Постанова Київський апеляційний суд № 361/3837/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 361/3837/2021 Головуючий у І інстанції Сердинський В.С. Провадження № 33/824/4388/2021 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 08 листопада 2021 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) ВСТАНОВИВ: Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 ( сімнадцять тисяч ) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 гривень 00 копійок. Відповідно до вказаної постанови Броварського міськрайонного суду Київської області, 14 квітня 2021 року близько 01 год. 30 хв., по вулиці Центральній, 34 в с. Пухівка Броварського р-ну Київської області, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «CHEVROLET NUBIRA» д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку останній відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року скасувати, провадження у цій справі закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наркотичні засоби не вживає, 14 квітня 2021 року його зупинили поліцейські, він був в автомобілі з пасажиркою ОСОБА_2 , на пропозицію поліцейських він погодився пройти огляд у лікарні, оскільки не вживає заборонених речовин, та звернувся до поліції з проханням доставити його до лікарні для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Поліцейські спочатку йому відмовили, а потім погодились доставити його до лікарні, склали направлення та попросили ОСОБА_1 підписати протокол. Але коли він та свідки підписали протокол, поліція повідомила, що у них виклик і швидко поїхала, при цьому, копію протоколу ОСОБА_1 не віддали. Також, ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року, посилаючись на поважність причин пропуску цього строку, оскільки він не повідомлявся про час та місце розгляду справи і не був присутній при винесенні оскаржуваної постанови, а постанову у цій справі апелянт отримав лише 11 вересня 2021 року, після чого, 13 вересня 2021 року ознайомився з матеріалами справи (а.с. 13). Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, передбаченого ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, з урахуванням наведених апелянтом обставин, вважає можливим поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, оскільки пропущений він був з поважних причин. Заслухавши доводи ОСОБА_1 на підтримку поданої апеляційної скарги, його захисника - адвоката Александрова Д.О., пояснення свідка ОСОБА_3 , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про задоволеня апеляційної скарги з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п. 2.9 "а" ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. У відповідності до вимог частини першої ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов`язана скласти протокол, в якому в обов`язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об`єктивну сторону складу зазначеного правопорушення. Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, на а.с. 5 наявні письмові пояснення ОСОБА_3 , згідно яких він 14 квітня 2021 року в АДРЕСА_3 був свідком того, що водій ОСОБА_1 в його присутності відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. На а.с. 6 наявні письмові пояснення ОСОБА_4 , згідно яких він 14 квітня 2021 року в АДРЕСА_3 був свідком того, що водій ОСОБА_1 в його присутності відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про виклик свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в судове засідання у цій справі (а.с. 15). Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 повідомив апеляційний суд, що 14 квітня 2021 року в АДРЕСА_3 його вночі зупинили поліцейські та запросили бути свідком. ОСОБА_3 дійсно бачив ОСОБА_1 , але останній не відмовлявся в його присутності від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. При цьому, ОСОБА_3 підписав пусті, не заповені бланки пояснення та протоколу про адміністративне правопорушеня, оскільки була вже ніч і він поспішав додому, а поліцейські його не відпускали їхати додому доки він не підпише ці документи. Свідок ОСОБА_5 на виклик суду не з`явився в судове засідання для дачі пояснень по справі. При цьому, в матеріалах справи відсутній відеозапис на підтвердження того, що ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. В контексті вмотивованості постанови суду першої інстанції, апеляційний суд враховує рішення ЄСПЛ у справі «Болдя проти Румунії», згідно якої «суд першої інстанції не здійснив розгляд усіх складових елементів правопорушення і зовсім не аналізував надані докази, що йому б надало можливість, у разі необхідності, ухвалити вмотивоване рішення, чого йому в справі не вдалося зробити». Так, в постанові судом першої інстанції робиться узагальнений висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Разом із тим, судом першої інстанції не здійснено всебічне, повне і об`єктивне дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. Апеляційний суд оцінюючи в сукупності вказані докази, які наявні в матеріалах справи, доходить висновку, що вони не свідчать про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наявні в матеріалах справи письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 14 квітня 2021 року, апеляційним судом сприймаються критично, оскільки ОСОБА_3 в судовому засіданні відмовився від цих пояснень, зазначивши, що підписав пусті бланки пояснення та протоколу про адміністративне правопорушення, крім того, свідок повідомив, що ОСОБА_1 не відмовлявся в його присутності від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що письмові пояснення вказаних свідків від 14 квітня 2021 року не підтверджуються іншими доказами у справі. Відповідно до ст. 9 Конституції УкраїниКонвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування. Практикою ЄСПЛ констатується, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в Демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V). Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Як визначено п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Згідно ст. 62 Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого. Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки під «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02). У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. З огляду на викладене, наявні у адміністративних матеріалах докази не є такими, що «поза розумним сумнівом» доводять винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до протоколу про адміністративне правопорушення ДПР 18 № 434360 від 14 квітня 2021 року не додано належних доказів доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП). Виходячи з вищевикладеного, враховуючи, що під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови було встановлено недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд доходить висновку, що постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року неможливо визнати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв`язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 245, 247 ст. 280, 294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року задольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній