Постанова 4801 № 127/15584/19

Справа № 127/15584/19 Провадження № 22-ц/801/2164/2021 Категорія: 40 Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 рокуСправа № 127/15584/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Голоти Л.О. (суддя доповідач), суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., за участі секретаря судового засідання Михайленко А. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», державного реєстратора філії комунального підприємства Главанської сільської ради «АБСОЛЮТ» у м. Києві Хмельницького Сергія Юрійовича, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 , про визнання недійсним правочину, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2020 року, - в с т а н о в и в : 04 червня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», державного реєстратора філії Комунального підприємства Главанської сільської ради «Абсолют» у м. Києві (далі КП «Абсолют») Хмельницького С. Ю., про визнання недійсним правочину, визнання недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Позовна заява обґрунтована тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради 18 травня 1993 року згідно з рішенням від 18 травня 1993 року № 322, зареєстрованого Комунальним підприємством «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 16 серпня 1993 року за реєстровим номером 780/6837, запис в реєстровій книзі № 154, позивачі набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54,8 кв. м. 29 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерний банк «Укрсоцбанк» (далі АБ «Укрсоцбанк»), і ОСОБА_2 , ОСОБА_1 для забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту від 29 лютого 2008 року № 057/38-202, який укладено між банком і позичальником ОСОБА_3 , щодо повернення кредиту в сумі 60 000,00 дол. США укладено договір іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки стала зазначена квартира. У березні 2018 року вони дізналися, що право власності на предмет іпотеки перереєстроване за іпотекодержателем АТ «Укрсоцбанк». Перереєстрація проведена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора філії КП «Абсолют» Хмельницького С. Ю. від 12 грудня 2017 року № 38684507. У довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23 березня 2018 року № 118177760, підставою виникнення з 11 грудня 2017 року права власності вказано: «Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, серія та номер б/н, видавник ПАТ «Укрсоцбанк», довідка про розрахунок заборгованості, серія та номер 10.1/87/23643, видана 06 грудня 2017 року, видавник ПАТ «Укрсоцбанк»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер 1400036507286, видане 18 вересня 2017 року, видавник Укрпошта; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер 1400036507111, видане 20 вересня 2017 року, видавник Укрпошта; список згрупованих поштових відправлень, серія та номер 9616, видавник ПАТ «Укрсоцбанк»; лист-повідомлення, серія та номер б/н, видавник ПАТ «Укрсоцбанк»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер 1400035507120, видане 18 вересня 2017 року, видавник Укрпошта; звіт про незалежну оцінку вартості квартири, серія та номер ВА 170830-005, виданий 31 серпня 2017 року, видавник ТОВ «Бізнес Асистент»; іпотечний договір, серія та номер 050/1-246, виданий 29 лютого 2008 року, видавник Приватний нотаріус Дунаєвська С. М.; договір кредиту, серія та номер: 057/38-202, виданий 29 лютого 2008 року, видавник: сторони». Право власності на квартиру позивачів перереєстроване за АТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора філії КП «Абсолют» Хмельницького С. Ю., індексний номер: 38684507 від 12 грудня 2017 року. Позивачі вважають рішення державного реєстратора незаконним, прийнятим на підставі недійсного правочину, тому воно підлягає скасуванню з тих підстав, що філія КП «Абсолют» акредитована як суб`єкт державної реєстрації у м. Києві, а відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор цієї філії Хмельницький С. Ю. не мав права приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 грудня 2017 року № 38684507, яким проведено державну реєстрацію прав щодо нерухомого майна, що знаходиться у м. Вінниці. Також відповідачі порушили норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Позивачі не мають і не мали іншого житла, були зареєстровані і постійно проживали у цій квартирі, яка була передана в іпотеку на забезпечення зобов`язань за договором кредиту, який є договором споживчого кредиту, наданого позичальнику в іноземній валюті, площа квартири 54,8 кв. м. Згідно з рішенням державного реєстратора про перереєстрацію права власності на квартиру фактично відбулося примусове стягнення майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Позивачі не отримували жодних повідомлень від АТ «Укрсоцбанк» про намір звернути стягнення на заставлене майно і своєї згоди на переоформлення права власності на квартиру банку не надавали. Також банк не надсилав позивачам рішення про прийняття предмета іпотеки у власність, в якому зазначалася б його ціна, за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя. Відповідач АТ «Укрсоцбанк» не надав державному реєстратору Хмельницькому С. Ю. документів, що підтверджують наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем і боржником, якщо він є відмінним від боржника вимоги щодо погашення заборгованості, позивачі не отримували повідомлення про намір банку звернути стягнення на предмет іпотеки. Державний реєстратор Хмельницький С. Ю. не повідомив позивачів про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку досудового врегулювання. Позивачі вважають, що оскаржуваним рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 грудня 2017 року № 38684507 порушено їх право власності на житло, оскільки внаслідок прийняття цього рішення вони позбавлені права власності на належну їм квартиру. Просили визнати недійсним вчинений АТ «Укрсоцбанк» правочин щодо набуття права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про право власності 23892539 від 11 грудня 2017 року) згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 грудня 2017 року № 38684507, яке прийняте державним реєстратором філії КП «Абсолют» Хмельницьким С. Ю. на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в іпотечному договорі від 29 лютого 2008 року № 050/1, посвідченому приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С. М. та зареєстрованому за № 385; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 38684507 від 12 грудня 2017 року, про державну реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалою суду від 26 червня 2019 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_3 / т. 1 а. с 115-116/ Ухвалою суду від 20 грудня 2019 року до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача залучено АТ «Альфа-Банк». / т.2 а. с 59/ Ухвалою суду від 02 березня 2020 року АТ «Альфа Банк» залучено в якості правонаступника відповідача АТ «Укрсоцбанк». / т.2 а.с.145/ Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, а саме «скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності номер 23892539, дата, час державної реєстрації 11 грудня 2017 року 19:01:16 на квартиру АДРЕСА_1 ; підстава виникнення права власності: повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, серія та номер: б/н, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк»; довідка про розрахунок заборгованості, серія та номер: 10.1/87/23643, виданий 06 грудня 2017 року, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 1400036507286, виданий 18 вересня 2017 року, видавник: Укрпошта; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 1400036507111, виданий 20 вересня 2017 року, видавник: Укрпошта; список згрупованих поштових відправлень, серія та номер: 9616, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк»; лист-повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 1400035507120, виданий 18 вересня 2017 року, видавник: Укрпошта; звіт про незалежну оцінку вартості квартири, серія та номер: ВА 170830-005, виданий 31 серпня 2017 року, видавник: ТОВ «Бізнес Асистент»; іпотечний договір, серія та номер 050/1-246, виданий 29 лютого 2008 року; видавник: Приватний нотаріус Дунаєвська С. М.; договір кредиту, серія та номер: 057/38-202, виданий 29 лютого 2008 року; підстава виникнення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38684507 від 12 грудня 2017 року 19:13:46, Хмельницький Сергій Юрійович, Філія Комунального підприємства Главанської сільської ради «АБСОЛЮТ» у м. Києві, м. Київ». Основними доводами апеляційної скарги є те, що при вирішенні справи суд першої інстанції не застосував норми частини п`ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які підлягали застосуванню та не перевірив чи мав право державний реєстратор філії КП Главанської сільської ради «Абсолют» у м. Києві приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нерухомого майна, яке знаходиться у м. Вінниці. Також судом першої інстанції не враховано, що примусове стягнення майна відбулося без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а дійшовши висновку про те, що твердження позивачів про вчинення реєстраційних дій з порушенням зазначеного закону, не застосував висновки Верховного Суду по аналогічних справах. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ПАТ «АЛЬФА-БАНК» вважає, що відсутні будь-які підстави для задоволення апеляційної скарги і позовних вимог позивача, тому просить відмовити у їх задоволенні. Інші учасники справи відзив не надали. Справа раніше переглядалась судом апеляційної та касаційної інстанції. Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2020 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року, справа № 127/15584/19, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції ,представник апелянта адвокат Федик Ю. Ю. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, а також просила долучити до матеріалів справи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовного того, що у позивачів відсутнє інше нерухоме майно. Представник АТ «Альфа-Банк» просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов до наступних висновків. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради 18 травня 1993 року згідно з рішенням від 18 травня 1993 року № 322, зареєстрованого КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 16 серпня 1993 року за реєстровим номером 780/6837, запис в реєстровій книзі № 154, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 54,8 кв. м. 29 лютого 2008 року між АТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_3 укладено договір кредиту № 057/38-202, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 60 000,00 дол. США зі сплатою 13,5 % річних із щомісячним погашенням рівними частинами в сумі 333,33 дол. США та з кінцевим терміном повернення до 27 лютого 2008 року. На забезпечення виконання позичальником зобов`язань кредитор 29 лютого 2008 року уклав з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (майнові поручителі) іпотечний договір, за умовами якого майнові поручителі передали кредиторові в іпотеку двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , іпотечною вартістю 378 750,00 грн. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 березня 2018 року № 118177760 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за АТ «Укрсоцбанк» 11 грудня 2017 року, державний реєстратор Хмельницький С. Ю., КП «Абсолют». Підстава виникнення права власності повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, серія та номер б/н, видавник ПАТ «Укрсоцбанк», довідка про розрахунок заборгованості, серія та номер 10.1/87/23643, видана 06 грудня 2017 року, видавник ПАТ «Укрсоцбанк»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер 1400036507286, видане 18 вересня 2017 року, видавник Укрпошта; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер 1400036507111, видане 20 вересня 2017 року, видавник Укрпошта; список згрупованих поштових відправлень, серія та номер 9616, видавник ПАТ «Укрсоцбанк»; лист-повідомлення, серія та номер б/н, видавник ПАТ «Укрсоцбанк»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер 1400035507120, видане 18 вересня 2017 року, видавник Укрпошта; звіт про незалежну оцінку вартості квартири, серія та номер ВА 170830-005, видане 31 серпня 2017 року, видавник ТОВ «Бізнес Асистент»; іпотечний договір, серія та номер 050/1-246, виданий 29 лютого 2008 року, видавник Приватний нотаріус Дунаєвська С. М.; договір кредиту, серія та номер: 057/38-202, виданий 29 лютого 2008 року, видавник сторони. Матеріали цивільної справи містять копію матеріалів реєстраційної справи на квартиру АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 187222), де є повідомлення ПАТ «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, адресоване іпотекодавцям ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та позичальнику ОСОБА_3 . У повідомленні зазначено, що прострочена заборгованість за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № 057/38-202 станом на 02 березня 2017 року становить 160 702,16 дол. США, яку банк вимагає сплатити. Також банк відповідно до статей 35, 36 Закону України «Про іпотеку» попередив їх, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти днів банк розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Банк повідомив майнових поручителів і боржника, що в разі задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», кредитором буде прощено (анульовано) залишок непогашеної заборгованості за кредитом (том 1, а. с. 196). Повідомлення направлено боржнику і поручителям 28 серпня 2017 року та вручене: боржнику ОСОБА_3 20 вересня 2017 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 1400036507111 і опис вкладення у цінний лист (том 1, а. с. 193194); майновому поручителю ОСОБА_2 18 вересня 2017 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 1400036507286 і опис вкладення у цінний лист (том 1, а. с. 191192); майновому поручителю ОСОБА_1 18 вересня 2017 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 14900036507120 та опис вкладення у цінний лист ( том 1, а. с. 208209). Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором від 06 грудня 2017 року № 10.1-87/23643 станом на 30 серпня 2017 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 132 498,72 дол. США (том 1, а. с. 188). Згідно зі звітом № ВА 170830-005 про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_3 і належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (по 1/2 частині) відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 18 травня 1993 року № 322, що складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Бізнес Ассіст», станом на 30 серпня 2017 року ринкова вартість квартири становить 608 280,00 грн. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банк виконав свій обов`язок щодо надсилання боржникам повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та реєстрації права власності на предмет іпотеки після завершення тридцятиденного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності. Також суд не встановив, що повноваження державного реєстратора Хмельницького С. Ю. на момент вчинення оскаржуваних реєстраційних дій не поширювались на публічні послуги з державної реєстрації в межах м. Вінниці і оскаржуване рішення реєстратором було прийнято поза межами адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширювались його повноваження. Суд також не встановив порушень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» при вчиненні реєстраційних дій, оскільки цей Закон застосовується до примусового стягнення, що не стосується цього випадку, у зв`язку з тим, що сторони погодили досудове врегулювання спору шляхом передання банку права власності на предмет іпотеки. Висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог зроблено за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням процесуального права, з огляду на наступне. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 127/15584/19, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а постанову Вінницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначено, що суди попередніх інстанцій не перевірили та не встановили, чи використовується предмет іпотеки як місце постійного проживання іпотекодавця та чи мають іпотекодавці інше нерухоме житлове майно у власності, а також відсутність інших обмежень, встановлених підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Судами встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу реалізації Банком права на звернення стягнення на квартиру в позасудовому порядку. Звернення стягнення на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до умов договору іпотеки та розділу V Закону України № 898-IV від 05.06.2003 «Про іпотеку». Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» у редакції, що діяла на час проведення державної реєстрації державним реєстратором права власності на Квартиру за Банком, передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону. Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення позасудового врегулювання є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Після внесення Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) змін до статті 36 Закону № 898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У цьому випадку умовами іпотечного договору від 29 лютого 2008 року, зокрема підпунктом 4.5 договору іпотеки, передбачено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом передачі іподекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до вимог статті 35 Закону № 898-IV, у випадку порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель направляє іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. З наведеного слідує, що згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором. Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, боржнику та іпотекодавцям було направлено повідомлення про усунення порушень від 28 серпня 2017 року. 07 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VII, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону № 898-IV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV). Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. Таким чином, системний аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно. З огляду на вищевикладене, судова колегія не може погодитися з висновком суду щодо неможливості застосування до спірних правовідносин вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року №1304-VII, оскільки до правовідносин з реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем на підставі іпотечного застереження застосовуються положення Закону України № 1304- VII щодо тимчасової заборони відчуження. Тимчасова заборона примусового стягнення на майно, яке виступає як забезпечення виконання зобов`язань за кредитом в іноземній валюті, діє з урахуванням приписів Закону України «Про іпотеку» та забороняє звернення стягнення на предмет іпотеки, який відповідає вимогам пункту першого зазначеного Закону, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті у будь-який спосіб. Відповідно до пункту 1 Закону № 1304-VIIне може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: -таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Верховний Суд України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-1356 цс15 дійшов правового висновку про те, що поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Та зробив висновок про те, що установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника). Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України № 1952-IV від 1 липня 2004 року). Рішенням державного реєстратора Хмельницького С.Ю. Філії Комунального підприємства Главанської сільської ради «Абсолют» у м. Києві від 12 грудня 2017 року на підставі договору іпотеки від 29 лютого 2008 року була здійснена державна реєстрація права власності на Квартиру за Банком (т.1 а.с.37-39). Тобто у цивільній справі, що переглядається, іпотекодержатель у позасудовому порядку вже набув право власності на предмет іпотеки, внаслідок чого нерухоме житлове майно вибуло з власності іпотекодавців ОСОБА_2 , ОСОБА_1 без їх згоди, як власників. Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна. Тобто, всупереч дії мораторію відбувся фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки без згоди власника майна. Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/1310/17. Судова колегія вважає, що положення Закону № 1304-VII можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки Квартира була передана в іпотеку Банку в рахунок забезпечення споживчого кредиту у розмірі 60 000 доларів США, загальна площа квартири становить 54,8 кв.м. (т.1 а.с. 81-83) і вона використовується позивачами як постійне місце проживання (т.4 а.с.42-51). Посилання представника Банку на те, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачами не доведено, що вони не являються особами, які є суб`єктами Закону України «Про запобігання корупції», колегія суддів відхиляє, оскільки на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1304-VII не містив такої умови. У своїй постанові від 01 вересня 2021 року Верховний Суд також вказує, що при новому перегляді справи слід встановити відсутність обмежень, встановлених підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Твердження позивачів про те, що спірна квартира використовується ними як місце постійного проживання та іншої нерухомості у них немає, відповідачем спростовано не було. З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивачів та визнання недійсним правочину, вчиненого АТ «Укрсоцбанк» щодо набуття права власності на спірну квартиру згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 грудня 2017 року № 38684507, яке прийняте державним реєстратором філії КП «Абсолют» Хмельницьким С.Ю. на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в іпотечному договорі від 29 лютого 2008 року № 050/1, посвідченому приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.М. та зареєстрованому за №

385. Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Таким чином, діючим законодавством закріплено, що зміна чи припинення речових прав можливе у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності. З огляду на викладене, враховуючи, що позивачі просили скасувати саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та в ході розгляду справи позовних вимог не змінювали, а лише у клопотанні просили вийти за їх межі та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності, колегія суддів вважає, що обраний ними спосіб захисту (скасування рішення) відповідає вимогам статті 16 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діє на час розгляду справи). При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимога про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є належним способом захисту (Постанова ВП ВС від 04 грудня 2019 року у справі № 823/588/16 (№ в ЄДРСР 86401165)). За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України). Відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вищевикладене судова колегія вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими. Рішення суду першої інстанції належить скасувати з ухваленням у справі нової постанови про задоволення позову. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2020 року у даній справі скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», державного реєстратора філії комунального підприємства Главанської сільської ради «АБСОЛЮТ» у м. Києві Хмельницького Сергія Юрійовича, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 , про визнання недійсним правочину, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, задовольнити. Визнати недійсним вчинений АТ «Укрсоцбанк» правочин щодо набуття права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про право власності 23892539 від 11 грудня 2017 року) згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 грудня 2017 року № 38684507, яке прийняте державним реєстратором філії КП «Абсолют» Хмельницьким С. Ю. на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в іпотечному договорі від 29 лютого 2008 року № 050/1, посвідченому приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С. М. та зареєстрованому за №

385. Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 38684507 від 12 грудня 2017 року, про державну реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський Повний текст постанови складено 08 листопада 2021 року.