Постанова 4855 № 826/13514/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13514/17 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві заяву предстаника Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-інвест» про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача судових витрат у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-інвест» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2017 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 14.09.2017 №402-ЦФ-УП-Т. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю: Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладання санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 14.09.2017 №402-ЦФ-УП-Т. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року залишено без змін. До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява предстаника Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-інвест» Бєлкіна Л.М. про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача судових витрат, в якій представник позивача просить ухвалити додаткову постанову щодо вирішення питання про стягнення з відповідача у якості судових витрат, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000,00 грн. 11 жовтня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли заперечення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку проти ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року заяву про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 листопада 2021 року. У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача доводи заяви підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю. Відповідач проти заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат заперечував. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-інвест» про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача судових витрат, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що вказана заява підлягає задоволенню частково з огляду на наступне. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 01.09.2021 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат. При цьому у позовній заяві Позивачем було висловлено прохання вирішити питання про розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обов`язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. З матеріалів справи вбачається, що представником позивача Бєлкіним Л.М. протягом встановленого процесуальним законом строку було надано документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, серед яких: - копія договору про надання правової допомоги від 25.09.2021 року; - копія акту приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 30.09.2021 року. Колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 року у справі № 120/3929/19-а. Матеріали справи свідчать, що відповідач - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку до суду апеляційної інстанції подав заперечення проти ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судовиз витрат, обґрунтовуючи їх тим, що у позивача не було поважних причин для неподання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат ще до судових дебатів, а додані до заяви докази не підтверджують розмір відповідних витрат, оскільки їх копії не містять підпису адвоката. Крім того, відповідач наполягає на необгрунтованості розміру таких витрат та зазначає про необхідність виходити з критерію реальноті понесення адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності) . Перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі їх видів наданих послуг, з урахуванням викладених у клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу мотивів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6). Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Згідно з наданим представником позивача актом приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 30.09.2021 року, послуги включають: ознаймовлення адвоката з матеріалами справи 4 000 грн. (1 година*4 000,00 грн.), підготовка відзиву на апеляційну скаргу 18 000,00 грн. (9 повних сторінок*0,5 години за одну сторінку*4 000 грн.), участь у судовому засіданні 10 000,00 грн. (1 година перебування у суді, 1,5 години проїзд з Оболоні до апеляційного суду і назад* 4 000,00 грн.). Всього 8 годин* 4 000,00 грн., тому до сплати по даному акту належить 32 000,00 грн. У контексті викладеного вище, колегія суддів наголошує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. Водночас, колегія суддів не вбачає доцільності стягнення з відповідача судових витрат у сумі, зокрема, 18 000 грн. за підготовку відзиву, оскільки подання відзиву є правом учасників справи, а відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (стаття 304 КАС України). Разом з тим, зміст відзиву відповідає змісту позовної заяви, а також містить цитування правових позицій Верховного Суду. Надаючи оцінку обґрунтованості витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що останні не можуть вважатися обґрунтованими щодо розміру заявленої на їх надання кількості часу та відповідного розміру оплати. Відтак, оскільки процесуальний закон наділяє суд повноваженнями з урахуванням клопотання іншої сторони зменшити належну до стягнення суду правничої допомоги, судова колегія приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню. Таким чином, виходячи з критеріїв співмірності, обґрунтованості і пропорційності, а також зв`язку витрат із конкретною справою, присудженню за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., розмір яких зменшується судом апеляційної інстанції з огляду на викладені вище мотиви. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Заяву предстаника Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-інвест» про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача судових витрат у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-інвест» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково. Ухвалити додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат. Стягнути з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 30, код ЄДРПОУ 37956207) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-інвест» (03134, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3, код ЄДРПОУ 31280357) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, А.Ю. Кучма