Постанова 4854 № 420/8442/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 листопада 2021 р. м.ОдесаСправа № 420/8442/21 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправними та скасування постанов,- В С Т А Н О В И В : Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Вказане рішення було оскаржено Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до апеляційного суду. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021р., апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі №420/8442/21 - без змін. 19.10.2021 року (провадження № 854/ЕП12283/21) від ОСОБА_1 за підписом представника, до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, про стягнення з відповідача на користь позивачки у справі судові витрати витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. 04.11.2021р. (вхід.№ 23634/21) від відповідача у справі до апеляційного суду надійшли заперечення на заяву про стягнення судових витрат, у якій вказано про не співмірність заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, отриману ОСОБА_1 у сумі 10000,00 грн. зі складністю справи. До того ж, відповідач також звертає увагу на відсутність платіжного документу у підтвердження фактичного здійснення оплати послуг за отриману правову допомогу у розмірі 10000,00 грн., а також відсутність доказів відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як само зайнятої особи. Відтак, відповідач вважає непідтвердженими належними та допустимими доказами заявлених витрат та відсутніми підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 . Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до ст.ст.252, 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження. Надаючи оцінку заяві ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Тобто, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Судова колегія враховує, що під час ухвалення постанови у цій справі питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не є вирішеним. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України). Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Водночас, зі змісту викладених вище правових норм слідує, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як було зазначено колегією суддів вище, відповідач подав до суду відповідні заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в апеляційному суді, колегія суддів враховує таке. За змістом ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Колегія суддів враховує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. З матеріалів справи встановлено, що професійна правнича допомога у даній справі надавалась позивачу Адвокатським об`єднанням «Паверлекс» в особі голови об`єднання Оксюти Вадима Васильовича, згідно договору про надання правової (правничої) допомоги від 31.03.2021р., за яким Об`єднання за дорученням Клієнта та в його інтересах зобов`язувалось надати останньому правову (правничу) допомогу, а Клієнт зобов`язувався сплатити за це гонорар. 02.08.2021р. до вказаного вище договору Адвокатським об`єднанням «Паверлекс» та ОСОБА_1 складено додатковий договір, яким доповнено п. 1.2 розділу 1 договору від 31.03.2021р. та погоджено сторонами, що правова (правнича) допомога надається Об`єднанням відносно захисту прав та представництва інтересів Клієнта як позивача у справі (спорі) №420/9442/21 на стадії апеляційного розгляду, яка перебуває у П`ятому апеляційному адміністративному суді, за апеляційною скаргою Відділу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2021р. Також, п. 5.2 розділу 5 «Гонорар та фактичні витрати. Порядок їх обчислення і внесення» доповнено наступними положеннями: «Розмір гонорару за надання правничої допомоги за цим договором, предмет якої визначено в другому абзаці п. 1.2 за цим Додатковим договором до договору від 31.03.2021р., складає 10000,00 грн., які Клієнт сплачує Об`єднанню протягом одного місяця після прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції у справі №420/8442/21, тощо». На підтвердження фактично наданих Клієнту послуг, їх обсягів та вартості кожної з послуг, заявником надано Звіт про обсяги наданих послуг та використання адвокатом робочого часу на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 по договору «про надання правової (правничої) допомоги» б/н від 31.03.2021р. у справі №420/8442/21 у серпні-жовтні 2021р. За вказаним звітом, адвокатом були надані наступні послуги: - зустріч з клієнтом, правовий аналіз та вивчення документів та апеляційної скарги органу ДВС, вироблення правової позиції по справі, підготовка та підписання додаткового договору до договору від 31.03.2021р. про надання правничої допомоги (02год. 20хв.); - робота з документами та апеляційною скаргою, складання відзиву на апеляційну скаргу, формування додатків до відзиву, направлення відзиву на адресу відповідача та до П`ятого апеляційного адміністративного суду (11год. 40хв.); - складання заяви про розгляд справи в письмовому провадженні та її направлення на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду (00год. 30хв.); - робота з документами та складання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат та додатків до неї по справі № 420/8442/21, її направлення на адресу відповідача та до П`ятого апеляційного адміністративного суду (04год. 20хв.). При визначенні суми відшкодування, опираючись на висновки висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Судова колегія зазначає, що дана справа є справою незначної складності, відтак написання апеляційної скарги не потребувало додаткових зусиль та знань, та як наслідок сума витрат на її написання є завищеною, як і сума витрат на інші зазначені у Звіті послуги, зокрема зустріч з клієнтом, правовий аналіз та вивчення документів та апеляційної скарги ДВС, вироблення правової позиції по справі, робота з документами тощо, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на такі послуги. На переконання суду апеляційної інстанції, Звіт про обсяг наданих послуг складений формально та досить абстрактно, без урахування послуг, які могли бути надані фактично, оскільки зокрема розподілення витрат, перелік яких наведений у Звіті, з виокремленням окремо послуги на вироблення правової позиції по справі, робота з документами, зустріч з клієнтом та витраченим на усі ці послуги з врахуванням написання апеляційної скарги та двох клопотань 18 годин 50 хв. є поза розумним сумнівом необґрунтованим. Заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. є неспівмірною, зокрема, зі складністю справи та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Відтак, оцінивши рівень заявлених до відшкодування витрат позивача на правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи, з урахуванням того, що такі витрати понесені фактично, а також співмірність послуг категорії складності справи та пропорційності витраченого часу, об`єму наданих послуг, їх необхідності колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання зменшивши при цьому їх розмір та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу понесено під час апеляційного розгляду даної справи у розмірі 3000,00 гривень. В свою чергу, апеляційний суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені у запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення стосовно відсутності платіжного документу про оплату правничої допомоги, та звертає увагу Відділу на наступний правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.06.2019 у справі №813/481/18: "Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті." Судова колегія зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Ураховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність, колегія судів вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача за апеляційний перегляд судового рішення у розмірі 3000 грн. Відтак, наявні підстави для ухвалення додаткової постанови про часткове задоволення заяви позивачки. Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 243, 252, 311, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задовольнити частково. Ухвалити додаткову постанову у справі № 420/8442/21. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, адреса: 65091, м. Одеса, вул.Разумовська, 37) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп. Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Єщенко О.В. Димерлій О.О.