Постанова 4852 № 202/3141/20(2-а/932/192/21)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 202/3141/20(2-а/932/192/21) (суддя Кіпчарський О.М., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2021 року у справі №202/3141/20(2-а/932/192/21) за позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста - інспектора з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Колісник Ігоря Івановича, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 26 травня 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до головного спеціаліста - інспектора з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Колісник Ігоря Івановича (далі відповідач-1), Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (далі відповідач-2) в якому, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ІД №00067402 від 10.02.2020 року, а справу про адміністративне правопорушення закрити. Позов обґрунтовано тим, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки відповідачем не надано доказів в підтвердження зазначеного правопорушення. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2021 року позов задоволено. Суд, скасував постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення серії ІД 00067402 від 10.02.2020 року за ч.1 ст.122 КУпАП, та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрив. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач-2 оскаржив його до апеляційного суду, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд не проаналізував належним чином надані відповідачем докази та не дослідив достеменно наявність скоєного позивачем правопорушення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що згідно з постановою серії ІД №00067402 від 10.02.2020 року винесеною відповідачем-1, 10.12.2019 року о 10:54 год. транспортним засобом HYUNDAY ACCENT, р.н. НОМЕР_1 здійснено зупинку у м. Дніпро вул. Старокозацька, 66 у зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушено вимоги пп. 3.34 п. 3 розділу 33 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП (а.с. 3). Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність. Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктом 3.34 розділу 33 ПДР України визначено, що дорожній знак «Зупинку заборонено» встановлює заборону зупинки і стоянки транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). З постанови серії ІД №00067402 від 10.02.2020 року вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог дорожнього знаку 3.34 ПДР України. Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготіє до кримінального), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. Разом з цим, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. Тобто, належним доказом правопорушення є фотофіскація або відеофіксація вчиненого правопорушення розміщена на видному місці. Як зазначено у постанові серії ІД №00067402 від 10.02.2020 року факт фіксації вчиненого правопорушення здійснено за допомогою технічного засобу - logic instrument fieldbook k80v2 (а.с.3), при цьому, зазначена постанова не містить інформації щодо врахування будь-яких інших доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування у цій справі. З наданої суду фотофіксації вчинення позивачем правопорушення за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності вбачається фіксація відповідачем-1 зупинки/стоянки транспортного засобу HYUNDAY ACCENT, р.н. НОМЕР_1 (а.с.50), при цьому зазначена фотофіксація не містить доказів того, що зазначений автомобіль знаходився в зоні дії дорожнього знаку 3.34 ПДР України. Враховуючи те, що фотофіксацію вчинення позивачем правопорушення за яке його притягнуто до відповідальності постановою серії ІД №00067402 від 10.02.2020 року було здійснено, як зазначено у цій постанові лише технічним засобом - logic instrument fieldbook k 80v2 та інформації щодо будь-яких інших доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування у цій справі постанова не містить, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що оскаржувана постанова була прийнята виключно на підставі фотознімків, що містять в матеріалах справи (а.с.50). В свою чергу, оскільки зазначена фотофіксація не містить інформації про те, що транспортний засіб HYUNDAY ACCENT, державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив стоянку/зупинку саме в зоні дії дорожнього знаку 3.34 ПДР України, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що у відповідача не було доказів та достатніх підстав для прийняття рішення щодо притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, як наслідок постанова серії ІД №00067402 від 10.02.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що надана відповідачем схема організації дорожнього руху по вул. Старокозацькій в м. Дніпрі (а.с. 63) не можуть бути доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки вона не була покладена в основу прийнятого відповідачем-1 рішення. Між тим, слід зауважити й на тому, що з зазначеної схеми неможливо беззаперечно встановити зону дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», який встановлений по вул. Старокозацькій в м. Дніпрі. Суд апеляційної інстанції зауважує, що розміщення дорожніх знаків повинно бути забезпечено таким, чином, щоб водії були заздалегідь належним чином проінформовані про обмеження встановлені тим чи іншим знаком, зокрема шляхом встановлення дублюючого знаку, натомість у спірних відносинах відповідачем не доведено факту того, що позивачем здійснено зупинку/стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» розміщеному на видному місці. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради залишити без задоволення, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2021 року у справі №202/3141/20(2-а/932/192/21) без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 11 листопада 2021 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко