Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/4793/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4793/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 09 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадської організації "Хмельницька обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом громадської організації "Всеукраїнська асоціація захисту екології та природних ресурсів" до громадської організації "Хмельницька обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок", третя особа - Хмельницька обласна рада, про припинення права користування мисливськими угіддями, В С Т А Н О В И В : у квітні 2021 року громадська організація "Всеукраїнська асоціація захисту екології та природних ресурсів" (ГО "Всеукраїнська асоціація захисту екології та природних ресурсів") звернулось до суду з позовом до громадської організації "Хмельницька обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок" (ГО "Хмельницька обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок"), третя особа - Хмельницька обласна рада, про припинення права користування мисливськими угіддями загальною площею 4875,6 га, наданими у користування на підставі рішення Хмельницької обласної ради від 27.09.2017 р. №76-15/2017 «Про надання Хмельницькій обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок у користування мисливських угідь». 02 липня 2021 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог. Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Хмельницької обласної ради від 27 вересня 2017 року № 76-15/2017 «Про надання Хмельницькій обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок у користування мисливських угідь», надано Хмельницькій обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок (Хмельницька обласна організація УТМР) на строк до 31 грудня 2032 року у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 4875,6 га на території Волочиського, Старокостянтинівського, Старосинявського та Хмельницького районів Хмельницької області згідно з додатком. Додатком визначено, що угіддя надаються у користування Хмельницькій обласній організації УТМР. Користувачами земельних ділянок є: 1) Лісові угіддя держлісфонду: - ДП "Старокостянтинівське ЛГ" квартали 7-55 Сковородецького лісництва (2876,0 га); 2) Землі державної власності: Хмельницька обласна державна адміністрація (1999,6 га). Разом 4875,6 га. Так, 23 жовтня 2017 року між Хмельницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства та відповідачем було укладено Договір про умови ведення мисливського господарства. Згідно п.2.2 договору Хмельницька обласна організація УТМР зобов`язується, зокрема: -використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням; - вести мисливське господарство на закріплених за ним мисливських угіддях з дотриманням вимог Закону України "Про тваринний світ", Закону України "Про мисливське господарство та полювання, інших нормативно-правових актів у галузі охорони та використання тваринного світу, ведення мисливського господарства: - забезпечити мисливське впорядкування угідь в термін до 26.09.2019 року, визначити в натурі межі цих угідь та відтворювальннх ділянок, єгерських обходів тощо; - забезпечувати проведення комплексних заходів, спрямованих на охорону і відтворення, у тому числі штучне, мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування. З метою з`ясування наявності факту укладення договорів між власниками земельних ділянок та відповідачем, як користувачем мисливських угідь (стосовно території, що була передана Хмельницькій обласній організації УТМР рішеннями Хмельницької обласної ради від 17.07.2012 та 27.09.2017), позивачем було подано наступні запити на отримання публічної інформації: - запит №127 від 23.10.2020 до Немиринецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, на який листом №115 від 03 листопада 2020 року вказано, що договори між сільською радою, як власником земельних ділянок, та відповідачем, як користувачем мисливських угідь, не укладалися; - запит №128 від 23.10.2020 до Хмельницької обласної державної адміністрації, на який отримано відповідь №100/22-41-318/2020 від 30.10.2020, згідно якої Хмельницька обласна державна адміністрація не укладала договори з відповідачем протягом 2012-2020 років; - запит №133 від 27.10.2020 до Миролюбненської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, на який листом №384 від 02.11.2020 повідомлено про те, що запитувані договори з відповідачем протягом 2012-2020 років не укладалися; - запит №134 від 27.10.2020 до Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області та отримано відповідь №1390 від 03.11.2020 про те, що інформація про укладення договорів з відповідачем впродовж 2012-2020 років відсутня; - запит №135 від 27.10.2020 до Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області на який отримано відповідь №07-11-1895/20 від 03.11.2020 про те, що відсутня інформація про укладення будь-яких договорів з 2012 року з відповідачем; - запит №136 від 27.10.2020 до Антонінської селищної ради Красилівського « району Хмельницької області та отримано відповідь №01-04/755 від 02.11.2020, відповідно до якої протягом 2012-2020 між Антонінською селищною радою Красилівського району Хмельницької області та відповідачем не укладалось жодних договорів. Крім того, позивачем було подано наступні запити на отримання публічної інформації: -запит №139 від 10.11.2020 до Миролюбненської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області та отримано відповідь № 419 від 17.11.2020 про те, що межі мисливських угідь та відтворювальних ділянок, в тому числі єгерських обходів на території Миролюбненської сільської ради відповідачу не погоджувалися та в натурі не визначалися; - запит №146 від 10.11.2020 до Волочиської районної державної адміністрації та листом №07-11-1924/20 від 11.11.2020 повідомлено про те, що в адміністрації відсутня інформація щодо визначення в натурі меж мисливських угідь та відтворювальних ділянок за період 2012-2020 років; - запит №145 від 10.11.2020 до Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області та отримано лист №31 від 16.11.2020, відповідно до якого у селищної ради відсутня інформація про визначення меж мисливських угідь та відтворювальних ділянок, в тому числі, єгерських обходів протягом 2012-2020 років для відповідача. Також з боку Чорноострівської селищної ради відсутнє погодження визначених відтворювальних земельних ділянок для відповідача. Також, з метою встановлення чисельності тварин, динаміки щодо збільшення/зменшення, ГО "Всеукраїнська асоціація захисту екології та природних ресурсів" було подано наступні запити: -запит №126 від 23.10.2020 до Державної служби статистики України стосовно отримання звітів про проведення первинного обліку чисельності і добування мисливських тварин на мисливських угіддях, що були надані відповідачу відповідно до Рішення Хмельницької обласної ради від 17 липня 2012 року, Рішення Хмельницької обласної ради від 27 вересня 2017 року, Договору про умови ведення мисливського господарства від 23.10.2017 за 2012-2020 роки; - запит № 131 від 23.10.2020 до Головного управління статистики у Хмельницькій області з аналогічним питанням. Так, Державною службою статистики України було направлено відповідь №15.1.3-22/1412ПІ-20 від 30.10.2020 з додатком (статистичні звіти), згідно яких, порівняно також з тією кількістю, що зазначена у договорі від 23.10.2017, підтверджується зменшення кількості 16 з 22 видів тварин/птахів, вказаних позивачем у позовній заяві (а саме наступних видів: кабан, заєць-русак, білка, ондатра, гуси, голуби, лисиця, куниця кам`яна, куниця лісова, тхір лісовий, горностай, качки, лиска, курочка водяна, кабан (у розплідниках), перепілка). Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так, Закон України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.200 року №1478-III (Закон №1478-III) визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу. Згідно зі ст. 1 Закону №1478-III мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства. Мисливські тварини - дикі звірі та птахи, що можуть бути об`єктами полювання. Статтею 21 Закону №1478-ІІІ встановлено, що ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь. Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. Згідно із статтею 23 Закону №1478-ІІІ право користування мисливськими угіддями припиняється у разі, зокрема, систематичного невиконання обов`язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов`язань, обумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства; погіршення якості мисливських угідь з вини їх користувача; в інших випадках, передбачених законодавством. Права та обов`язки користувачів мисливських угідь визначено статтею 30 Закону №1478-ІІІ. Відповідно до цієї статті користувачі мисливських угідь зобов`язані: -додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків добування мисливських тварин; - виконувати біотехнічні заходи, виділяти мисливські угіддя для охорони і відтворення мисливських тварин, визначати пропускну спроможність мисливських угідь та забезпечувати їх упорядкування; - раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану мисливських угідь; - проводити первинний облік чисельності і добування мисливських тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь і в установленому порядку подавати цю інформацію органам, які здійснюють державний облік чисельності тварин та облік їх добування, ведення державного кадастру і моніторингу тваринного світу; - негайно інформувати обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах ветеринарної медицини, санітарного та епідемічного благополуччя населення, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про виявлення випадків захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями; - обладнати згідно з ветеринарно-санітарними вимогами майданчики для оброблення відстріляної на полюванні дичини та забезпечити проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, ветеринарно-санітарної експертизи дичини, призначеної для використання на харчові цілі; - здійснювати охорону державного мисливського фонду, створювати єгерську службу; - додержуватися режиму охорони тварин, занесених до Червоної книги України і включених до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим та областей, у межах наданих у користування мисливських угідь; - не допускати самовільного переселення або акліматизації тварин; - не допускати до полювання мисливців у кількості, що перевищує пропускну спроможність мисливських угідь; - проводити комплексні заходи, спрямовані на відтворення, у тому числі штучне, мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на їх охорону і відтворення з розрахунку на 1 тисячу гектарів лісових угідь не менше тридцяти, польових - двадцяти п`яти, водно-болотних - двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; - здійснювати заходи щодо виконання загальнодержавних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу; - самостійно припиняти використання мисливських тварин у разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворювальної здатності та виникнення загрози знищення тварин, негайно вживати заходів до усунення негативних факторів впливу на тварин і середовище їх перебування; - безперешкодно допускати до перевірки стану мисливських угідь, усіх об`єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються мисливські тварини, посадових осіб, уповноважених здійснювати державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання, своєчасно виконувати їх законні вимоги. У разі систематичного невиконання або порушення користувачем мисливських угідь зазначених вимог центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, може попередити користувача про необхідність усунення порушення у визначений термін чи заборонити використання державного мисливського фонду в угіддях цього користувача строком до двох років. Користувачі мисливських угідь можуть мати й інші передбачені законом права та обов`язки щодо використання мисливських тварин та користування мисливськими угіддями. Статтею 27 Закону №1478-ІІІ передбачено, що з метою охорони та відтворення мисливських тварин користувачі в межах своїх мисливських угідь виділяють не менш як 20 відсотків площі угідь, на яких полювання забороняється. Порядок визначення територій для цієї мети встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. Порядок визначення територій для цієї мети встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. Відповідно до Порядку визначення територій для охорони та відтворення мисливських тварин (відтворювальних ділянок), затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 22 січня 2004 року №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2004 року за № 158/8757 передбачено визначення відтворювальних ділянок погоджується з власником або користувачем земельної ділянки та оформляється наказом користувача мисливських угідь, у якому вказуються площа угідь, що виділяється з цією метою, з переліком кварталів, урочищ, водойм тощо, що входять до складу відтворювальної ділянки, детальним описом її меж, видом або групою видів мисливських тварин, для відтворення яких виділяється ділянка, визначається режим охорони мисливських тварин на цій території.» Відмежування територій відтворювальних ділянок проводиться межовими попереджувальними знаками. Статтею 21 Закону №1478-ІІІ передбачено, що ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь. Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем договорів з власниками або користувачами земельних ділянок, на яких знаходяться ці угіддя, окрім договору №277/09/17 від 28.09.2017, не укладено, хоча це є обов`язковою умовою для використання цих земель мисливським господарством, що свідчить про порушення ст. 21 Закону №1478-III з боку відповідача. Більше того, судом першої інстанції надавалась можливість відповідачу надати докази у спростування позовних вимог та виносились ухвали про витребування таких письмових доказів, однак вказаних доказів відповідачем надано не було. Крім того, згідно п.3.1 Порядку визначення відтворювальних ділянок погоджується з власником або користувачем земельної ділянки та оформляється наказом користувача мисливських угідь, у якому вказуються площа угідь, що виділяється з цією метою, з переліком кварталів, урочищ, водойм тощо, що входять до складу відтворювальної ділянки, детальним описом її меж, видом або групою видів мисливських тварин, для відтворення яких виділяється ділянка, визначається режим охорони мисливських тварин на цій території. Так, відповідачем надано наказ про встановлення ділянок відтворення диких тварин в угіддях обласної та районної УТМР від 11.06.2020 №15-оп та наказ про встановлення ділянок відтворення диких тварин в угіддях обласної організації УТМР від 18.01.2018 №07-оп, проте визначення відтворювальних ділянок проведено відповідачем одноособово, без погодження з власником або користувачем земельної ділянки. Також, згідно наданої відповідачем інформації встановлено зменшення кількості 16 з 22 видів тварин/птахів протягом 2017-2019 років, що свідчить про порушення вказаних норм Закону №1478-III. Враховуючи систематичне порушення відповідачем, починаючи з 2017 року, вимог чинного законодавства та договору про умови ведення мисливського господарства, а саме: неукладення договорів із власниками земельних ділянок, переданих як мисливські угіддя; визначення відтворювальних ділянок без погодження із власниками земельних ділянок; невжиття дій, спрямованих на охорону та відтворення мисливських тварин та враховуючи приписи статті 23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що позивач не вправі звертатись до суду із таким позовом, оскільки одним із напрямів діяльності позивача, відповідно до п.3.3.7 Статуту, є в порядку, встановленому чинним законодавством України, здійснення громадського контролю за дотриманням законів, спрямованих на охорону аквакультури, природних ресурсів, навколишнього природного середовища, соціального захисту з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать чинному законодавству. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 по справі №910/8122/17. У цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що МБО «Екологія-Право-Людина» є природоохоронною організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про громадські об`єднання», «Про благодійну діяльність та благодійні організації», а також відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів, з метою захисту порушених екологічних прав людини або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу громадської організації "Хмельницька обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.