Постанова 4814 № 554/4893/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/4893/21 Номер провадження 33/814/498/21Головуючий у 1-й інстанції Троцька А. І. Доповідач ап. інст. Костенко В. Г. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 14 липня 2021 року, ВСТАНОВИВ: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 грн. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 14 травня 2021 року близько 07 години, керуючи автобусом РУТА-20, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснюючи регулярні пасажирські перевезення на міському маршруті №62 «Вакуленці-Центр-Половки-Вакуленці» по вул. Небесної Сотні, 25, в м. Полтава, в порушення підпункту 8 п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», перевозив 25 пасажирів при визначеній технічною характеристикою транспортного засобу та свідоцтвом про його реєстрацію CАТ112197 18 сидячих місць з місцем водія. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, оскільки не вважає себе суб`єктом цього адміністративного правопорушення, бо працює по найму, не є власником транспортного засобу та суб`єктом господарювання. Водночас, ОСОБА_1 наполягає на звільненні від адміністративної відповідальності через малозначність правопорушення. Крім того, зазначає, що має позитивні характеристики, шкода нікому не завдана, а стягнення становить надмірний тягар для його сім`ї. ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте до апеляційного суду не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до такого. Висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.44-3 КпАП України (в редакції Закону України від 6 листопада 2020 року №1000-IX) ґрунтуються на зібраних в установленому порядку і перевірених в судовому засіданні доказах і є правильними. Фактичні обставини перевезення водієм ОСОБА_1 автобусом РУТА-20, д.н.з. НОМЕР_1 , на міському маршруті №62 «Вакуленці-Центр-Половки-Вакуленці» по вул. Небесної Сотні, 25, в м. Полтава, 25 пасажирів при визначеній технічною характеристикою автобусу та свідоцтвом про його реєстрацію 18 сидячих місць з місцем водія в апеляційній скарзі не оспорюються. Всупереч доводам апелянта, в даному випадку суб`єкт адміністративного правопорушення є загальним. Власник транспортного засобу скористався своїм правом і довірив в установленому порядку розпоряджатися транспортним засобом ОСОБА_1 . А тому саме ОСОБА_1 , як водій, несе відповідальність за порушення підпункту 8 п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та перевезення 25 пасажирів при визначеній технічною характеристикою автобусу та свідоцтвом про його реєстрацію 18 сидячих місць з місцем водія. Стягнення накладене у відповідності з приписами ст.33 КпАП України, у межах, установлених цим Кодексом, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують відповідальність, в тому числі й тих, які зазначені в апеляційній скарзі. Доводи скаржника про можливість звільнення його від адміністративної відповідальності є непереконливими. Згідно з приписами ст.22 КпАП України, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. За змістом закону звільнення від адміністративної відповідальності в даному випадку є правом, а не обов`язком суду з урахуванням, зокрема, обставин, зазначених у ст.33 КпАП України. Приписами ч.1 ст.44-3 КпАП України (в редакції Закону України від 6 листопада 2020 року №1000-IX) встановлена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Запровадження таких заходів безпосередньо впливає на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, вводяться певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Об`єктом цього адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони здоров`я населення. Об`єктивна сторона правопорушення виражається в ухиленні (порушенні) особи від правил, передбачених Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб, іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Враховуючи темпи поширення коронавірусу COVID-19 та його негативні наслідки для суспільства, порушення встановлених правил і норм зводить нанівець вжиття необхідних заходів для збереження життя та здоров`я людей, створює небезпеку зараження для невизначеної кількості осіб, унеможливлює забезпечення підтримки нормальної життєдіяльності людини і громадянина. Враховуючи наведене, з огляду на конкретні обставини справи та особу порушника, який всупереч доводам апеляційної скарги раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, що підтверджується повідомленням начальника відділу адміністративної практики УПП в Полтавській області №12911/41/26/0 від 11 серпня 2021 року, вважаю, що звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КпАП України не забезпечить реальних можливостей його виправлення. Водночас, необхідно зазначити, що на час розгляду справи апеляційним судом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», заборона на території України на період дії карантину перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, встановлена підпунктом 8 пункту 2-2. Проте, зміна номера підпункту постанови, яким встановлена відповідна заборона, в даному випадку не спростовує висновків судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КпАП України (в редакції Закону України від 6 листопада 2020 року №1000-IX). Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ: Постанову судді Октябрського районного суду м. Полтава від 14 липня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.