Постанова 4852 № 160/2799/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/2799/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чепурнова Д.В., за участю секретаря судового засідання Трошиної А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року (головуючий суддя Дєєв М.В.) в адміністративній справі за позовом представника ОСОБА_1 Хоміча Юрія Григоровича до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Представник ОСОБА_1 (далі Позивач) ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі Відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 в поновленні на посаді першого заступника голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, яку ОСОБА_1 займав до призначення на виборну посаду; - зобов`язати Дніпровську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області. В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив про те що, на його думку, дії Відповідача щодо відмови у поновленні його на посаді першого заступника голови райдержадміністрації у зв`язку з закінченням терміну повноважень голови Дніпровської районної ради є такими, що порушують права та законні інтереси Позивача, оскільки зайнятість посади першого заступника голови райдержадміністрації іншим працівником з безстроковим трудовим договором не може бути перешкодою для надання попередньої посади (роботи). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року по справі №160/2799/21 адміністративний позов представника ОСОБА_1 Хоміча Юрія Григоровича до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено (а.с. 124-127). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку (а.с. 137-141). В апеляційній скарзі Відповідач, із посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що повернення на попереднє місце роботи можливе за сукупності наступних факторів: звільнення на підставі п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України (у зв`язку з переходом на виборну посаду); дотримання 3-місячного строку після припинення повноважень, протягом якого депутат має право на повернення на попереднє місце своєї роботи; можливість надання відповідної роботи (посади). Однак, на сьогоднішній день посаду першого заступника голови Дніпровської райдержадміністрації обіймає ОСОБА_3 , який призначений на посаду не державної служби, на відміну від Позивача у свій час, за безстроковим трудовим договором, на підставі листа КМУ від 23.08.2018 №15620/0/2-18, за погодженням голови Дніпропетровської облдержадміністрації Резніченка В.М. від 28.08.2018 за №49-3283/0/2-18 та відповідно до розпорядження голови Дніпровської райдержадміністрації Сусловича С.В. від 29.08.2018 №К-67/0/282-18, що, на думку Відповідача, унеможливлює повернення на цю посаду Позивача, оскільки призначення та звільнення зі спірної посади відбувається за певним, визначеним на законодавчому рівні порядком. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Обґрунтовуючи відзив Позивач вказав, зокрема, про те, що, на думку останнього, під відсутністю посади/роботи необхідно розуміти лише об`єктивну неможливість надати депутату місцевої ради, звільненому з виборної посади, попередньої посади через ліквідацію підприємства, установи, організації, її скорочення тощо, а не відсутність вакансії у зв`язку з тим, що посаду, яку до обрання на виборну посаду обіймав депутат місцевої ради, було запропоновано іншій особі. Крім того, Відповідачем не спростовано та не надано належних доказів на підтвердження відсутності у Дніпровській райдержадміністрації рівнозначних вакантних посад. 03 листопада 2021 року у судовому засіданні представник Відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі. Представник Позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив. Заслухавши пояснення представників учасників справи, кожного окремо, проаналізувавши її підстави, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 23.11.2006 року по 04.12.2015 року працював на посадах в Дніпропетровській районній адміністрації. Зокрема, з 11.10.2011 року по 04.12.2015 року перебував на посаді першого заступника голови райдержадміністрації на підставі розпорядження від 10.10.2011 року № 251-к. 04.12.2015 року ОСОБА_1 звільнений з посади першого заступника голови райдержадміністрації, у зв`язку з обранням головою Дніпропетровської районної ради. У період з 27.11.2015 року по 09.12.2020 року ОСОБА_1 перебував на посаді голови Дніпропетровської районної ради Дніпропетровської області (в подальшому перейменовано на Дніпровську районну раду Дніпропетровської області). 09.12.2020 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади у зв`язку з закінченням строку повноважень відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Вищевказане підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 14.09.1998 року (а.с. 12-19). 09.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області із заявою вх. № 3553/0/289-20 від 10.12.2020 року, в якій просив поновити його на посаді першого заступника голови райдержадміністрації у зв`язку з закінченням терміну повноважень голови Дніпровської районної ради (а.с. 20). Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області листом №1-51-25/0/290-21 від 06.01.2021 року відмовила Позивачу у поновленні на посаді, оскільки на цей час посада першого заступника голови райдержадміністрації зайнята працівником з безстроковим трудовим договором. Іншої рівноцінної роботи (посади) не має. Крім того, у своєму листі Відповідач зазначив, що звільнити працівника, з яким укладено договір на невизначений строк у зв`язку з закінченням повноважень за виборною посадою його попередника, не можна (а.с. 21). Правомірність відмови Відповідача у поновленні Позивача на посаді першого заступника голови Дніпровської райдержадміністрації є предметом судового розгляду у даній справі. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що та обставина, що на момент закінчення повноважень Позивача як голови Дніпровської районної ради Дніпропетровської області посада, яку він обіймав до обрання на виборну посаду, в Дніпровській районній адміністрації Дніпропетровської області, не є вакантною, не може бути перешкодою для надання йому попередньої посади (роботи). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, гарантії депутатської діяльності визначено в Законі України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 року №93-IV (далі - Закон №93-IV). Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону №93-IV депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю. Депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом. Частиною першою статті 33 Закону №93-IV (у редакції, чинній на момент обрання позивача на виборну посаду) передбачено, що в разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі. 01 січня 2008 року набрав чинності Закон України від 11 січня 2007 року № 575-V, яким частину першу статті 33 Закону №93-IV доповнено абзацом другим такого змісту: «З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради». Відповідно до частини другої статті 33 Закону №93-IV (у редакції, чинній на момент припинення повноважень позивача на виборній посаді) депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді. Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов`язки на постійній основі. Аналогічні положення, щодо пропонування рівноцінної роботи (посади) у разі відсутності попередньої роботи (посади) містяться у статті 118 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), якою визначено, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. Згідно з частиною третьою статті 33 Закону №93-IV депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що законодавством гарантується право депутата місцевої ради на надання йому, після закінчення його повноважень за виборною посадою, попередньої роботи (посади), а за її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади). При цьому, під відсутністю посади/роботи необхідно розуміти лише об`єктивну неможливість надати депутату місцевої ради, звільненому з виборної посади, попередньої посади через ліквідацію підприємства, установи, організації, її скорочення тощо, а не відсутність вакансії у зв`язку з тим, що посаду, яку до обрання на виборну посаду обіймав депутат місцевої ради, було запропоновано іншій особі. Якщо посаду, яку обіймав депутат місцевої ради до обрання його на виборну посаду у раді, займає інша особа, трудовий договір з нею, у тому числі укладений безстроково, розривається з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 40 КЗпП України, частиною другою статті 33 Закону №93-IV. Таким чином, положеннями КЗпП України передбачено певний порядок дій роботодавця у випадку необхідності поновлення депутата місцевої ради на посаді, яку останній займав до обрання на виборну посаду та яку вже займає інша особа, що свідчить про безпідставність доводів Відповідача про те, що звільнити працівника, з яким укладено договір на невизначений строк у зв`язку із закінченням повноважень за виборною посадою його попередника, не можна. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що та обставина, що на момент закінчення повноважень Позивача, як голови Дніпровської районної ради Дніпропетровської області, посада, яку він обіймав до обрання на виборну посаду, в Дніпровській районній адміністрації Дніпропетровської області, не є вакантною, не може бути перешкодою для надання йому попередньої посади (роботи). Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що гарантія працевлаштування, установлена статтею 33 Закону № 93-ІV, досягається з однієї сторони - обов`язком роботодавця укладати лише строковий договір з працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, обраний на виборну посаду в раді, з іншої - зобов`язанням роботодавця розірвати безстроковий або строковий трудовий договір у зв`язку з необхідністю поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Разом з цим, посилання Відповідача на зміну порядку призначення та звільнення заступників голів місцевих державних адміністрації та позбавлення посади першого заступника голови Дніпровської районної адміністрації Дніпропетровської області статусу державного службовця, як передумови для незастосування положень Закону №93-ІV та КЗпП України, судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що положення вказаних нормативно-правових актів не містять виключень щодо можливості не виконання роботодавцем свого обов`язку з поновлення на попередній роботі (посаді) працівника, який був обраний на виборну посаду та строк повноважень якого закінчився, або пропонування такому працівнику рівноцінної роботи (посади), у тому числі, в разі внесення змін до законодавства щодо порядку призначення та звільнення зі спірних посад. Більш того, важливим, в даному випадку, є те, що повернення на попередню роботу (посаду), незважаючи на те, що змінились певні умови праці на такій посаді, у тому числі щодо: порядку призначення на посаду, порядку звільнення з посади та позбавлення посади статусу державної служби, які фактично роблять становище особи, яка займає таку посаду менш захищеним у порівнянні з умовами праці, які були чинними на момент звільнення Позивача зі спірної посади, є правом Позивача, яке гарантоване останньому положеннями ст. 33 Закону №93-ІV та ст. 118 КЗпП України, та яке Позивач намагається захистити в межах спірних правовідносин. При цьому, недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб. Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційної вимог, колегія суддів акцентує увагу і на тому, що Відповідач, відмовляючи Позивачу у поновленні на попередній роботі (посаді), не запропонував останньому ані рівноцінної роботи (посади), ані взагалі будь-якої роботи (посади) в Дніпровській районній адміністрації Дніпропетровської області, що також свідчить про порушення Відповідачем вимог ст. 118 КЗпП України та ч. 2 ст. 33 Закону №93-IV. При цьому, доводи Відповідача про відсутність рівноцінної роботи (посади) в Дніпровській районній адміністрації Дніпропетровської області жодними доказами не підтверджені, що свідчить про їх безпідставність та необґрунтованість. Крім того, під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції колегією суддів було встановлено, що Відповідач станом на 03 листопада 2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року в частині поновлення Позивача на посаді не виконав, не зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції у вказаній частині підлягало негайному виконанню. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що не надання Відповідачем Позивачу, після закінчення його повноважень за виборною посадою, попередньої роботи (посади) в Дніпровській районній адміністрації Дніпропетровської області, так як і не запропонування іншої рівноцінної роботи (посади), свідчить про порушення Відповідачем положень чинного трудового законодавства та порушення права Позивача на працю, яке підлягає відновленню шляхом зобов`язання Відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 25 травня 2021 року скасуванню не підлягає. Керуючись статтями 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року по справі №160/2799/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. В повному обсязі постанова складена 10 листопада 2021 року. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя С.М. Іванов суддя Д.В. Чепурнов