджетного відшкодування за травень 2018 року в розмірі 185031 грн 00 коп. відповідно до судового рішення, що набрало законної сили є 26 вересня 2018 року, граничним терміном для перерахування такої суми з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок позивача в обслуговуючому банку - 3 жовтня 2018 року. Відтак право на нарахування пені в позивача за сумою ПДВ, що підлягає відшкодуванню згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2018 року, виникло з 3 жовтня 2018 року (з урахуванням п`яти операційних днів після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування). Згідно з вимогами пункта 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року в справі №810/4289/16. Колегія суддів зазначає, що право на бюджетне відшкодування є невід`ємним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 і відповідно до положень Конституції України є частиною національного законодавства. Водночас державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74). Несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право позивача, зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно, в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування з бюджету за відсутності з його боку порушень законодавчих актів. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що суми податку, не відшкодовані або несвоєчасно відшкодовані платникам, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а отже пеня, яка нараховується на такі суми підлягає стягненню саме з Державного бюджету України, а тому з метою повного і ефективного захисту прав позивача наявні підстави для стягнення вищевказаної суми пені саме з Державного бюджету України. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruizv. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Своєю чергою, судовою колегією враховується, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують, так само як і не містять заперечень щодо розрахованої суми пені, яка стягнута місцевим судом за наслідками розгляду справи. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Київській області залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»