Постанова 4856 № 240/98/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/98/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 04 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. , за участю: секретаря судового засідання: Довганюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Олевського районного суду Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Олевського районного суду Житомирської області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У січні 2021 року до суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Олевського районного суду Житомирської області, у якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ Олевського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2020 року №100 "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату суду в 2020 році" в частині визначення результатів оцінювання; - визнати протиправним та скасувати наказ Олевського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2020 року №73-К "Про звільнення ОСОБА_1 "; - поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді секретаря судового засідання Олевського районного суду Житомирської області; - стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по день поновлення на роботі, та моральну шкоду. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що жодного разу вона не ухилялася від виконання своїх посадових обов`язків. Так, 26 червня 2020 року дійсно керівник апарату погодила її відсутність на робочому місці, однак про обставини, які в подальшому відбувались на роботі, зокрема, про відкликання з відпустки іншого працівника їй невідомо. Зазначає, що за результатами оцінювання службової діяльності в Олевському районному суді за 2018 рік й 2019 рік отримала позитивні оцінки та у 2006-2019 роках отримувала подяки, грамоти, почесні грамоти за сумлінне виконання службових обов`язків та професіоналізм. Вважає, що оскаржуваний негативний висновок у графі "Обґрунтування" не містить жодних конкретних, які дійсно мали місце, зауважень щодо досягнутих нею результатів. ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Олевського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2020 року №100 "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату суду в 2020 році" щодо оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Олевського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2020 року №73-К "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря судового засідання Олевського районного суду Житомирської області з 04 грудня 2020 року. Зобов`язано Олевський районний суд Житомирської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 грудня 2020 року по день ухвалення рішення у цій справі у сумі 60320,26 грн.; Стягнуто з Олевського районного суду Житомирської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та нарахування і виплати суми середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Як встановлено із матеріалів справи, наказом Олевського районного суду Житомирської області від 21 січня 2020 року №19 вирішено тимчасово, на час відсутності суддів Олевського районного суду Житомирської області до дня їх фактичного виходу на роботу (призначення), закріпити секретарів судового засідання, зокрема, ОСОБА_1 в безпосередньому підпорядкуванні голови Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_2 . Наказом Олевського районного суду Житомирської області від 27 січня 2020 року №3-в надано ОСОБА_1 , секретарю судового засідання Олевського районного суду Житомирської області додатково оплачувану відпустку у зв`язку з навчанням тривалістю 18 календарних днів, починаючи з 03 лютого 2020 року по 20 лютого 2020 року включно. Відповідно до наказу Олевського районного суду Житомирської області від 25 березня 2020 року №42 тимчасово, на час відсутності суддів Олевського районного суду Житомирської області до дня їх фактичного виходу на роботу (призначення), вирішено закріпити секретарів судового засідання, зокрема, ОСОБА_1 в безпосередньому підпорядкуванні голови Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_3 . Згідно з наказом Олевського районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2020 року №91 наказано провести оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату Олевського районного суду Житомирської області, які займають посади державної служби категорії "В". Відповідно до наказу Олевського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2020 року №92 наказано провести оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату Олевського районного суду, які займають посади державної служби категорії "В" 27 жовтня 2020 року. Наказом Олевського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2020 року №100 затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату суду у 2020 році. Відповідно до витягу з висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 - секретар судового засідання - отримала негативну оцінку. Відповідно до наказу від 03 грудня 2020 року №73-К ОСОБА_1 , секретаря судового засідання Олевського районного суду Житомирської області, звільнено з 04 грудня 2020 року із займаної посади як таку, яка отримала негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності за 2020 рік. Позивачка, не погоджуючись із вказаними наказами про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату суду та про її звільнення, звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ Олевського районного суду Житомирської області від 02.12.2020 №100 "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату суду в 2020 році" в частині оцінювання результатів службової діяльності позивачки та наказ Олевського районного суду Житомирської області від 03.12.2020 №73-К "Про звільнення ОСОБА_1 " є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню. Оскільки суд дійшов висновку про незаконність звільнення позивача з посади секретаря судових засідань, це у силу приписів статті 235 Кодексу законів про працю України є підставою для поновлення позивачки на займаній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначив, що згідно з частиною 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, одночасно приймаючи рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відтак дійшов висновку, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 60320,26 грн. Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено, в чому проявились наслідки моральної шкоди, зважаючи на наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, приймаючи до уваги критерії співмірності та розумності, а також висновок про захист прав позивача шляхом поновлення її на посаді, з якої її було звільнено, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 1000,00 грн. моральної шкоди. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року та відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апеляційну скаргу представник відповідача мотивує тим, що позивачка систематично допускала у своїй роботі помилки, стосовно яких керівник апарату неодноразово звертала увагу про недопущення їх у подальшій роботі. Під час здачі позивачем справ до канцелярії суду секретарі суду часто повертали справи назад у зв`язку з неналежним їх оформленням або неповним внесенням інформації до обліково-статистичних карток комп`ютерної програми документообігу суду. Після розгляду справ, у яких позивач здійснювала фіксацію судового засідання, було виявлено відсутність записів судового засідання на носіях інформації (дисках). У позивача відсутній необхідний освітній рівень для зайняття посади секретаря судового засідання, оскільки вона немає вищої юридичної освіти. Позивачка, скористався правом подати до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" (надалі - Закон №889-VIII). Частиною 2 статті 5 Закону №889-VIII визначено, відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Положеннями статті 44 Закону №889-VІІІ передбачено оцінювання результатів службової діяльності. Так, результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри. Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення). Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання. Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення. За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням. У разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення). Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону. Державний службовець має право висловити зауваження щодо оцінювання результатів його службової діяльності, які долучаються до його особової справи. Згідно пункту 3 частини 1 статті 87 наведеного Закону підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності. Типовим порядком проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року №640 визначено процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців. Дія цього Типового порядку поширюється на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "А", "Б" і "В". Положеннями пунктів 2, 3 Типового порядку метою оцінювання є визначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань, а також прийняття рішення щодо його преміювання, планування службової кар`єри. Оцінювання проводиться з дотриманням принципів об`єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця. Пунктом 9 Типового порядку передбачено, що оцінювання проводиться поетапно: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню). Оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції. Завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні (пункт 7, 10, 11, 13, 15 Типового порядку). Державному службовцю визначається від двох до п`яти завдань. Строк виконання завдання має бути реальним для досягнення необхідного результату та визначатися з урахуванням дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань відповідно до пункту 13 цього Типового порядку. Визначення результатів виконання завдань проводиться у жовтні - грудні за період з 1 січня поточного року або з дати визначення завдань і ключових показників до дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань. Для визначення результатів виконання завдань суб`єктом призначення приймається наказ (розпорядження), в якому зазначається: список державних службовців; строк визначення результатів виконання завдань; доручення, необхідні для організаційного забезпечення проведення цього етапу оцінювання (у разі потреби). Згідно пунктів 33, 36 Типового порядку ключові показники державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", визначаються за формою згідно з додатком 7 з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов`язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції. Визначення результатів виконання завдань державним службовцем, на якого покладено виконання обов`язків за посадою державної служби категорії "А", "Б" або "В", здійснює керівник вищого рівня по відношенню до посади державної служби, яку він займає. Зі змісту пунктів 37-39 Типового порядку слідує, що для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", оціночну співбесіду. Перед проведенням оціночної співбесіди державний службовець, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", заповнює форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання. Оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі (у разі його подання державним службовцем). Під час оціночної співбесіди також визначаються потреби у професійному навчанні та розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період. Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В2, за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні. Безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком

4. Відповідно до пункту 41 Типового порядку висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення. У разі коли жодне із завдань державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", не підлягає оцінюванню, а також у випадку, передбаченому абзацом четвертим пункту 40-1 цього Порядку, висновок не затверджується. Відповідні відомості зазначаються в особовій картці такого державного службовця. Згідно із висновком щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця апарату Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , складеним керівником апарату суду, за виконані завдання вона отримала наступні оцінки: - за завдання №1, яке полягало у здійсненні виклику учасників по справах, які знаходяться у провадженні судді, та перевірку їх явки - 2 бали, оскільки заплановане завдання передбачене Інструкцією з діловодства у місцевих та апеляційних судах України та Посадовою інструкцією секретаря судового засідання. Жодної самостійності та ініціативності при плануванні завдання не проявила. Завдання виконувалось, але не завжди вчасно надавались судові виклики та повідомлення судовим розпорядникам для доставки в органи прокуратури з мінімальним терміном до початку слухання справ. Завдання виконано частково, результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання, до виконання завдання підійшла формально, що мало наслідком обурення учасників судових процесів. Завдання виконувалось з порушенням етики поведінки і спілкування з людьми, допускає елементи нетактовного грубого відношення до оточуючих. Перевірку осіб, які викликались до суду протягом квітня-жовтня 2020 року, не здійснювала, оскільки не приймала участі у судових засіданнях; - за завдання №2, яке полягало в організації розгляду судових справ - 2 бали, оскільки списки справ судових засідань розміщувались із запізненням, що унеможливлювало своєчасність роботи з цією інформацією як інших працівників суду, так і громадян. З березня 2020 року відмовлялась брати участь у фіксуванні судових засідань шляхом участі разом з суддею у судових засіданнях з незрозумілих причин. Зокрема, 26.06.2020 року внаслідок відмови від участі у судовому засіданні по справі №287/1105/20 з відпустки спеціально відкликалась інший секретар судового засідання і лише таким чином було можливим проведення судового засідання. З березня 2020 року позивачка жодного разу не взяла участь у судовому засіданні разом з суддею, хоча це безпосередньо входить до її посадових обов`язків. У частині своєчасності виконання завдань щодо своєчасності направлення копій судових рішень допускались помилки у зазначенні дати набрання законної сили ухвалою суду, що потягло за собою повторне звернення особи до суду, збільшення навантаження на суддю, який на даний час один здійснює судочинство, відволікання працівників апарату суду, які є членами дисциплінарної комісії, від основної роботи. Завдання виконано частково з порушенням строків направлення учасникам справ копій рішень суду та із залученням до виконання завдання інших осіб. Проявляла низьку ініціативність та самостійність; - за завдання №3, яке полягало в оформленні матеріалів справи - 2 бали, оскільки завдання виконано, але з порушенням строку виконання, підшивала та оформлювала матеріали справ неохайно, що потягло за собою неодноразові звернення інших працівників суду щодо неможливості повного прочитання документів внаслідок такої неохайності. При наданні справ для ознайомлення учасникам справи з документами секретарі суду змушені були розшивати справу, яка оформлена неохайно, оскільки документи неможливо було прочитати у повному обсязі. Все це потягло за собою необхідність повторного виконання роботи секретарями суду з розшивання та наступного прошивання справ. Також виявлено відсутність звукозаписів по справах на окремих дисках, що потягло за собою наступне оформлення звукозапису на диски іншими секретарями судових засідань суду; - за завдання №4, яке полягало у відпрацюванні судових справ - 2 бали, оскільки поставлені завдання виконані частково, до їх виконання державний службовець підійшла формально. У частині своєчасності виконання завдань щодо вчасного направлення копій судових рішень допускались помилки у зазначенні дати набрання законної сили ухвалою суду, що потягло за собою повторне звернення особи до суду, збільшення навантаження на суддю, який на даний час один здійснює судочинство, відволікання працівників апарату суду, які є членами дисциплінарної комісії від основної роботи. Використовує робочий час для власних потреб: на відвідування перукарні, по господарству додому, знаючи, що у судді дуже велике навантаження і замість неї повинні працювати інші працівники. Етична поведінка позивачки не відповідає етиці поведінки державного службовця. Допускає елементи нетактовного грубого відношення до оточуючих. Окремі завдання взагалі не виконувала, оскільки з березня 2020 року фактично не приймала участі у судових засіданнях. Допускає у висловлюваннях з іншими працівниками ненормативну лексику, про що неодноразово повідомляють працівники суду. Проявляє зарозумілість та не співпрацює з іншими колегами. Помиляється при проставленні дат набрання законної сили на ухвалах суду (копія ухвали додається), що породжує нові судові справи, збільшуючи при цьому навантаження на суддю та інших працівників апарату суду, за що наказом суду від 26.10.2020 року № 64-к позивачці було оголошено догану. Позивачка за результатами оцінювання за кожне завдання отримала по 2 бали, які відповідно до Типового порядку №640 виставляються у тому разі, якщо завдання виконане, але з порушенням строку виконання чи/або із залученням до виконання завдання допомоги інших (під час виконання роботи державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку ініціативність, самостійність, недостатність знання нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо). Середній бал за виконання вказаних завдань склав 2 бала, у зв`язку із чим у висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності позивача була виставлена "негативна" оцінка. Окрім того, безпосереднім керівником ОСОБА_4 проведено оціночну співбесіду із позивачем шляхом заслуховування її пояснень щодо виконання поставлених завдань, дослідження та обговорення належних документів. 