Постанова 4873 № 910/2834/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" листопада 2021 р. Справа №910/2834/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сітайло Л.Г. суддів: Шапрана В.В. Шаптали Є.Ю. секретар судового засідання - Нікітенко А.В. представники сторін згідно з протоколом судового засідання розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 (повний текст складено 02.07.2021) у справі №910/2834/21 (суддя Зеленіна Н.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" про стягнення 671 177,28 грн, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - ТОВ "Євро-Реконструкція") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва") заборгованості у розмірі 671 177,28 грн, з яких: 518 973,10 грн - основний борг, 43 831,40 грн - три проценти річних, 108 372,78 грн - інфляційна складова боргу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з жовтня 2015 по грудень 2020 включно позивачем надавалися відповідачу послуги з централізованого опалення на загальну суму 518 973,10 грн. Однак відповідач зазначені послуги не оплатив, у результаті чого у останнього утворилася заборгованість на вищевказану суму. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі №910/2834/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 210 197,29 грн основного боргу, 15 657,65 грн інфляційних втрат, 9 925,69 грн трьох процентів річних та 3 536,77 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 змінити та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача 167 706,04 грн заборгованості, 10 114,41 грн інфляційних втрат та 7 017,27 грн трьох процентів річних, а також розподілити судовий збір пропорційно задоволеним вимогам. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2021 апеляційну скаргу КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення без руху апеляційної скарги КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/2834/21. 18 серпня 2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2834/21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 апеляційну скаргу КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 залишено без руху, на підставі частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України. 9 вересня 2021 року, через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду, на виконання вимог ухвали суду, заявником усунуто недоліки апеляційної скарги. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021, у зв`язку із перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Витягом з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021, справу №910/2834/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 поновлено КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі №910/2834/21. Справу призначено до розгляду на 04.11.2021. В судовому засіданні 04.11.2021 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив змінити оскаржуване рішення. Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити оскаржуване рішення без змін. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, Північний апеляційний господарський суд, в межах доводів апеляційної скарги, дійшов наступних висновків. Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). З матеріалів справи вбачається, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку №3 по вулиці Заслонова в місті Києві з 01.07.2014 здійснюється ТОВ "Євро-Реконструкція", на підставі ліцензії НКРЕКП, виданої відповідно до рішення від 01.06.2012 №198 від 01.06.2012, яке переоформлено рішенням від 21.06.2016 №1159. Згідно з розпорядженням Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 30.01.2015 №33, за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" з 30.01.2015 закріплено на праві господарського відання об`єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебувають у сфері управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, зокрема, нежитлове приміщення, загальною площею 607 кв.м, в будинку №3 по вулиці Заслонова у місті Києві. Як вбачається з довідки "Дані по будинках комунальної власності ЖЕД-210 КП "Керуюча компанія по обслуговуванню житлового фонду Дарницького району м. Києва" опалення та гаряче водопостачання яких здійснюється від ТОВ "Євро-Реконструкція", станом на 01.06.2019", загальна площа нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Заслонова, будинок 3, становить 607 кв.м. Частиною 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. 23 липня 2017 року у газеті "Хрещатик" №103(4503) ТОВ "Євро-Реконструкція" розміщено повідомлення з пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Водночас, сторонами не було укладено відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення. За приписами статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини; інші юридичні факти. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. За умовами частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте, надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. З огляду на зазначене, місцевим господарським судом застосовувались положення законодавства, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин. Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що споживачем житлово-комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Відповідно до статті 16 зазначеного закону, комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (як чинною редакцією, так і редакцією, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Крім того, зазначеним законом передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги, згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. За приписами статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання, згідно з типовим договором; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством. Сторонами не заперечується той факт, що відповідний договір укладено не було. Разом з тим, оскільки законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, та праву споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги, згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, відповідає обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Суд дійшов висновку про те, що у разі відмови від оплати таких послуг споживачем з посиланням на відсутність договору такі заперечення не повинні братися до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем у період з жовтня 2015 року по грудень 2020 року включно, надані відповідачу за адресою: місто Київ, вулиця Заслонова, будинок 3, послуги з централізованого опалення та водопостачання, що підтверджується, копіями відомостей показників будинкового лічильника, копією акту постановки на комерційний облік приладу теплової енергії споживача, актами про готовність приладів обліку теплової енергії до роботи в опалювальний період. Крім того, на підтвердження факту отримання відповідачем послуг, позивачем додано до матеріалів справи відповідні наряди на підключення та відключення. Частиною 1 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною 1 статті 9 зазначеного закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Положеннями частини 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду, згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. Відповідно до частини 1 статті 10 зазначеного закону у чинній редакції, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила), чинними протягом усього спірного у даній справі періоду. Відповідно до пункту 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Згідно з пунктом 12 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання. Позивачем здійснювалося нарахування суми боргу виходячи з обсягів спожитої теплової енергії за показниками приладу обліку теплової енергії (пропорційно до площі займаних споживачем приміщень) та тарифів на теплову енергію, установлених постановами НКРЕКП, у відповідні періоди. Тарифи на послуги з централізованого опалення, що застосовувалися до наданої відповідачу теплової енергії, визначалися постановами НКРЕКП №1977 від 30.06.2015, №3237 від 29.12.2015, №1757 від29.09.2016, №2126 від 29.12.2016, №151 від 01.02.2017, №439 від 30.03.2017, №1391 від 09.11.2017, №404 від 14.06.2018, №1255 від 18.10.2018, №1820 від 11.12.2018, №77 від 14.01.2020 та №623 від 17.03.2020. Облік теплової енергії на потреби централізованого опалення здійснюється по вулиці Заслонова, будинок 3, місто Київ, приладом комерційного обліку Multical 602 №78476278/KG/17, що підтверджується актом постановки на комерційний облік приладу теплової енергії споживача від 15.01.2018 та актами про готовність вузла комерційного обліку теплової енергії до опалювального сезону від 10.04.2018 №102, від 15.04.2019 та від 01.10.2020. Надання послуг з опалення, що надавалися безперервно, в межах опалювального періоду підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами, а саме: №41781 від 08.10.2015 (підключення), №47911 від 01.04.2016 (підключення), №54556 від 06.10.2016 (підключення), №64901 від 03.10.2017 (підключення), №69804 від 06.04.2018 (відключення), №1571 від 01.11.2018 (підключення), №5412 від 06.04.2019 (відключення), №7127 від 25.10.2019 (підключення), №8896 від 05.04.2020 (відключення), №10971 від 16.10.2020 (підключення). Показники будинкового лічильника теплової енергії розподіляються між користувачами приміщень, пропорційно до площі займаних споживачами приміщень. Доказів на підтвердження факту оплати відповідачем заборгованості з наданих позивачем послуг з централізованого опалення за період з жовтня 2015 по грудень 2020 до матеріалів справи не додано. Оскільки факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, і в той же час відповідачем не заперечується наявність боргу, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача 108 372,78 грн інфляційних витрат та 43 831,40 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з жовтня 2015 по грудень 2020 включено. Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат та трьох процентів річних, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення трьох процентів річних на суму 43 770,48 грн та задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних витрат в межах заявленої позовної вимоги у розмірі 108 372,78. Водночас, відповідачем подано клопотання про застосування строку позовної давності. Згідно з пунктом 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Як зазначалось вище, судом першої інстанції встановлено, що вимоги ТОВ "Євро-Реконструкція" про стягнення з КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, інфляційні втрати та три проценти річних за загальний період з жовтня 2015 до грудня 2020 включно. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позовна заява подана до Господарського суду міста Києва 22.02.2021, строк позовної давності слід починати обчислювати з 22.02.2018. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності, в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості, трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з жовтня 2015 до 21.02.2018. Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань, згідно зі статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу). Колегія суддів, перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що задоволенню, з урахуванням пропуску строку позовної давності, підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 210 197,29 грн основного боргу, 9 925,69 грн трьох процентів річних та 15 657,65 грн інфляційних витрат. Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України). За приписами частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Разом із тим, інші доводи, на які посилався апелянт під час розгляду даної справи, залишені Північним апеляційним господарським судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що спростовують висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі №910/2834/21 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає. Відповідно до статті 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта. Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі №910/2834/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі №910/2834/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі №910/2834/21.

5. Матеріали справи №910/2834/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 05.11.2021. Головуючий суддя Л.Г. Сітайло Судді В.В. Шапран Є.Ю. Шаптала