Постанова 4855 № 640/14328/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14328/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Карпушової О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0025784211, №0025754211, №0025764211 та №0025774211 від 23 березня 2020 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що контролюючим органом безпідставно винесено спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки позивачем протягом 2018 року не отримувався прибуток від здачі в оренду нерухомого майна.. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021року адміністративний позов задоволено: - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0025784211, №0025754211, №0025764211 та №0025774211 від 23 березня 2020 року; - стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 840,80 грн. Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач протягом 2018 року надавав в оренду нерухоме майно та отримував прибуток, при цьому не сплачував передбачені законодавством податки та не подав відповідну декларацію. Також, апелянт зазначає, що позивачем не надано документів на вимогу контролюючого органу, що може слугувати самостійною обставиною для притягнення до відповідальності платника податків. На адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу апелянта без задоволення. Так, позивач зазначає, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не надано доказів того, що позивач отримував дохід від здачі майна в оренду. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що до суду апеляційної інстанції не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що наявні підстави для розгляду апеляційної справи та матеріалів справи в письмовому провадженні. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що співробітниками Головного управлінням Державної податкової служби у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року. За результатами проведеної перевірки 17 лютого 2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві складено Акт №246/26-15-14-02-02/ НОМЕР_2 (надалі - Акт перевірки). В Акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: - статті 179 з урахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України, а саме не подання до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік; - підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального місячного річного оподаткованого доходу; - підпункту 170.1.5 пункту 170.1 статті 170 з урахуванням вимог підпункту 164.2.5 пункту 164.2. статті 164 ПК України, не задекларовано дохід від надання житлового приміщення в оренду, що підлягає оподаткуванню, за 2018 рік, на загальну суму 175000 грн, та відповідно занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 31 500 грн; - пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір у сумі 2 625 грн. На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2020 року: - №0025784211, яким визначено суму грошового зобов`язання у загальному розмірі 39375 грн 00 коп.; - №0025754211, яким визначено суму грошового зобов`язання у загальному розмірі 3281 грн 25 коп.; - №0025764211, яким визначено суму грошового зобов`язання у загальному розмірі 510 грн. 00 коп.; - №0025774211, яким визначено суму грошового зобов`язання у розмірі загальному 170 грн. 00 коп. Позивач, вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням норм права, звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Згідно з підпунктом 164.2.5 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу. Особливості оподаткування доходів від надання нерухомості в оренду регламентується пунктом 170.1 статті 170 ПК України, відповідно до підпункту 170.1.5 якщо орендар є фізичною особою, яка не є самозайнятою особою, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку - орендодавець. При цьому: а) такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету в строки, встановлені цим Кодексом для квартального звітного (податкового) періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу, сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов`язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації. З аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів доходить висновку, що законодавець обов`язковою передумовою сплати та декларування суми орендної плати є фактичне отримання вище зазначено доходу від оренди майна. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що в акті перевірки зазначено, що на підставі договору оренди житлового приміщення б/н від 06 червня 2018 року контролюючим органом встановлено, що в період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року платник податків - фізична особа ОСОБА_1 отримав дохід від здавання в оренду громадянину ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_2 . Загальна сума отриманого доходу платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 складає 175000,00 грн. Як вбачається з акту перевірки загальна сума отриманого доходу платником податків -фізичною особою ОСОБА_1 складає 175000,00 грн. Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що між ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендатор) 06 червня 2018 року укладено договір оренди житлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець здає, а орендатор приймає в тимчасове користування житлове приміщення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до умов договору строк оренди з 06 червня 2018 року по 31 грудня 2018 року з можливістю пролонгації при згоді обох сторін. Орендна плата за використання квартири та майна складає 25000,00 грн. в місяць. Згідно із частиною 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частиною 1 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Судом апеляційної інстанції досліджено матеріали справи, які стали підставою проведення перевірки контролюючим органом позивачем та встановлено, що під час перевірки було досліджено виключно договір оренди, акт приймання-перевірки та Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що за період з червня по грудень 2018 року позивачем отримувалися кошти від ОСОБА_2 за передачу нерухомого майна в оренду. Також, колегія суддів звертає увагу, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем не отримано дохід від оренди власного майна, висновки відповідача щодо порушення ним положень пп. 170.1.5 ст. 170 ПК України є передчасними та необґрунтованими, а отже і податкові повідомлення-рішення №0025784211, №0025754211, №0025764211 та №0025774211 від 23 березня 2020 року є такими, що винесене з порушенням норм чинного законодавства України. Щодо посилання апелянта на те, що позивачем не надано документів на вимогу контролюючого органу, що може слугувати самостійною обставиною для притягнення до відповідальності платника податків, колегія суддів зазначає наступне. Так, пунктом 79.2 цієї статті встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що контролюючим органом надано до суду першої інстанції поштові повідомлення про направлення поштової кореспонденції на адресу позивача (зазначена адреса), проте на даних документах відсутні підписи про вручення наказу (запиту про надання документів) позивачу, а отже в даному випадку відповідачем документально не підтверджено повідомлення позивача про проведення перевірки та необхідності надання документів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що підстав для притягнення позивача до відповідальності щодо ненадання відповідачу первинних документів є необґрунтованим та суперечить вимогам законодавства. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов О.В. Карпушова