Ухвала КАС ВС № 600/813/20-а

УХВАЛА 10 листопада 2021 року м. Київ справа № 600/813/20-а адміністративне провадження № К/9901/39361/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі №600/813/20-а за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.02.2020 №0001013304, №0001033304, №0000993304. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.05.2021 позов задоволено. Позивачем 04.06.2021 до суду подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24000,00грн. Чернівецький окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 15.06.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнив. Вирішив стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22800,00грн. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 29.10.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі №600/813/20-а та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача у повному обсязі. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження додаткової постанови апеляційного суду в касаційному порядку. Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 цього ж Кодексу дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України); - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга). Передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов`язана із випадками порушеннями судами попередніх інстанції норм процесуального права, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. При цьому, у випадку зазначення у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до частини третьої статті 353 КАС України (обов`язкові підстави) визначення скаржником пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України як самостійної підстави для касаційного оскарження судових рішень може бути прийнятним. Однак, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Тобто, доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв`язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України. Як вбачається зі змісту постанови у цій справі, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача виходив з того, що заявлені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24000,00грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та часом, витраченим на їх надання. Врахувавши висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, фактичний обсяг наданих юридичних послуг, Сьомий апеляційний адміністративний суд від 28.09.2021 за результатом перегляду додаткового рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.06.2021дійшов висновку, що розумно обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22800,00грн. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Натомість, обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судового рішення у касаційному порядку на підставі цього пункту скаржник не наводить. Зокрема, подана Головним управлінням ДПС у Київській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні норм права, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду (з обґрунтуванням відповідача як відповідна норма, на його думку, повинна застосовуватися). Контролюючий орган також не вказує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду. Обґрунтування формально зазначеної підстави для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України) зводиться до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами та цитування положень процесуального закону, який регулює прядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу, що не є тотожним неправильному застосуванню норм матеріального права та не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Верховний Суд наголошує, що згідно з вимогами КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі, зокрема пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Однак, таких умов у їх взаємозв`язку у касаційній скарзі контролюючим органом не наведено. Також Верховний Суд звертає увагу, що доводи, які стосуються дослідження і правової оцінки доказів, пов`язуються із підставою для касаційного оскаржень судових рішень відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України і частини другої статті 353 КАС України (порушення норм процесуального права). Прийнятність таких доводів регламентована виключно за умови викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. В той же час, посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник формально зазначає про наявність підстав для скасування судового рішення, з огляду на неповне, невсебічне з`ясовування обставини справи та недослідження доказів, що призвело, як вказує контролюючий орган, до порушення норм процесуального права, зокрема частини четвертої статей 73-76, статті 90, частини другої статті 353, частини третьої статті 242, частини четвертої статті 246 КАС України. Натомість, посилання скаржника, як на підставу касаційного оскарження судових рішень - пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України є необґрунтованим, оскільки зазначена підстава регламентує її прийнятність у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою та (або) третьою статті 353 цього Кодексу. При цьому, скаржник має враховувати, що пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, що відповідачем у свою чергу реалізовано не було. До того ж, подана відповідачем касаційна скарга не міститься посилання на жоден з пунктів частини другої статті 353 КАС України, а вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування рішення суду апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача у повному обсязі, що передбачено статтею 351 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, - у х в а л и в: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі №600/813/20-а за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І.Я. Олендер