Постанова Київський апеляційний суд № 761/35908/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 33/824/174/2022 Справа 761/35908/21 Головуючий в суді І інстанції Щебуняєва Л.Л. Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц. П О С Т А Н О В А Іменем України 17 січня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Харчука Олександра Петровича, розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року, - в с т а н о в и в : Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.3б, 12.1, 2.5 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та стягнуто судовий збір в сумі 454 грн. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 12 вересня 2021 року о 21 годині 00 хвилин в м. Києві по вул. Стеценка 1-а, керуючи автомобілем марки Scodaд.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням автомобілем та скоїв наїзд на дорожню огорожу, що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу та завдало матеріальних збитків, таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.3б, 12.1 ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Крім цього, 12 вересня 2021 року о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_3 керував автомобілем марки Scodaд.н.з. НОМЕР_1 по вул. Стеценка 1-а в м. Києві з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер» або проведення огляду в медичному закладі водій відмовився, таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.5 ПДР. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказував на те, що судом першої інстанції було поверхнево розглянуто дану справу, не було здійснено повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, висновки суду ґрунтуються на сумнівних та недопустимих доказах. Вказував, що суб`єкт правопорушення відсутній, оскільки керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу, разом із тим, відповідно до пояснень ОСОБА_1 , останній керування транспортним засобом не здійснював, про що неодноразово повідомляв правоохоронцям, і дані обставини підтверджуються відеозаписами, наявними в матеріалах справи, якими не зафіксовано обставини керування транспортним засобом ОСОБА_1 , який неодноразово повідомляв поліцейським, що було підтверджено телефонною розмовою з дівчиною ОСОБА_1 , яка зазначила, що вона здійснювала керування автомобілем. З вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, оскільки він не здійснював керування транспортним засобом, а отже не може бути суб`єктом даного адміністративного правопорушення. В момент, коли приїхали працівники патрульної поліції, транспортний засіб знаходився в нерухомому стані і двигун даного автомобіля в дію приведений не був. Посилався на судову практику ЄСПЛ, ст. 62 Конституції України, постанову Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 537/2088/17, згідно якої сам факт визнання особою вини у порушенні правил дорожнього руху не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. При цьому ОСОБА_1 своєї вини не визнавав, що підтверджується його поясненнями та відеозаписами, з яких вбачається, що під час усього спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом, а також свою винуватість в інкримінованому правопорушенні. Зазначив, що відеозаписами, наявними в матеріалах справи, підтверджується, що у процесі спілкування поліцейські пропонували ОСОБА_1 пройти огляд із застосуванням приладу «Драгер», на що той не погодився, оскільки не здійснював керування автомобілем. Проте працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 проходження огляду в медичному закладі, що свідчить про недотримання встановленого законом порядку огляду, а саме ч. 2, 3ст. 266 КУпАП, п. 6 Порядку від 17 грудня 2008 року № 1103, п. 7 Розділу 1 Інструкції від 09 листопада 2015 року № 1452/735. З огляду на вищевикладене у даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона, яка полягає у відмові від законного порядку, оскільки від проходження такого огляду він не відмовлявся, що у свою чергу виключає можливість притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Наголошував, що протокол не може визнаватись доказом у справі про адміністративне правопорушення, що підтверджується висновками ЄСПЛ у справі «Карелін проти Російської Федерації», однак такі висновки лишились поза увагою суду першої інстанції. Вказував на сумнівність та недопустимість пояснень ОСОБА_4 , наявних в матеріалах справи, в яких зазначено, нібито він є свідком наїзду автомобіля на дорожнє обладнання, та вказав на особу, яка здійснювала керування автомобілем. Зміст цих пояснень спростовується відеозаписами, наявними в матеріалах справи, які підтверджують, що дана особа була відсутня та місці події, а також поясненнями ОСОБА_4 , наданими в судовому засіданні, згідно яких письмові пояснення, наявні в матеріалах справи, не відповідають дійсності та були складені під диктовку працівників поліції. Також на відеозаписах не зафіксовано обставин відібрання пояснень в даної особи працівниками поліції. Вказував, що відповідно до п. 8 Порядку № 1103, п. 6 розділу Х Інструкції № 1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Однак працівниками поліції для складання протоколів не залучалися свідки. З відеозапису вбачається, що під час спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими були присутні двоє осіб, які підтверджували обставину того, що ОСОБА_1 не здійснював керування автомобілем, і на переконання сторони захисту, незалучення працівниками поліції даних осіб для складання протоколів може свідчити про намагання правоохоронців приховати обставини, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень. Посилався на сумнівність та недопустимість направлення, наявного в матеріалах справи, яке, зі слів ОСОБА_1 , не складалось під час оформлення адміністративних матеріалів та ОСОБА_1 не ознайомлювали з даним документом. Крім того, відеозаписами підтверджується, що правоохоронці взагалі не порушували питання стосовно проходження огляду в закладі охорони здоров`я. Вказана обставина свідчить про те, що ОСОБА_1 не був направлений у встановленому порядку на огляд на стан сп`яніння, що свідчить про відсутність об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що в порушення ст. 57, 59 Конституції України, ч. 4 ст. 256 КУпАП, Інструкції № 1376, ОСОБА_1 не були роз`яснені його права, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, порушено право ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, що свідчить про недопустимість доказів, наявних в матеріалах справи. На підставі вищевикладеного просив скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Під час апеляційного перегляду захисником Харчуком О.П. було заявлено клопотання про допит в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , дане клопотання було задоволено судом. Під час розгляду апеляційної скарги судом були допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , від допиту свідка ОСОБА_4 , який неодноразово викликався апеляційним судом в судове засідання, однак не з`явився, заявник клопотання відмовився. Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 підтвердила ті обставини, що вона зустрічається із ОСОБА_1 ; 12 вересня 2021 року о 21 годині 00 хвилин в м. Києві по вул. Стеценка 1-а, керувала транспортним засобом Scodaд.н.з. НОМЕР_1 , однак не змогла надати обґрунтованих пояснень щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди та чому залишила транспортний засіб після скоєння дорожньо-транспортної пригоди, зазначивши, що зробила це за вказівкою ОСОБА_1 . Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 підтвердив ті обставини, що разом із ОСОБА_1 , з яким він перебуває у робочих відносинах, увечері, точну дату і час не пам`ятає, випили пива та пішли в сторону вул. Стеценка, при цьому він був свідком як автомобіль Scodaд.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебувала дівчина ОСОБА_1 , в`їхав у відбійник, а сам ОСОБА_1 транспортним засобом не керував. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника Харчука О.П., які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити, показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють як об`єктивну, так і суб`єктивну сторону даного адміністративного правопорушення. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не було роз`яснено його прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що також не зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції, апеляційний суд враховує, що процесуальні права ОСОБА_1 в повній мірі були поновлені під час апеляційного розгляду. Так, ОСОБА_1 , користуючись своїми процесуальними правами, в особі свого захисника Гармаша М.Ю. подав апеляційну скаргу на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року, в якій детально виклав доводи щодо її незаконності та необґрунтованості. Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 користувався своїми процесуальним правами, зокрема, користувався послугами захисника, було задоволено його клопотання про допит свідків, а тому він не був позбавлений права на захист та доступ до правосуддя. Таким чином, вказані обставини відповідно до норм КУпАП самі по собі не є підставою для скасування постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП. Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відповідно до п. 2.3-б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Відповідальність за ч. 1 ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями. Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов`язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила ПДР України, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу. Висновки судді місцевого суду про доведеність факту вини ОСОБА_1 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 215835 від 12 вересня 2021 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовано місце зіткнення та положення транспортного засобу після зіткнення з перешкодою, пошкодження, які мали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди, відомості щодо освітлення (штучне); наявність зовнішнього освітлення проїжджої частини в темний час доби (є); наявність зовнішнього освітлення тротуару в темний час доби (є), стан покриття проїзної частини (сухе), наявність дорожнього огородження вздовж проїжджої частини (немає), наявність пішохідного огородження вздовж тротуару або розділювальної смуги (немає), наявність дорожніх знаків пріоритету на головній дорозі (немає), наявність дорожніх знаків пріоритету на другорядній дорозі (немає), наявність наземного пішохідного переходу з дорожніми знаками та розміткою (немає), наявність горизонтальної розмітки проїжджої частини (є), наявність світлофорного об`єкта (немає), наявність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП (немає); дана схема підписана уповноваженою особою та учасником ДТП ОСОБА_1 без будь-яких зауважень та заперечень; поясненнями свідка ОСОБА_4 від 12 вересня 2021 року, який зазначив, що 12 вересня 2021 року знаходився на робочому місці за адресою м. Київ вул. Стеценка 1-а на автозаправній станції та був свідком того, як транспортний засіб Шкода Фабіяд.н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на дорожнє обладнання (пластикові блоки), водій вийшов з транспортного засобу та почав зривати номерні знаки; після цього він викликав поліцію і після приїзду працівників поліції вказав на особу, яка була за кермом під час дорожньо-транспортної пригоди; відеозаписом з бодікамери поліцейського, на якому зафіксовано телефонну розмову працівників поліції з ОСОБА_5 , при цьому вона заперечувала, що керувала автомобілем Scodaд.н.з. НОМЕР_1 , а ОСОБА_1 натомість підтвердив, що саме він керував транспортним засобом. Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , що перебувало у причинному зв`язку із наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди, а також про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на законних підставах наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., належним чином мотивувавши своє рішення. Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, об`єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду не має. Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиції ст. 124 КУпАП. Оцінюючи показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а керувала ОСОБА_5 , апеляційний суд враховує, що схема підписана уповноваженою особою та учасником ДТП ОСОБА_1 без будь-яких зауважень та заперечень; під час телефонної розмови працівників поліції з ОСОБА_5 , зафіксованої на бодікамеру поліцейського, остання не підтвердила, що керувала автомобілем Scodaд.н.з. НОМЕР_1 , а ОСОБА_1 повідомив, що керував він, і лише після того, як працівник поліції поставив ОСОБА_1 до відома про складання протоколу про адміністративне правопорушення також за ч. 1 ст. 130 КУпАП, почав заперечувати ці обставини; згідно письмових пояснень самого ОСОБА_1 , відібраних працівником поліції 12 вересня 2021 року, ОСОБА_1 бачив, як його близький родич о 21:00 зіткнувся з перешкодою на дорозі по вул. Стеценка, на вказуючи при цьому на керування ОСОБА_5 .. З урахуванням наведеного, апеляційний суд критично оцінює пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також самого ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, як такі, що не узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, та направлені на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє як такі, що спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, доводи апеляційної скарги, що під час усього спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом, а також свою винуватість в інкримінованому правопорушенні. Не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не може бути суб`єктом даного адміністративного правопорушення, оскільки на час прибуття працівників патрульної поліції транспортний засіб знаходився в нерухомому стані і двигун даного автомобіля в дію приведений не був, з огляду на те, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а отже і поширення на нього дії ст. 124 КУпАП, підтверджується сукупністю доказів, наявних в матеріалах справи. Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що письмові пояснення свідка ОСОБА_4 , наявні в матеріалах справи, є сумнівними та недопустимими, оскільки викладені під диктовку працівників поліції, і оскільки ОСОБА_4 на місці події був відсутній та на відеозаписах не зафіксовано обставини відібрання пояснень в даної особи працівниками поліції.Так, із пояснень ОСОБА_4 вбачається, що ці пояснення написані ним власноручно, крім того, апеляційна скарга не містить доказів оскарження неправомірних, згідно доводів апелянта, дій працівників поліції. У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не викликають, відтак апеляційним судом не приймаються посилання апеляційної скарги на судову практику ЄСПЛ у справах «Коробов проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ст. 62 Конституції України і доводи про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Висновки, які викладені в постанові суду в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесення постанови в цій частині суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи, постанова відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування в цій частині суд не вбачає. Разом із тим, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із протоколу про адміністративного правопорушення серії ААБ № 133260 від 21 вересня 2021 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 12 вересня 2021 року, складеного о 22 год. 00 хв., у графі «особу на огляд у заклад охорони здоров`я доставив» зазначено «відмовився»; відеозапису з бодікамери поліцейського. Між тим, вказаних доказів не достатньо для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, вчинене у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на наступне. Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, з об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначені п. 2.5 ПДР, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою КМ України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (в подальшому - Порядок 1103), Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада2015 року № 1452/735 (в подальшому - Інструкція 1452/735), Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 (в подальшому - Інструкція № 1395). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до п. 2 Інструкції 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Згідно п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч. 6 розділу Х Інструкції № 1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Відповідно до п. 6 Порядку № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Також відповідно до п. 8 Порядку 1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Відповідно до ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. За змістом наведених вимог закону поліцейські у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу зобов`язані запропонувати водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, і лише у випадку відмови від проходження огляду у закладі охорони здоров`я скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене відповідною частиною 1 ст. 130 КУпАП. В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 133260 зазначені відомості стосовно того, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров`я, і зазначені дії водія щодо ухилення від огляду. Разом із тим, всупереч вимог п. 6 Порядку № 1103, п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735 на відеозаписі, який є об`єктивним доказом у справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи, не відображено, що ОСОБА_1 поліцейськими пропонувалося би проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я і він відмовляється від такого проходження. В судовому засіданні ОСОБА_1 стверджував про те, що йому після проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів працівниками поліції не пропонувалося проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я. Враховуючи, що після незгоди водія ОСОБА_1 на проведення огляду на стан сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, працівники поліції, в порушення передбаченої ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 процедури проведення огляду водія на стан сп`яніння, не забезпечили такий огляд в закладі охорони здоров`я і взагалі не пропонували його проведення водію, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого порядку, тобто порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Відтак відомості щодо фактичних обставин правопорушення, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , не знайшли свого підтвердження доказами по справі. При цьому сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Судом першої інстанції не досліджено всіх обставин справи в їх сукупності, не звернуто увагу на суперечності між ними і зроблено помилковий висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Практикою ЄСПЛ констатується, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в Демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V). Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Як визначено п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого. Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки під «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02). У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. З огляду на викладене, наявні у адміністративних матеріалах докази не є такими, що «поза розумним сумнівом» доводять винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Допущені порушення вимог закону є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_2 в цій частині необхідно задовольнити. В зв`язку з закриттям провадження в справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає за необхідне привести призначене ОСОБА_1 стягнення у відповідність до санкції ст. 124 КУпАП, визначеної судом першої інстанції у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Апеляційним судом враховується, що апеляційна скарга не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної ОСОБА_1 судом першої інстанції за ст. 124 КУпАП, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Скасувати постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року в частині притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Змінити постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та пом`якшити йому адміністративне стягнення до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. В решті постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кашперська Т.Ц.