27 жовтня 2020 року ОСОБА_5 було ознайомлено з результатами оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "В". Умови роботи на посаді секретаря судового засідання Олевського районного суду Житомирської області зводяться до того, що відповідно до наказу Олевського районного суду Житомирської області від 21.01.2020 №19 позивачка була закріплена у безпосередньому підпорядкуванні голови Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_2 , а наказом від 25.03.2020 №42 - у безпосередньому підпорядкуванні судді Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_3 . Окрім позивачки до вказаних суддів були закріплені й інші секретарі судових засідань. У період з 01.01.2020 по 06.03.2020 позивачка була секретарем судових засідань, закріпленим за головою суду ОСОБА_2 та з березня 2020 року була закріплена за суддею ОСОБА_3 . При цьому, жодних доказів, які б вказували на те, що судді висловлювали будь-які зауваження щодо роботи позивача та виконання своїх посадових обов`язків, суду не надано. Окрім того колегією суддів також враховується, що жодних скарг від учасників судового процесу, суддів, працівників апарату суддів щодо організації та виконання її роботи, у тому числі щодо документів, оформлення яких здійснювалось позивачем, та строків такого оформлення не надходило. Такими доказами, на думку відповідача, є відповідний акт від 03.01.2020 №1 та від 11.02.2020 №19 про відсутність запису судового засідання на носії інформації (диску), складені секретарем суду ОСОБА_6 , секретарями судового засідання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та акти від 19.02.2020 №28, від 12.03.2020 №32, від 13.03.2020 №37 про розшивання справи та приведення її у відповідність, складені секретарем суду ОСОБА_6 секретарями судового засідання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . При цьому, у період з 03 лютого 2020 року по 20 лютого 2020 року ОСОБА_1 згідно наказу Олевського районного суду Житомирської області від 27 січня 2020 року №3-в перебувала у додатково оплачуваній відпустці у зв`язку з навчанням тривалістю 18 календарних днів. Тобто, акти від 11 лютого 2020 року №19 та від 19 лютого 2020 року №28 складені незаконно, без будь-якої участі позивачки, адже у вказаний час позивачка перебувала у додатково оплачуваній відпустці. А відтак не можуть вважатися належними та достовірними доказами. Окрім того, колегія суддів зазначає про те, що під час розгляду справи №240/98/21 судом першої інстанції у судовому засіданні були допитані свідки зміст свідчень яких фактично зводиться до того, що ініціатором складення цих актів стала керівника апарату суду ОСОБА_9 , вони особисто недоліків у роботі позивача не виявляли та за неї її роботу не переробляли. З приводу того, яким чином підписали акти про виявлені недоліки, якщо вони особисто таких недоліків не виявляли, надали пояснення, що не пам`ятають цих конкретних обставин. При цьому, засвідчуючи факт відмови позивача від участі у судовому засіданні, особисто такої відмови позивачки вони не чули, а склали акти за ініціативою ОСОБА_9 . Вказали, що безпосередньо самі акти складались без будь-якої участі позивачки. Тільки один свідок підтвердила, що нею було здійснено повторне прошивання справ, які здавала позивач. Але ці обставини мали місце лише стосовно двох або трьох справ. При цьому, це є звичайною практикою і у рівній мірі стосується й інших секретарів судових засідань, які також допускають аналогічні недоліки. Тобто, пояснення свідків засвідчили те, що виконання обов`язків позивачкою не призводило до ускладнення їх роботи, а у процесі виконання своїх посадових обов`язків певні помилки допустимі і іншими працівниками. Більше того, колегія суддів зауважує, що допущення незначних помилок, є складовою природи людини, особливо при інтенсивному навантаженні. Таке явище прослідковується в усіх соціальних інститутах. Судова система не є винятком, де при здійсненні правосуддя не допускаються помилок. Зокрема, норми процесуального права передбачають можливість допущення і виправлення помилок у текстах судових рішень та інших документах, виданих судом. Разом із тим, слід наголосити, що позивачка усвідомлює, що допущення помилок/описок не може бути систематичним і не повинно впливати на загальний результат якості правосуддя. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що аргументи про допущення позивачкою недоліків у оформленні судових справ, як підстави для звільнення з державної служби, не витримують жодної критики, оскільки такі недоліки мали поодиноке місце. Відтак, оцінюючи ці акти в сукупності з показами свідків, а також враховуючи, що про ці документи немає жодної згадки у висновках щодо результатів оцінювання позивача, суд вважає їх такими, що не відповідають критерію юридичної значимості та не можуть бути враховані як докази, що обґрунтовують правомірність рішень відповідача. Фактично, вони є лише спробою штучною легітимізації висновків відповідача, здійсненою з усуненням позивача від будь-якої участі у цьому процесі. Отже, наведені доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушень трудової дисципліни під час виконання позивачкою трудових обов`язків. Судом також враховується, що 26.10.2020 наказом Олевського районного суду №64-к, відповідно до ст.65-69, 71, 73-77 Закону України "Про державну службу", статей 147-149 та 151 Кодексу законів про працю України за неналежне виконання посадових обов`язків, оголошено догану секретарю судового засідання Олевського районного суду ОСОБА_1 . У наказі вказано, що протягом строку дії дисциплінарного стягнення не застосовувати до секретаря судового засідання Дворак Г.П. заходи заохочення. Наказ винесено на підставі подання з висновком дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Олевського районного суду від 23.10.2020 та письмових пояснень ОСОБА_1 від 26.10.2020. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 у справі № 240/19321/20 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Олевського районного суду Житомирської області №64-к від 26.10.2020 "Про оголошення догани ОСОБА_1 ". У судовому рішенні зазначено, що приймаючи за наслідками дисциплінарного провадження такий висновок, дисциплінарна комісія зазначила, що в діях секретаря судового засідання ОСОБА_1 дійсно встановлено порушення вимог статті 261 Цивільного кодексу України та. п.3 розділу ХІ Інструкції з діловодства у місцевих та апеляційних судах України, оскільки остання проставила невірну дату набрання законної сили ухвалою суду. Наслідком вказаного вище порушення стало те, що ухвалу Олевського районного суду від 24.06.2020 за заявою АТ КБ "Приватбанк" про повернення судового збору не вдалося за можливе виконати вчасно, що стало причиною для повторного звернення АТ КБ "Приватбанк" до суду із заявою про виправлення недоліків в ухвалі суду, заведенням нової судової справи, призначенням її до розгляду, створенням зайвого навантаження на суддю, який тривалий час один здійснює правосуддя у зв`язку з відсутністю інших суддів. Зазначені висновки стали підставою для оголошення догани позивачу, що оформлена спірним наказом. Судом встановлено, що оскільки ухвалу засвідчено підписом керівника апарату суду, саме вона є відповідальною особою в Олевському районному суді за засвідчення копій судових рішень. Позивач не заперечує, що допустила помилку при виготовленні копії ухвали, разом з тим, суд зазначає, що саме керівник апарату, як відповідальна особа, зобов`язана перевірити правильність її виготовлення та засвідчення, тому вся відповідальність не може бути покладена лише на секретаря судового засідання. Вказане рішення набрало законної сили. Досліджуючи обґрунтування оцінки виконання завдань позивачем, суд вважає за необхідне вказати на те, що викладені оцінки фактично оперують посиланнями на одні і ті ж випадки недоліків роботи позивача, проте з використанням різних словесних форм їх вираження задля створення враження про значно більший кількісний склад таких недоліків. Крім того, обрання формулювання "проявляла низьку ініціативність та самостійність" стосовно виконання завдань, які здійснюються за алгоритмами, закріпленими в законодавчих нормах, викликає нерозуміння, по яку ініціативу має йтись. У той же час, це констатується відповідачем як результат негативної роботи позивача. Якщо деталізувати, то виявлені недоліки службової діяльності позивача зводяться до факту застосування догани, відсутності позивача на робочому місці 26.06.2020, відмови від участі у судовому засіданні та певних недоліків у оформленні судових справ. Як було вже зазначено, застосування догани визнано незаконним у судовому порядку. Факт відсутності на робочому місці 26.06.2020 не заперечується позивачкою, однак представник відповідача не спростувала, що нею було погоджено відсутність позивача на робочому місці тривалістю менше 3-х годин у зв`язку з наявністю поважних обставин (хвороби родича). Відтак, відсутність працівника, який міг би забезпечити фіксацію судового процесу, свідчить швидше про недоліки в організації роботи керівника, якому було завчасно повідомлено про факт тимчасової відсутності певної особи на робочому місці. Про другий факт відмови від участі у судовому засіданні 22.09.2020, як пояснила позивач, їй взагалі нічого невідомо. У суду немає підстав критично ставитись до цих пояснень позивача, оскільки свідки, які складали акт про відмову від такої участі, пояснень позивача з цього приводу взагалі не чули, а акт складали за вказівкою керівника апарату, про що надали відповідні покази. Цей факт беззаперечно не доведений відповідачем. Із матеріалів справи встановлено, що за результатами роботи позивачу неодноразово виплачувалась премія, що свідчить про належне виконання нею службових обов`язків та спростовує результати оцінювання. Преміювання позивача, відсутність дисциплінарних стягнень, отримання позивачем грамот, подяк за сумлінне виконання службових обов`язків та професіоналізм, а також отримання за результатами оцінювання службової діяльності в Олевському районному суді за 2018-2019 роки позитивних оцінок викликає обґрунтований сумнів щодо справедливості негативних результатів, отриманих позивачем у 2020 році. Отже, за обставин, які склались у даній справі, судом не встановлено фактів, які б могли бути визнані законною та обґрунтованою підставою для негативної оцінки роботи позивача та, як наслідок, звільнення її з державної служби. Щодо доводів апелянта про розміщення позивачкою у соціальних мережах образливих коментарів стосовно керівника апарату суду не беруться до уваги, адже такі аргументи відповідач наводить постфактум, а тому не можуть доводити законність оскаржуваних наказів. Також колегія суддів зауважує, що ця обставина також була предметом дослідження при розгляді судами адміністративної справи №240/19321/20, де суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що надана позивачці негативна характеристика керівником апарату суду вказує на її упереджене ставлення. При цьому, відповідно до статті 78 КАС України ці обставини не підлягають доказуванню. Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та виваженого висновку про наявність у керівника апарату суду ОСОБА_4 неприязного відношення до позивачки, при цьому правильно зазначив, що є недопустимим вирішення особистих конфліктів шляхом застосування процедур, передбачених Законом України "Про державну службу", які запровадженні для виявлення дійсної якості роботи державного службовця. Відтак, наказ Олевського районного суду Житомирської області від 02.12.2020 №100 "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату суду в 2020 році" в частині оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 та наказ Олевського районного суду Житомирської області від 03.12.2020 №73-К "Про звільнення ОСОБА_1 " є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню. Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині 1 статті 235, статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Відтак, оскільки суд дійшов висновку про незаконність звільнення позивача з посади секретаря судових засідань, це у силу приписів статті 235 Кодексу законів про працю України є підставою для поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді. Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушено прогулу, колегія суддів зазначає таке. Так, положеннями статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток визначається відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (надалі - Порядок №100). Згідно з абзацом 5 пункту 6 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року №13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок №100). Положеннями абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Згідно пункту 3 Порядку визначено складові, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати. Натомість, у пункті 4 Порядку йдеться про виплати, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати. Особливості обрахунку розміру середньої заробітної плати за останні два місяці роботи наведено у пункті 8 Порядку, згідно із яким нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Зі змісту довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 24.06.2021 №1627/21 досліджено, що середньоденна заробітна плата позивача на момент звільнення складає 331,43 грн. Як встановлено в ході розгляду справи, тривалість вимушеного прогулу до дня постановлення рішення у справі за період з 04.12.2020 по 29.06.2020 становить 182 днів. Отже, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 60320,26 грн. Отже, як вірно вказав суд попередньої інстанції, на користь позивачки слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з з 04.12.2020 по 29.06.2020 у розмірі 60320 гривень 26 копійок. З приводу вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Особливості відшкодування моральної шкоди визначені статтями 23 та 1167 Цивільним кодексом України. Відповідно до частин статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Відтак, звертаючись до суду із вимогами щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди слід вказати, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Пунктом 6 частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року (у справі № 464/3789/17). Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (пункт 56). Верховний Суд у пунктах 51-53 постанови від 27 листопада 2019 року (справа № 750/6330/17) зазначив, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. Разом із тим, слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (стаття 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України). У контексті правовідносин, які є спірними у цій справі судом встановлено, що позивачці заподіяна моральна шкода її незаконним звільненням, оскільки вона перенесла психологічний стрес, що призвело до погіршення стану її здоров`я. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що втрата роботи за обставин, які не підтверджені будь-яким доказами, та необхідність судового провадження, яке відбувається "на очах" її колег та за місцем її роботи, призвели до негативних змін у її житті. Позивач також була позбавлена можливості реалізовувати свої здібності, хоча безперервно працювала на своїй посаді, а для відновлення можливості їх реалізації їй знадобились відповідні зусилля. Враховуючи, що позивачем доведено, в чому проявились наслідки моральної шкоди, зважаючи на наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, приймаючи до уваги критерії співмірності та розумності, а також висновок про захист прав позивача шляхом поновлення її на посаді, з якої її було звільнено, суд вважає, що позов в цій частині обґрунтовано підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 1000,00 грн. моральної шкоди. Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відтак перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком першої інстанції, що позовні вимоги належить задовольнити частково. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв`язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до вимог статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Олевського районного суду Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 10 листопада 2021 року. Головуючий Моніч Б.С. Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.