Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/4975/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4975/21 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О. Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, у якому просила суд: -визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 01 березня 2021 року про виплату пенсії за минулий час; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року відповідно до норм статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції за вказаний період часу з нарахуванням компенсації втрати нею частини доходів. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху тривалістю на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме, для надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення. На адресу суду першої інстанції 16 серпня 2021 року надійшла заява від позивача про усунення недоліків в якій зазначено, що строк звернення до суду розпочався з другої половини лютого 2021 року, після розповіді знайомої жительки м. Тальне. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року даний адміністративний позов повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року та направити справу для продовження судового розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції не було вирішено клопотання позивача забезпечити гарантії держави, передбачені Конституції України та Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Також, апелянт вважає помилковим врахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду при прийнятті оскаржуваного судового рішення. За наведених обставин, апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції викладені в ухвалі про повернення апеляційною скарги є передчасними, а прийняте судом першої інстанції рішення про повернення позовної заяви незаконним. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, що позивач є пенсіонеркою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Черкаській області. Є інвалідом 2 групи, захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС. Отримую пенсію по II групі інвалідності, захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС, пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 від 28 серпня 2019 року. Так, позивач зазначає, що у лютому 2021 року вона дізналась від знайомого про порушення відповідачем її прав на пенсійне забезпечення щодо нарахування та виплати пенсії по II групі інвалідності у період з 1 січня 2014 року до 2 серпня 2014 року, пов`язаної з впливом аварії на ЧАЕС у відповідності по ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року (надалі Закон № 796-ХІІ). У зв`язку з чим, 01 березня 2021 року позивач письмово звернулася до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії, у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закон № 796-ХІІ. Листом №1448-1398/Ш-02/8-2300/21 від 15 березня 2021 року, відповідач відмовив позивачу в нарахуванні та виплаті пенсії, підвищень та доплат до неї зазначаючи. Так, позивач у липні 2021 року звернулася до суду першої інстанції з цим позовом. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху тривалістю на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме для надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення. На адресу суду першої інстанції 16 серпня 2021 року надійшла заява від позивача про усунення недоліків в якій зазначено, що строк звернення до суду розпочався з другої половини лютого 2021 року, після розповіді знайомої жительки м. Тальне. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року даний адміністративний позов повернуто позивачу. Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що вимоги ухвали суду від 16 липня 2021 позивачем не виконано, будь-яких доказів усунення недоліків позовної заяви позивачем до суду не було надано у зв`язку з чим, суд першої інстанції, керуючись приписами п. 1 ч.4 ст. 169 КАС України дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу з усіма доданими до неї документами. Надаючи правову оцінку правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу. Згідно з ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Як вже зазначалось, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху судом першої інстанції було вказано про необхідність усунути позивачем недоліки позовної заяви, зокрема, шляхом надання суду у десятиденний строк з дня отримання ухвали відповідної ухвали суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення.. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Так, частиною 1 статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки -це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені-встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. За змістом частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У частині 3 статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду-це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19 (постанова від 31.03.2021), де Суд висловив наступну правову позицію щодо строків звернення до суду: "… для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо". Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18 червня 2021 року по справі № 522/5974/17 та від 27 травня 2021 року по справі № 1.380.2019.005964. При цьому, Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2019 року по справі № 9901/325/19 (провадження № 11-677заі19) вказала, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Такої ж позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2018 року по справі №520/1353/17. Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. При цьому, колегія суддів зауважує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу. Так, у згаданій вище постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року по справі №240/12017/19 зокрема вказано, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону "України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1). Згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії. За правилами пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1). При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. В той же час, як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 №340/1019/19 поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова). Поряд з цим, у вказаній постанові Верховний Суд наголосив на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року по справах №127/13736/16-а та №813/5002/17. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. При цьому, із пункту 43 Постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року по справі №240/12017/19 слідує, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 року по справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 року по справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 року по справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 року по справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. В той же час, як свідчить аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. У цій справі предметом спору є розмір нарахування пенсії в період з 01.01.2014 по 02.08.2014, однак з заявою про її перерахунок остання звернулася до відповідача лише у 2021 році, тобто майже через шість років виявила належну зацікавленість та вчинила активні дії щодо отримання інформації щодо розрахунку належних її пенсійних виплат. Визначаючись щодо строків звернення позивачем до суду із даним позовом, суд першої інстанції виходив із того що отримання позивачем листа Пенсійного фонду у березні 2021 року не змінює моменту з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли остання почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. В свою чергу, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку в заяві про усунення недоліків. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи в порядку апеляційного провадження позивач не зазначала про інші причини пропуску строку ніж те, що позивач дізналась про порушення своїх прав від знайомого у лютому 2021 року. Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на постанову суду апеляційної, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, суди застосовують у розгляді справ позицію викладену Верховним Судом. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності до вимог матеріального та процесуального права. У свою чергу, доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав визначених ст. 320 КАС України для скасування судового рішення та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 312, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан