Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/2127/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2127/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі - відповідач

1. МВС України), Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві (надалі - відповідач 2), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність (відмову) Ліквідаційної комісії щодо нарахування позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0967118 від 12 грудня 2017 року; - зобов`язати МВС України прийняти рішення про нарахування та здійснити виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0967118 від 12 грудня 2017 року в сумі 264 300,00 грн. у термін, передбачений постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в Ощадному банку України, Головне операційне відділення, код ЄДРПОУ 09322277, МФО 322669. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІІ групи, оскільки після проходження огляду МСЕК встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в ОВС, а отже позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в межах спірних відносин; зазначено, що положення Порядку №850 не містять обмежень в частині строків повторного огляду 2 роки після первинного огляду. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням про відмову в задоволенні позовних вимог, позивачем (надалі - апелянт) подано до суду апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року, та винести по справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Так, в обґрунтування скарги апелянт зазначає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначив проте, що МВС України не прийнято рішення про відмову у отриманні позивачем одноразової грошової допомоги в межах спірних відносин не порушив прав позивача, оскільки фактично субёєктом владних повноважень не прийнято жодного рішення, а права позивача не порушені. На адресу суду апеляційної інстанції від МВС України надійшов відзив, в якому останній зазначає, що між первинним та повторним оглядом, в результаті чого було встановлено ІІІ групу інвалідності на, пройшло більше двох років після первинного встановлення 10% втрати працездатності, а отже відсутні законні підстави для виплати одноразової грошової допомоги. Відповідач 2 своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Згідно пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що до суду апеляційної інстанції не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що наявні підстави для розгляду апеляційної справи та матеріалів справи в письмовому провадженні. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 у період з 24 березня 2003 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ відповідно до записів у трудовій книжці. Наказом Головного управління МВС України в м. Києві від 06 листопада 2015 року №1007 о/с згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів). Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 10 ААА №013910 позивачу встановлено 10% ступеню втрати працездатності 03 червня 2015 року. Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0014311 від 12 грудня 2017 року позивачу встановлено 60% ступеню втрати працездатності. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0967118 від 07 грудня 2017 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 07 грудня 2017 року у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в ОВС. Листом Головного управління МВС в місті Києві від 03 січня 2018 року №ЛК-2945/125/62/01-2018 за наслідками розгляду заяви позивача повідомлено, що матеріали з питання призначення одноразової грошової допомоги були направлені для прийняття рішення в МВС України, які повернуті у зв`язку з невідповідністю вимогам законодавства; зазначено, що при первинному огляді МСЕК позивачу 03 червня 2015 року встановлено 10% втрати працездатності (виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 24 360,00 грн.); під час повторного огляду МСЕК з 07 грудня 2017 року позивачу встановлено 3 групу інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності; таким чином, та обставина, що з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, за умовами пункту 4 Порядку №850 не дає права позивачу на отримання грошової допомоги у більшому розмірі. Вважаючи такі дії відповідачів протиправними і такими, що порушують права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду із даним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем 1 рішення про призначення позивачу чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності не приймалося, суд вважає, що висновок про наявність чи відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини шостої статті 23 Закону № 565-ХІІ та порядку №850, є передчасним. Надаючи правову оцінку правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII, який набрав чинності 7 листопада 2015 року, визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію". Відповідно до пункту 15 зазначеного розділу право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". До набрання чинності згаданим Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги регулювався нормами статті Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1993 року №565-ХІІ (далі - Закон України №565-ХІІ). Частиною 6 статті 23 Закону України №565-ХІІ установлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. На виконання вказаної норми Закону Кабінетом Міністрів України 21 жовтня 2015 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850 (надалі - Порядок №850). Відповідно до пункту 1 Порядку № 850, ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Згідно підпункту 2 пункту 2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи. Пунктом 7 Порядку № 850 встановлено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Пунктом 8 Порядка № 850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції. Тобто, обов`язок подання висновку до МВС України щодо виплати грошової допомоги Порядком № 850 покладається саме на керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, в даному випадку - на ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві. Як зазначалося вище, отримавши відповідну заяву позивача та додані до неї документи, керуючись пунктом 8 Порядку № 850, ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві, направила висновок та інші документи, перелік яких визначений Порядком № 850, до МВС України для прийняття рішення. Пунктом 9 Порядку №850 закріплено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Відповідно до п. 14 Порядку № 850, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: - учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; - учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; - навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); - подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Такі підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Так, пунктом 3 Порядку № 850, встановлює підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги: - загибель (смерть) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов`язків; - установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ; - часткова втрата працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків. Зазначені підстави визначені як самостійні та надають право на отримання одноразової грошової допомоги при настанні хоча б однієї з них. При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням працівникові міліції інвалідності обґрунтовується наявністю причинно-наслідкового зв`язку між інвалідністю та службою в органах внутрішніх справ. Проте, при первинному установленні працівникові міліції інвалідності, зв`язок якої зі службою в органах внутрішніх справ встановлений компетентним органом, такий працівник має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850. З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що Міністерство внутрішніх справ України за результатом розгляду заяви та документів зобов`язано прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ. Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції встановлено, що МВС України не прийнявши за результатом розгляду документів про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги жодного з зазначених вище рішень, всупереч пункту 9 Порядка № 850, листом від 03 січня 2018 року повернуло ліквідаційній комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві, що суперечить законодавству. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 08 липня 2021 року по справі № 743/902/17, від 13 лютого 2018 року по справі № 808/1866/16, від 01 серпня 2018 року по справі № 750/5060/17, від 16 березня 2020 року по справі №641/10426/16-а відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, суду першої інстанції, що в даному випадку дана категорія справ, вже неоднаразово розглядалася Верховним Судом та в постановах зазначалося, що "лист" МВС України за наслідками розгляду документів позивача про призначення йому одноразової грошової допомоги за змістом та формою не може вважатись "рішенням про відмову" у розумінні вищевикладених норм. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що спосіб, у який МВС України розглянуло заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, Законом України №565-ХІІ та Порядком № 850 не передбачені, а тому позов ОСОБА_1 , підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності МВС України щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності. Так, способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень згідно з пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом. Колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у статті 2 КАС України, колегія суду доходить висновку, що позовні вимоги зобов`язати відповідача 2 повторно надіслати документи для розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги, а відповідача 1 повторно розглянути і прийняти рішення за результатами розгляду вказаних документів відповідно до Порядку №850, є обґрунтованими та забезпечать повний і ефективний захист порушеного права позивача. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню частково, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи пункту 1 частин 1, 2 статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог частково. Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України (адреса: 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10; код ЄДРПОУ 00032684) у формі письмової відповіді, оформленої листом Головного управління МВС України в місті Києві від 03 січня 2018 року №ЛК-2945/125/62/01-2018, щодо відмови призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850. Зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в місті Києві (адреса: 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15; код ЄДРПОУ 08592201) повторно надіслати Міністерству внутрішніх справ України (адреса: 18008, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд.10; код ЄДРПОУ 00032684) документи для призначення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №

850. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України ((адреса: 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15; код ЄДРПОУ 08592201) після отримання документів ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), повторно їх розглянути та прийняти відповідне рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, або відмову у призначенні та виплаті вказаної одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, з урахуванням правових висновків, наданих судом у рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович