Постанова 4813 № 511/409/20

Номер провадження: 22-ц/813/4128/21 Номер справи місцевого суду: 511/409/20 Головуючий у першій інстанції Ільяшук А. В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.10.2021 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді - Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., за участю секретаря - Чепрас А.І., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління міграційної служби України в Одеській області, заінтересована особа -Роздільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 серпня 2020 року у складі судді Ільяшук А. В., в с т а н о в и в: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою за участю заінтересованих осіб: Роздільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, та відповідно до уточнень просила суд встановити особу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Подгорне Воронезької області Росії - відповідно до фотозображення, що міститься у довідці Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради №3097 від 29.10.2019; встановити юридичних факт постійного проживання на території України ОСОБА_1 , станом на 24 серпня та 13 листопада 1991 року. Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 серпня 2020 заяву задоволено частково. Встановлено юридичний факт постійного проживання станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року. В іншій частині заяви відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ГУ ДМС України в Одеській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволені заяви відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно з п. 1 розділу І Порядку провадження з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку. При цьому, заявник не звертався до територіальних підрозділів ГУ ДМС України в Одеській області з заявою встановленого зразка про набуття, прийняття чи встановлення належності до громадянства України, не надала до ГУ ДМС України в Одеській області жодних документів, зазначених у Порядку, отже заявник не використав всі можливості для отримання статусу громадянина України та звернення до суду із заявою про встановлення факту є передчасним. Також посилається на те, що не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо, зокрема, належності до певної національності; набуття громадянства України громадянином іншої держави. Приймаючи до уваги, що проти встановлення факту постійного проживання на території України за період станом на 24.08.1991, заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області заперечує, можливо стверджувати, що у даному випадку наявний спір про право. ОСОБА_1 , не погодившись з зазначеним рішенням суду, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні заяви про встановлення особи ОСОБА_1 . Апеляційна скарга обґрунтована тим, що реалізація її особистих прав, насамперед, права на громадянство, в тих фактичних обставинах, що мають місце у справі, залежить від наявності рішення суду про встановлення особи, оскільки іншим чином немає змоги реалізувати своє право на громадянство. Оскаржуваним рішенням порушено норми процесуального права, зокрема, ст. 4 (право на звернення до суду за захистом), ст. 5 (способи захисту прав та інтересів), ст. 10 (недопустимість відмови у розгляді справи з мотивів неповноти законодавства), ст. 293, ст. 315 ЦІ ІК України. 22.01.2021 від заявника надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому вона просила суд залишити апеляційну скаргу ГУ ДМС України в Одеській області без задоволення. 16.09.2021 від Роздільнянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист про розгляд справи без участі його представника. Заслухавши суддю-доповідача, представників заявника та ГУ ДМС України в Одеській області, дослідивши доводи, наведенні в апеляційних скаргах, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення першої інстанції не відповідає. Відповідно до частини першої статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України. У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. З указаного вбачається, що законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Вбачається, що за результатом розгляду заяви, суд відмовляючи в задоволенні заяви в частині встановлення особи, послався на те, що даний факт не встановлюється в порядку окремого провадження, оскільки від нього не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи, разом з тим, задовольняючи заяву в частині встановлення юридичного факту постійного проживання на території України заявника, суд своїх висновків в цій частині не обґрунтував, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи. Такі висновки не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права з огляду на таке. Так, звертаючись до суду з заявою про встановлення особи заявника та встановлення факту її постійного проживання особи на території України у певний проміжок часу, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Подгорне Воронезької області Росії, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 . У період 1984-1986 років, вступила у шлюб з ОСОБА_2 у с. Ніжнєсмородино Понировського району Курської області РФ. Після чого заявник змінила своє прізвище на ОСОБА_3 . Однак, свідоцтво про шлюб було втрачено її чоловіком, який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Наразі заявник не має жодних документів, що підтверджують її особу, проте її та родину знають багато людей у місті Роздільна, де вона проживає з середини 2000-х років. Через відсутність свідоцтва про шлюб заявник не має змоги оформити паспорт громадянина України, адже Державна міграційна служба України не може встановити перехід з прізвища ОСОБА_4 на ОСОБА_3 , і, як наслідок, особу заявника. На звернення заявника до Суворовського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України