Постанова 4856 № 600/813/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/813/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 28 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. , за участю: секретаря судового засідання: Стаднік Л. В., представника відповідача: Мирошнеченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : У провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Київській області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.02.2020 року №0001013304, №0001033304, №0000993304. 27.05.2021 року судом ухвалено рішення, яким позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю та визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Окрім цього, стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 11701 (одинадцять тисяч сімсот одна) грн 00 коп. Однак, питання щодо стягнення правової допомоги судом не вирішувалося, з огляду на те, що у позові позивач зазначив, що попередній орієнтований розрахунок витрат на правову допомогу складає 23000,00 грн, однак будь-яких доказів наведеного суду не надав. 04.06.2021 року відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення на його користь судові судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн. Чернівецький окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 15 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнив. Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22800 (двадцять дві тисячі вісімсот) грн 00 коп. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. 28 вересня 2021 року, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Порадившись на місці та враховуючи приписи ч.2 ст.313 КАС України колегія суддів вважає за необхідне відмовити у вищевказаних клопотанні адже, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, явка сторін обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до доданих до заяви позивачем доказів, ОСОБА_1 за наслідками розгляду адміністративної справи №600/813/20-а понесено судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката. На підтвердження понесення судових витрат, позивач до заяви від 04.06.2021 року суду надав: - копію додаткового договору №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.04.2020 року №150420, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Західна правозахисна група» в особі голови Зайцевої О.О.; - копію рахунку-фактури №20/05 від 20.05.2021 року за надання послуг правової допомоги на суму 23650,00 грн; - копію акту №2 про прийняття-передачу наданих послуг від 02.06.2021 року; - копію платіжного доручення про оплату послуг правової допомоги від 02.06.2021 року №745 на загальну суму 23650,00 грн. Представниками відповідача не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, хоча заяву про ухвалення додаткового судового рішення було надіслано відповідачу 04.06.2021 року, що підтверджується доданим до заяви фіскальним чеком. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно із ч.1 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат. За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України). Згідно із ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У частині 7 статті 134 КАС України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Представником позивача при поданні позову надано суду договір про надання правової допомоги 15.04.2020 року №150420, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Західна правозахисна група» в особі голови Зайцевої О.О., попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У свою чергу, до зави від 04.06.2021 року позивачем додано первинні документи, які підтверджують понесені витрати на загальну суму 23650 грн. Окрім цього, в заяві вказано про те, що залишок в сумі 350 грн. (24000-23650 грн.) позивачу додатково та безумовно потрібно понести на підставі Акту №2 про прийняття-передачу наданих послуг від 02.06.2021 року. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Як зазначено судом вище, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України). Представник відповідача клопотання щодо зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суду не надав та не вчинив жодних дій щодо доведення неспівмірності витрат. Зазначене право належить виключно відповідачеві і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішенні питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Зазначену правову позицію суд, згідно частини 5 статті 242 КАС України, враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат у цій справі та не вбачає підстав для відступлення від неї. Так, згідно акту №2 про прийняття-передачу наданих послуг від 02.06.2021 року розмір витрат адвокатського об`єднання на професійну правничу допомогу позивачу складається з наступних виконаних робіт (наданих послуг) з розрахунку вартості 1 (однієї) голини 4500,00 грн: - підготовка та подання до Чернівецького окружного адміністративного суду позовної заяви до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 2 год 9000,00 грн; - підготовка та подання відповіді на відзив по справі № 600/813/20-а та клопотання про призначення судово-економічної експертизи по справі № 600/813/20-а 1 год 4500,00 грн - підготовка та подання заперечення проти додаткових пояснень відповідача та додаткового клопотання до цих заперечень по справі № 600/813/20-а 50 хв 3750,00 грн; - участь адвоката у судових засіданнях при розгляді справи № 600/813/20-а та час ознайомлення з матеріалами справи 1 год. 30 хв 6750,00 грн. Колегія суддів зазначає, що фактично підтвердженими є лише витрати на загальну суму 23650,00 грн. згідно платіжного доручення про оплату послуг правової допомоги від 02.06.2021 року №745. Разом з цим, вартість робіт визначено в додатку №1 до договору про надання правової допомоги 15.04.2020 року №150420, згідно змісту якого розрахунок вартості однієї години надання послуг з ознайомлення за матеріалами справи складає 35% від розміру однією мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України, на дату підписання акта приймання-передачі наданих послуг, тоді як представництво та захист інтересів клієнта в суді складає 75% від розміру однією мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України, на дату підписання акта приймання-передачі наданих послуг. Дослідженням наявних у справі протоколів судового засідання від 13.08.2020 року, 27.08.2020 року, 03.09.2020 року, 08.10.2020 року, 21.01.2021 року, 28.01.2021 року встановлено, що сумарний час перебування представника позивача у судову засіданні складає біля 1 год., а тому вартість таких послуг з врахуванням умов договору складатиме 4500 грн (6000*75%). Однак, в акті №2 про приймання-передачу наданих послуг від 02.06.2021 року (позиція №4) сума гонорару за участь адвоката у судових засіданнях при розгляді справи №600/813/20-а та час ознайомлення з матеріалами справи, складає 6750,00 грн, виходячи з розрахунку кількість відпрацьованих годин 1 год. 30 хв., вартість однієї години 4500,00 грн. Вище наведено, що представник позивача перебував у судовому засіданні близько однієї години, що, виходячи із змісту договору коштує 4500 грн, тоді як решта часу (30 хв.) було присвячено ознайомленню з матеріалами справи, що згідно договору коштує 1050 грн (6000*35%/2). За таких обставин, сума гонорару по позиції №4 має становити 5550,00 грн (4500+1050), а не 6750,00 грн. Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі на 1200 грн, оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають умовам договору. Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Суд також звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 року, справа №826/841/17 сформував висновок, який полягає у тому, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22800,00 грн. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 30 вересня 2021 року. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.