Постанова Вінницький апеляційний суд № 132/2376/21

Справа № 132/2376/21 Провадження № 33/801/837/2021 Категорія: 289 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ставнійчук С. В. Доповідач: Матківська М. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В., розглянувши за участю прокурора Михайлини О. М., апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 05 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванів Калинівського району Вінницької області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює на посаді заступника директора ДП ДГ «Артеміда» Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, Встановив: Згідно із протоколом № 336 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, від 09 липня 2021 року, - ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста, інспектора праці юридичного відділу Калинівської міської ради Вінницької області, будучи згідно п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (після звільнення), яка подається наступного року після припинення діяльності, в чому вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-6 КУпАП. Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 454,00 грн. В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , пославшись на неповне дослідження судом першої інстанції обставин справи, ненадання належної оцінки його поясненням та поважності причин несвоєчасного подання ним декларації, просить постанову суду першої інстанції скасувати і закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 274 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона зазначеного правопорушення, а саме умисел, а отже відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Несвоєчасність подання декларації була пов`язана із його перебуванням на амбулаторному лікуванні з 26 березня 2021 року до 05 квітня 2021 року, і він не мав наміру приховати свої доходи за 2020 рік та не мав інших корисливих мотивів на порушення вимог фінансового контролю, тим більше, що у поданій ним 09 квітня 2021 року декларації міститься та ж інформація, що і у декларації після звільнення, яка була подана ним 11 грудня 2020 року. В судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і його захисник адвокат Копчинський В. І., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. При цьому направлене ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, до задоволення не підлягає, оскільки він не надав доказів на підтвердження поважності причини його неявки у судове засідання. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованими ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із протоколу № 336 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, складеного 09 липня 2021 року старшим оперуповноваженим управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України старшим лейтенантом поліції Різником О. М., слідує, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді головного спеціаліста, інспектора праці юридичного відділу Калинівської міської ради Вінницької області, будучи згідно п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, а саме 09 квітня 2021 року о 09:34 год року, без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (після звільнення), яка подається наступного року після припинення діяльності, в чому вбачаються ознаки правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-6 КУпАП (а. с. 1-7). Частиною першою статті 172-6 КУпАП передбачено відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Судом встановлено, що з 01 травня 2020 року ОСОБА_1 працював на посаді головного спеціаліста інспектора праці юридичного відділу Калинівської міської ради та з 01 грудня 2020 року звільнений з займаної посади на підставі розпорядження міського голови Калинівської міської ради Поліщука В. від 01 грудня 2020 року № 371 (а. с. 24, 25). Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування. Згідно з абзацом другим частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які припинили діяльність, пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Частиною першою цієї статті передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Згідно з роз`ясненням Національного агентства з питань запобігання корупції від 03 лютого 2021 року № 1 щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані) декларація особи, яка припинила діяльність (декларація «після звільнення» подається відповідно до абзацу 2 частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» з 00 годин 00 хвили 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено діяльність. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація. Відлік строку подачі декларації «після звільнення» починається з 00 годин 00 хвилин 01 січня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено діяльність. Таким чином, ОСОБА_1 , який припинив свою діяльність, пов`язану з виконанням функцій місцевого самоврядування, був зобов`язаний до 01 квітня 2021 року подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що припинила таку діяльність, за минулий 2020 рік. Проте, декларацію після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік ОСОБА_1 подав 09 квітня 2021 року о 09:34 год (а. с. 9-10). Таким чином, є доведеним той факт, що ОСОБА_1 несвоєчасно подав декларацію після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2020 рік без поважних на те причин. У зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив докази у справі та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність в його діях об`єктивної сторони правопорушення, а саме умислу, а відповідно і відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки він не мав наміру приховати свої доходи за 2020 рік та не мав інших корисливих мотивів на порушення вимог фінансового контролю, тим більше, що у поданій ним 09 квітня 2021 року декларації міститься та ж інформація, що і у декларації після звільнення, яка була подана ним 11 грудня 2020 року, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Відповідно до ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. При цьому склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 172-6 КУпАП, є формальним, характеризується недодержанням різноманітних правил, коли діяння становить склад проступку незалежно від настання шкідливих наслідків. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, виражається у бездіяльності суб`єктів декларування, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за які законом передбачено адміністративну відповідальність. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією. Відповідно до статті 68 Конституції України незнання Законів не звільняє від юридичної відповідальності. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було ознайомлено із вимогами Закону України «Про запобігання корупції», а тому він повинен був і міг передбачати шкідливі наслідки невиконання ним вимог ч. 2 ст. 45 Закону щодо своєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, наступного року після припинення діяльності, за минулий рік. Доводи апеляційної скарги про несвоєчасність подання ОСОБА_1 декларації у зв`язку із перебуванням його на амбулаторному лікуванні з 26 березня 2021 року до 05 квітня 2021 року не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, враховуючи те, що судом не встановлено жодних даних, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 об`єктивних, незалежних від його волевиявлення обставин, які перешкоджали поданню ним відповідної декларації за 2020 рік у період з 01 січня 2021 року до 26 березня 2021 року (до початку хвороби), а також неможливість подання такої декларації у період проходження амбулаторного лікування до 01 квітня 2021 року. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції норм ст. 22 КУпАП, на підставі якої суд мав обґрунтовані підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності і закриття провадження у справі за малозначністю. Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган, уповноважений вирішувати справу, може звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності й обмежитися усним зауваженням. Оскільки у цій статті не міститься визначення та перелік малозначних правопорушень, це питання має вирішуватися у кожному конкретному випадку індивідуально, виходячи з того, що малозначні правопорушення це такі дії, які не спричинили, або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом. Водночас одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, можуть сприяти підриву авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визначені як малозначні. Відповідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, врахувавши характер вчиненого правопорушення та відомості про особу, прийшов до обґрунтованого висновку, що достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових правопорушень буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції частини першої статті 172-6 КУпАП, оскільки застосування саме такого виду адміністративного стягнення буде мати наслідком досягнення мети, визначеної статтею 23 КУпАП. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Калинівського районного суду Вінницької області 05 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. В. Матківська