щодо встановлення її особи з подальшим оформленням паспорта громадянина України, остання отримала відповідь, що особу не встановлено, належність до громадянства України не визначено. Коли заявник намагалась уточнити дату укладення шлюбу через засоби електронного зв`язку, то дізналася, що актовий запис про укладення шлюбу на території Понировського району Курської області РФ з невідомих причин не зберігся. Поновити актовий запис про укладення шлюбу в Україні заявник не може через відсутність паспортного документу. У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. З указаного вбачається, що законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1992 року. Пунктом 3 частини другої статті 9 Закону України "Про громадянство України" визначено, що безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Відповідно до пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року N 215, (далі - Порядок), громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. Пунктом 8 зазначеного вище Порядку передбачено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про громадянство України" особа, яка станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року. Відповідно до п. 9 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року. Згідно з пунктом 44 Порядку, у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду. Системний аналіз наведеного вище Порядку свідчить про те, що для встановлення постійного проживання на території України особи, безумовним фактом є її встановлення, яке може бути підтверджено довідкою територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи. Таким чином суд, без встановлення особи заявника, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для встановлення факту її постійного проживання на території України. Вбачається, що листом від 21.12.2018 Суворовським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України заявника повідомлено про те, що її особу не встановлено, належність до громадянств України не визначено. Відповідно до п. п. 6 п. 35 вищевказаного Порядку, для оформлення паспорта для осіб, яких не було встановлено за результатами процедури встановлення особи, надається рішення суду про встановлення особи. Статтею 10 Закону України "Про Єдиний демографічний реєстр" визначено, що якщо особу не буде ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи, строк якої не перевищує двох місяців. У разі неможливості встановити особу протягом зазначеного строку особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. На підтвердження даних про свою особу заявником надано повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 з якого вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася в селі Подгорне, Подгоренський район Воронезької області, про що 07 лютого 1966 року зроблений актовий запис №2. Місце державної реєстрації виконачий комітет Подгоренської сільської ради депутатів трудящих Подгоренського району Воронезької області. Батько - ОСОБА_6 , циган, мати - ОСОБА_7 , циганка. Відповідно до довідки №4 Генерального консульства Російської Федерації в ОСОБА_8 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Підгірне Воронезької області РРФСР, неможливо визначити належність до громадянства Російської Федерації (на підставі відповіді УФМС Росії по Липецькій області Вих. №23/5335 від 23.03.2015).Миколаївна, циганка. Дата видачі повторного свідоцтва: 18.11.2017. Згідно з листом Комітету запису актів громадського стану Курської області від 26.12.2019 актовий запис про укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , складеним на території Понировського району Курської області за період 1984-1986 не виявлено. Відповідно до листа начальника Роздільнянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 07.02.2020 актовий запис про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не може бути поновлено. Згідно довідки виконавчого комітету Роздільнянської міської ради від 29.10.2019, громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 (без реєстрації). В матеріалах справи також наявні медичні свідоцтва про народження: №3063 від 15 листопада 2012 року про те, що ОСОБА_1 , в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_4 народила хлопчика; №137 від 24 квітня 2012 року, про те, що ОСОБА_1 в місті Єнакієве, Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_5 народила дівчинку. Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про держану реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народилась в місті Єнакієве, Донецької області, Україна. Згідно рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 січня 2016 року, було встановлено факт народження ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Єнакієво Донецької області, Україна, від матері ОСОБА_1 . Згідно листа Центральної міської лікарні м.Єнакієве від 07.04.2015 року, громадянка ОСОБА_1 народила у пологовому будинку м.Єнакієве дівчинку 14 лютого 1990 року, вага 3.100, зріст 52 см. Будь-яких інших доказів які б підтверджували дані про особу заявника ОСОБА_1 останньою не надано. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проаналізувавши та оцінивши всі вищевикладені обставини у їх сукупності, апеляційний суд прийшов до висновку, що доказів на підтвердження особи заявника нею не надано, а тому у задоволенні вимог про встановлення факту особи та факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року повинно бути відмовлено, оскільки заявником зазначені факти не доведені. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 серпня 2020 року скасувати. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення особи та факту проживання на території України станом на певний період відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 10.11.2021. Головуючий: Судді: