Постанова 4870 № 909/492/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" листопада 2021 р. Справа №909/492/21 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді О.С. Скрипчук суддів Р.І. Марка Н.А. Галушко розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за № 20-12/1-148 від 27.07.2021 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.07.2021 (повний текст рішення складено 08.07.2021, м. Івано-Франківськ, суддя В.В. Михайлишин) у справі № 909/492/21 за позовом: Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Івано-Франківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», м. Івано-Франківськ до відповідача: Державного підприємства «Солотвинське лісове господарство», смт. Солотвино Богородчанського району Івано-Франківської області про стягнення заборгованості за договором овердрафту № 19/6 від 12.03.2019 у розмірі 67 310,94 грн, з яких: 45 089,39 грн інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за кредитом, 22 221,55 грн 3 % річних від прострочених сум заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Івано-Франківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» звернулось Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Державного підприємства «Солотвинське лісове господарство» про стягнення заборгованості за договором овердрафту № 19/6 від 12.03.2019 у розмірі 67 310, 94 гривень, з яких: 45 089, 39 гривень - інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за кредитом, 22 221, 55 гривень - 3 % річних від прострочених сум заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 526, 530, 610, 612, 625, 627, 629, 1066, 1068 Цивільного кодексу. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.07.2021 у позові Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Івано-Франківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач просить стягнути інфляційні втрати та 3 % річних від прострочених сум за договором овердрафту № 19/6 від 12.03.2019 за період з 12.03.2020 по 11.01.2021 - як грошову суму, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Однак, за аналогічний період за вказаним договором, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2021 по справі 909/43/21, стягнуто на користь позивача прострочені відсотки за користування кредитом - як плата боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань. Не погоджуючись з даним рішенням суду Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» подало апеляційну скаргу за № 20-12/1-148 від 27.07.2021, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.07.2021 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що посилання суду першої інстанції на принцип змагальності у даній справі є необґрунтованими, адже, відповідач погодився з позовними вимогами. Відповідачем не подано відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне. 12.03.2019 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (позивач, банк) та Державним підприємством «Солотвинське лісове господарство» (відповідач, позичальник) укладено договір про надання овердрафту № 19/6. Відповідно до п. 2.1. договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, банк протягом строку дії ліміту, надає позичальнику можливість використання овердрафту шляхом здійснення платежів з рахунку в обсягах, що перевищують фактичні залишки коштів на ньому, в межах ліміту овердрафту, внаслідок чого на зазначеному рахунку виникає дебетове сальдо. Згідно з п. 2.2. договору, позичальник зобов`язується використовувати овердрафт з дотриманням вимог чинного законодавства України, повернути наданий йому овердрафт, сплатити проценти за користування наданим йому овердрафтом та комісійні винагороди (комісії), а також виконати інші зобов`язання, визначені договором. Пунктом 2.3. договору передбачено, що овердрафт вважається наданим позичальнику з моменту виникнення дебетового сальдо на рахунку, по якому банком встановлено ліміт овердрафту. Дебетове сальдо, що існує на рахунку на кінець кожного календарного дня, вважається залишком заборгованості позичальника за овердрафтом. Строк дії ліміту овердрафту: з дати виконання позичальником умов, передбачених п. 4.1. договору, по "11" березня 2020 року або інший останній день виконання зобов`язань, визначений договором, у тому числі внаслідок відкликання овердрафту (п. 2.4. договору). Відповідно до п. 2.5. договору, максимальний СБК за цим договором складає 75 календарних днів. Якщо останній календарний день максимального СБК не є банківським днем, то основна сума боргу має бути погашена наступного банківського дня за таким небанківським днем. Банк встановлює ліміт овердрафту по рахунку позичальника (п. 2.7. договору). Ліміт овердрафту встановлюється в розмірі 1 000 000, 00 (один мільйон гривень) (п. 2.8. договору). Згідно з п. 3.1. договору, процентна ставка за користування овердрафтом є фіксованою процентною ставкою. Розмір процентної ставки, яка застосовується при розрахунку процентів за користування овердрафтом, визначається залежно від фактичного періоду користування кредитом та процентної ставки, яка застосовується за відповідний період строку безперервного користування овердрафтом чи після його закінчення, а саме:- від 1 до 7 днів (включно) - 22 % (двадцять два) річних; від 8 до 14 днів (включно) - 22, 25 % (двадцять два цілих двадцять п`ять сотих) річних; від 15 до 30 днів (включно) - 22, 75 % (двадцять два цілих сімдесят п`ять сотих) річних; від 31 до 60 днів (включно) - 23, 25 % (двадцять три цілих двадцять п`ять сотих) річних; більше 60 днів - 25 % (двадцять п`ять) річних. Проценти за відповідною процентною ставкою за користування овердрафтом нараховуються починаючи з дня, наступного за днем закінчення періоду нарахування процентів за попередньою процентною ставкою, і діють до закінчення періоду, передбаченого для даного розміру процентної ставки. Відповідно до п. 5.5. договору, проценти за користування овердрафтом нараховуються щомісячно у валюті овердрафту на основну суму боргу (фактичну суму заборгованості), виходячи із розрахунку фактичної кількості днів існування заборгованості за основною сумою боргу та умовної кількості 360 днів в році. Проценти за користування Овердрафтом нараховуються (п. 5.6. договору): - в останній банківський день звітного місяця за період з першого дня видачі овердрафту/першого дня виникнення простроченої кредитної заборгованості/першого дня звітного місяця по останній день звітного місяця; - в останній день строку дії ліміту/в день повного виконання зобов`язання, за період з першого дня звітного місяця по день, що передує останньому дню строку дії ліміту/що передує дню повною виконання зобов`язання. У разі прострочення погашення овердрафту (в т.ч. при відкликанні овердрафту), проценти за користування позичальником овердрафтом продовжують нараховуватись на всю суму простроченої кредитної заборгованості до моменту повного виконання зобов`язання за максимальною ставкою, визначеною п. 3.1. договору. Нараховані проценти на основну суму боргу сплачуються позичальником (п. 5.7. договору): - щомісячно до 10-го числа місяця, наступного за звітним; - в останній банківський день строку дії ліміту/в день повного виконання зобов`язання. Перший раз позичальник сплачує нараховані проценти не пізніше "10" квітня 2019 року. Відповідно до п. 7.1. договору, виконання позичальником зобов`язання за цим договором (в тому числі і додатковими договорами до нього) забезпечується: заставою (іпотекою) іншого рухомого і нерухомого майна (активів), порукою та іншими видами забезпечення на підставі правочинів, що можуть бути укладені в майбутньому між сторонами та/або між банком та третіми особами відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України (документи забезпечення). Пунктом 12.1. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором винна сторона відшкодовує другій стороні спричинені у зв`язку з цим збитки понад штрафні санкції, визначені цією статтею договору. Відповідно до п. 12.3. договору, сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим договором, здійснюється до повного виконання відповідного зобов`язання, встановленого цим договором та не припиняється через шість місяців від дня, коли таке зобов`язання мало бути ним виконано. Згідно з п. 13.3. договору, спори за цим договором, врегулювання яких неможливо досягнути шляхом переговорів протягом 20 календарних днів, вирішуються в судовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства України. Відповідно до п. 15.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками кожної сторони та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за бажанням) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань відповідно до договору. В додатку № 1 до договору про надання овердрафту № 19/6 від 12.03.2019, визначено перелік рахунків ТОВ «Солотвинське лісове господарство» (в тому числі вкладних (депозитних), що відкриті в банківських установах, як на території України так і за її межами. Додатком № 2 до договору про надання овердрафту № 19/6 від 12.03.2019, є довідка про розшифровку рядку 2000 форми № 2 "Звіт про фінансові результати" форми №-2м (№-1ме) "Звіту про фінансові результати" у розрізі видів економічної діяльності (а. с. 20 на звороті). Додатком № 3 до договору про надання овердрафту №19/6 від 12.03.2019, є довідка про надходження грошових коштів на поточні рахунки позичальника в інших банківських установах. Станом на 11.01.2021 заборгованість відповідача за вказаним договором становила 842 388, 68 гривень, з яких: 825 859, 98 гривень - основна заборгованість за кредитом, 16 528, 70 гривень - сума прострочених відсотків за користування кредитом. У зв`язку із наявністю заборгованості відповідача, 15.01.2021 Акціонерне товариство «Державниій ощадний банк України» в особі філії Івано-Франківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до ДП «Солотвинське лісове господарство» про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту № 19/6 від 12.03.2019 в сумі 842 388, 68 гривень, з яких: 825 859, 98 гривень - борг по кредиту прострочений, 16 528, 70 гривень - сума прострочених відсотків по кредиту. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2021 у справі № 909/43/21 вказаний позов задоволено частково; закрито провадження у справі в частині вимоги про стягнення 125 523, 75 гривень основного боргу; стягнено з ДП «Солотвинське лісове господарство" на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Івано-Франківського обласного управління АТ «Ощадбанк» 700 336, 23 гривень - основної заборгованості за кредитом, 16 528, 70 гривень - прострочених відсотків за користування кредитом та 10 753, 08 гривень - судового збору. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2021 по справі 909/43/21 набрало законної сили - 23.06.2021. Відповідно до з розрахунку сум інфляційних втрат та 3 % річних від прострочених сум заборгованості за кредитом за період з 12.03.2020 по 11.01.2021, загальна сума заборгованості за договором овердрафту № 19/6 від 12.03.2019 становить 67 310, 94 гривень, з яких: 45 089, 39 гривень - інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за кредитом, 22 221, 55 гривень - 3 % річних від прострочених сум заборгованості за кредитним договором. Позивач вказує, що стягнення сум інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за кредитом та 3 % річних від прострочених сум заборгованості за кредитним договором не було предметом розгляду за попереднім позовом, тому зважаючи на неналежне виконання договору змушений звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права та вимагати в примусовому порядку стягнути з відповідача усю заборгованість. При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного. Частинами 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Частинами 1 - 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України врегульовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України ). Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з договору про надання овердрафту № 19/6 від 12.03.2019, сторони погодили процентну ставку за користування кредитом, зокрема згідно з п. 3.1. договору, процентна ставка за користування овердрафтом є фіксованою процентною ставкою. Розмір процентної ставки, яка застосовується при розрахунку процентів за користування овердрафтом, визначається залежно від фактичного періоду користування кредитом та процентної ставки, яка застосовується за відповідний період строку безперервного користування овердрафтом чи після його закінчення. У разі прострочення погашення овердрафту (в т.ч. при відкликанні овердрафту), проценти за користування позичальником овердрафтом продовжують нараховуватись на всю суму простроченої кредитної заборгованості до моменту повного виконання зобов`язання за максимальною ставкою, визначеною п. 3.1. договору (п. 5.6. договору). Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2021 по справі 909/43/21, встановлено що позивачем за період з 12.03.2020 по 11.01.2021 нараховувалися проценти за користування овердрафтом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 навела висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 наведено висновки про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вона вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні, проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Отже, за правомірне користування кредитними коштами (в межах строку дії кредитного договору) стягуються проценти на підставі частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, а за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку дії кредитного договору) - на підставі положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до п. 15.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками кожної сторони та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за бажанням) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань відповідно до договору. Як встановлено судом, станом на 11.01.2021 заборгованість відповідача за зазначеним договором становила 842 388, 68 гривень, з яких: 825 859, 98 гривень - основна заборгованість за кредитом, 16 528, 70 гривень - сума прострочених відсотків за користування кредитом (за період з 12.03.2020 по 11.01.2021). Вказану заборгованість стягнуто на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2021 по справі 909/43/21. При цьому, суд звертає увагу, що частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, вказана частина статті вказує на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер (обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ). Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Позивач у даній справі просить стягнути інфляційні втрати та 3 % річних від прострочених сум за договором овердрафту № 19/6 від 12.03.2019 за період з 12.03.2020 по 11.01.2021 - як грошову суму, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Однак за аналогічний період за вказаним договором, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2021 по справі 909/43/21, стягнуто на користь позивача прострочені відсотки за користування кредитом - як плата боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань. Враховуючи вищенаведені правові позиції Верховного Суду поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього ж Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Івано-Франківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від прострочених сум заборгованості за Договором овердрафту є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Безпідставними є твердження апелянта про те, що посилання суду першої інстанції на принцип змагальності у даній справі є необґрунтованими, оскільки, відповідач погодився з позовними вимогами. Адже, відповідач не визнав позов у даній справі у відповідності до вимог ст. 191 ГПК України. Таким чином, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.07.2021 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи висновків місцевого господарського суду не спростовують. Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за № 20-12/1-148 від 27.07.2021 відмовити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.07.2021 у справі № 909/492/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Головуючий суддя О.С. Скрипчук Суддя Н.А. Галушко Суддя Р.І. Марко