Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/8231/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/8231/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити ді, В С Т А Н О В И В : 12.10.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про: - визнання протиправними дій щодо відмови нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком; - зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми допомоги. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що отримана грошова допомога до 05 травня за 2020 рік була нарахована у розмірі, що не відповідає законодавству. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 р. позовну заяву повернуто. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про повернення позовної заяви та прийняти нову постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 24.12.2021. 24.12.2021 розгляд апеляційної скарги не відбувся, справу було відкладено до 18.01.2022 задля отримання доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги. Апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень ч. 2 ст. 312 КАС України, згідно яких, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з наступного. Отримання листа позивачем не змінює строку відліку на звернення до суду, який розпочато з часу, коли позивач отримав відповідну одноразову допомогу - 21.04.2020 (перераховано кошти на АТ Ощадбанк), отже, звертаючись до суду 12.10.2021, позивач пропустив строк на звернення до адміністративного суду з позовною заявою. За висновками суду першої інстанції, позивач не вказав жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду, натомість, його заява про поновлення строку за змістом полягає виключно в не погодженні з висновками суду та власне твердження, що відлік строку для цієї категорії справ законом має обраховуватись з дати отримання відповіді на його лист. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції мав врахувати те, що відлік строку для цієї категорії справ законом має обраховуватись саме з дати отримання відповіді на його лист, з якого останній дізнався про порушення своїх прав щодо нарахування та виплати допомоги у розмірі, меншому ніж це передбачено. Апелянт вважає безпідставним повернення судом першої позовної заяви. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Слід звернути увагу на те, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дати отримання ухвали для усунення її недоліків. 27.10.2021 позивач подав до суду клопотання про усунення недоліків позову, в якому просив визнати поважними та поновити строк звернення в суд з позовною заявою та наголосив на тому, що про порушення своїх прав дізнався після отримання листа відповідача від 20.09.2021 № 4572/04-05/04 з відмовою у перерахунку вказаної допомоги, тому, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли отримав вказаного вище листа, а саме з 20.09.2021. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Разом з тим, право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено, передусім, необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. Встановлення строків звернення до адміністративного суду, у системному зв`язку з принципом правової визначеності, слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (суб`єкта владних повноважень) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої, національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску. Відповідно до положень ч. ч. 1-2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з приписами ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. З наведених норм слідує, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або необізнаність з наявними правами, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Як вже зазначалось, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами, законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій, а також досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, щоб після спливу значного проміжку часу, сторони не повертались до вже сталих правовідносин. У свою чергу, слід врахувати, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Колегія суддів наголошує на тому, що посилання апелянта на факт та дату отримання листа відповідача, не змінює строку відліку на звернення до суду, який розпочато з часу, коли позивач отримав відповідну одноразову допомогу - 21.04.2020 (перераховано кошти на АТ Ощадбанк), з огляду на що, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що звертаючись до суду 12.10.2021, позивач пропустив строк на звернення до адміністративного суду з позовною заявою, при цьому, не вказав жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду. Відтак, колегія суддів вважає, що позовні вимоги за вказаний період заявлені з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, визначеного ст. 122 КАС України, за відсутності поважних причин його пропуску та підстав для поновлення. Тобто, про своє порушене право позивач дізнався або повинен був дізнатися після отримання неповних сум виплат, які здійснювалися згідно постанов Кабінету Міністрів України у менших розмірах, ніж визначено Законом. Разом з тим, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, дійшов висновку, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому, в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо. Відтак, позовні вимоги за вище вказані періоди заявлені позивачем з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, визначеного ст. 122 КАС України, за відсутності поважних причин його пропуску та підстав для поновлення. При цьому, повернення судом адміністративного позову з огляду на неусунення недоліків позовної заяви, та можливість повторного звернення до суду, якщо відпадуть обставини, що стали підставою для її повернення, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, в її задоволенні необхідно відмовити, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко