Постанова 4851 № 440/4643/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2021 р. Справа № 440/4643/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Бойко С.С., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 07.06.21 по справі № 440/4643/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради , Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі меншому ніж передбачено ч. 5 ст. ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; - зобов`язати Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу щорічну грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до ч. 5 ст. ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідачем, Управлінням соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області, подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. На підставі положень ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 161 КАС України та визначено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду, зокрема, заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом разом з доказами поважності причин його пропуску. 01.06.2021 представником позивача до суду першої інстанції подано заяву про поновлення строку звернення, яка обґрунтована посиланням на правову позицію Конституційного суду висловлену у рішенні від 27.02.2020 у справі №3-р/2020. Крім того, позивач стверджував, що про порушення своїх прав дізнався лише з листа управління праці та соціального захисту населення Миргородської ради від 26.04.2021 №Л-135/01-19. Також, посилається як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду - запровадження в Україні карантину. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Положеннями ст. 123 КАС України врегульовано наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Тобто, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 відповідно до яких, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Крім того, у постанові від 18.11.2020 у справі № 380/5202/20 Верховний Суд вказав, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави. Колегія суддів зазначає, що предметом даного спору є оскарження дій відповідачів щодо виплати позивачу в 2020 році грошової допомоги до 5 травня в меншому ніж належний розмірі. Така допомога є щорічним разовим платежем. Відповідно до ч. 4 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. 30 вересня відповідного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги, і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована, а перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій щодо не нарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слід обраховувати з 30 вересня відповідного року. Такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, від 16.05.3018 у справі № 521/9634/17. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Таким чином, перебіг строку звернення позивача до суду із заявленими позовними вимогами слід обраховувати з 01.10.2020, а останнім днем строку звернення до суду було 31.03.2021. Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду 06.05.2021 (через засоби поштового зв`язку), тобто з пропуском строку звернення до суду. Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відтак, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, що свідчили б про наявність об`єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з вказаним позовом, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин, а відтак, у задоволенні заяви позивача про поновлення цього строку належить відмовити. Пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Системно аналізуючи наведенні положення колегія суддів приходить до висновку, що для поновлення строку звернення до суду у зв`язку з запровадженням на території України карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) не достатньо самого лише посилання на запровадження карантину, особа має довести, що пропуск строку звернення до суду обумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 123 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 по справі №440/4643/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова