LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824755/15202/19

від 08.10.2020 ·

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Виниченко Л.М. Єдиний унікальний номер справи № 755/15202/19 Апеляційне провадження №22-ц/824/10171/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 жовтня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Верланова С.М., Савченка С.І., секретар - Тютюнник О.І. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (правонаступник акціонерного товариства «Укрсоцбанк») на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, - В с т а н о в и в : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 жовтня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та третьою особою у справі ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 033/740018-КR про надання грошових коштів в сумі 87 000 доларів США зі сплатою 14,50 % річних строком повернення кредиту 01 жовтня 2023 року. В забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ «Укрсоцбанк» та позивачем 02 жовтня 2008 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С. за реєстровим № 5323, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Позивачка зазначала, що з отриманої інформаційної довідки з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стало відомо, що власником квартири є ПАТ «Укрсоцбанк». Підставою внесення такого запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47417811 від 19 червня 2019 року, державний реєстратор Сорока Валерій Миколайович, Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро», м. Київ. Підставою виникнення права власності є Іпотечний договір виданий 02 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С.; повідомлення про порушення основного зобов`язання, серія та номер 13.3.-03/96-2023 виданий 12 квітня 2019 року видавник АТ «Укрсоцбанк». Позивачка вказувала що перехід права власності на належну їй квартиру відбувався незаконно, що призвело до порушення її прав. Зазначала, що договір про задоволення вимог іпотекодоржателя між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» не укладався, договір іпотеки не є підставою для виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно. Вона не отримувала жодної вимоги про усунення порушень. На момент набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки була відсутня оцінка такого майна. Державну реєстрацію права власності було здійснено 13 червня 2019 року на підставі рішення від 19 червня 2019 року , тобто на момент перереєстрації права власності вказаного рішення ще не існувало. Посилалась на те, що реєстрація права власності на квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк» здійснена відповідачем з порушенням Закону України «Про іпотеку». ОСОБА_1 просила визнати незаконними дії реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки В.М. щодо проведення 13 червня 2019 року державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк» , визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора Сороки Валерія Миколайовича Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру загальною площею 51,5 кв.м., житловою площею 28,7 кв.м., за ПАТ «Укрсоцбанк», індексний номер 47417811 від 19 червня 2019 року, номер запису про право власності 32059478, дата реєстрації 13 червня 2019 року. Ухвалою суду від 30 вересня 2019 року відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та за клопотанням представника позивача від Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» витребувані письмові докази (а.с. 27-30). Ухвалою суду від 30 вересня 2019 року частково задоволено заяву представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності АТ «Укрсоцбанк» (а.с. 25, 26). Ухвалою суду від 22 жовтня 2019 року задоволена заява представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 про розгляд справи за участю сторін, здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 42, 43). До суду 25 листопада 2019 року від представника відповідача АТ «Укрсоцбанк» Кулінича О.В. надійшов відзив на позов з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з посиланням на те, що жодних порушень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» не відбулось. Державна реєстрація права власності на квартиру проведена у відповідності до вимог закону. Зазначив, що згідно умов укладеного договору іпотеки сторони погодили можливість задоволення забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, що викладено у відповідному застереженні в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору. Державний реєстратор від АТ «Укрсоцбанк» отримав повний перелік документів згідно чинного законодавства. Позивачем та позичальником ОСОБА_2 були отримані 07 травня 2019 року повідомлення про усунення порушень, що підтверджується відповідними відмітками і підписами отримувачів в рекомендованих поштових повідомленнях. Для задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку 08 січня 2019 року СОД ТОВ «Бізнес АССІСТ» було проведено оцінку предмета іпотеки шляхом порівняльного підходу, про що складено відповідний висновок про вартість майна. 13 червня 2019 року відбулось отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв, а 19 червня 2019 року прийняте рішення про державну реєстрацію прав (а.с. 85-91). Ухвалою суду від 16 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача АТ «Укрсоцбанк» Кулінича О.В. про зустрічне забезпечення позову (а.с. 75, 76). Ухвалою суду від 30січня 2020 року за клопотанням представника позивача Гладкого Р.В. витребувано письмові докази від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (а.с. 121, 122). Ухвалою суду від 30 січня 2020 року замінено відповідача у справі АТ «Укрсоцбанк» на правонаступника - АТ «Альфа-Банк» (а.с. 123, 124). Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року позов задоволено частково Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Сороки В.М. КП «Реєстраційне бюро», м. Київ, індексний номер 47417811 від 19 червня 2019 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за АТ «Укрсоцбанк», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00039019, номер запису про право власності 32059478, дата державної реєстрації 13 червня 2019 року. В іншій частині вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач АТ «Альфа-Банк» подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушенням норм матеріального і процесуального права. У скарзі зазначав, що судом неповно з`ясовані обставини справи, зокрема, що відповідно до п. 4.7.2. договору іпотеки від 19 липня 2007 року передбачена правова підстава для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, що в свою чергу є письмовим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, та є позасудовим порядком врегулювання спору, та прямо передбачена ст. 36 Закону України « Про іпотеку». Крім того у скарзі зазначено, що судом не було досліджено реєстраційну справу, а відтак рішення прийнято на припущеннях. Просили рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 вказує, що реєстрація права власності на квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк» була здійснена без достатніх правових підстав, з порушенням ЗУ «Про іпотеку». Зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» вважає безпідставною, простить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 08 жовтня 2020 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлено, що 02 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого стали АТ «Укрсоцбанк» та з 03.12.2019 р. - АТ «Альфа-Банк», укладено договір кредиту № 033-740018-КR. В забезпечення виконання позичальником зобов`язань щодо погашення кредиту, 02 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого стали АТ «Укрсоцбанк» та з 03.12.2019 р. - АТ «Альфа-Банк», укладено Іпотечний договір № 033/740022-ІО, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С., зареєстрований у реєстрі за № 5323, відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_1 передає в іпотеку АКБ СР «Укрсоцбанк» у якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором кредиту № 033-740018-КR від 02.10.2008 р. нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 13-16). В подальшому, 03 липня 2009 р. між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк» укладено Договір про внесення змін № 1 до Іпотечного договору № 033/740022-ІО від 02.10.2008 р., відповідно якого внесені зміни прізвища позичальника ОСОБА_2 на прізвище ОСОБА_2 (а.с. 17). Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13 вересня 2019 року, державним реєстратором Сорока В.М. Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» в м. Києві винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47417811 від 19.06.2019 р., відповідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за АТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, дата державної реєстрації 13 червня 2019 року, номер запису про право власності 32059478 (а.с. 18). При цьому підставами виникнення права власності зазначено: іпотечний договір, серія та номер 5323, виданий 02 жовтня 2008 року, видавник Кравченко І.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; повідомлення про порушення основного зобов`язання, серія та номер 13.3-03/96-2023, виданий 12 квітня 2019 року, видавник АТ «Укрсоцбанк». Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»). Відповідно до частин 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону. Пунктом 4.5 іпотечного договору обумовлені способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема пунктом 4.5.3 визначено «шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Станом на час укладення між позивачем та АКБ СР «Укрсоцбанк» іпотечного договору від 02 жовтня 2008 року частина перша ст. 37 Закону України «Про іпотеку» діяла в наступній редакції: «Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки». Положеннями ст. 58 Конституції України встановлений принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. За нормою ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Отже, станом на 02 жовтня 2008 року вищевказаною ст. 37 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя повинен був відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п`ятої Цивільного кодексу України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень». З урахуванням зазначеного та виходячи з умов договору іпотеки, сторони погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому ст. 37 Законом України «Про іпотеку». Тобто, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлюючим документом повинен бути договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Однак, такий договір між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» не укладався і судом встановлено, що позивач згоди на відчуження спірної квартири не надавала. Відповідно до п. 1.11 Іпотечного договору, предмет іпотеки залишається в користуванні і володінні іпотекодавця відповідно до його функціонального призначення та технічних можливостей. Сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння. Частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно з частиною першою статті 33 цього Закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання. Аналіз положень статей 17, 33, 36,37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя) не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного правочину щодо реєстрації права власності іпотекодержателя на це майно. За таких обставин вказана згода не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння в розумінні статті 388 ЦК України. Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Відповідно п. 6.2 іпотечного договору сторонами було обумовлено, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача. Як видно із матеріалів справи, в іпотечному договорі та в договорі про внесення змін № 1 до іпотечного договору адреса іпотекодавця ОСОБА_1 зазначена: АДРЕСА_2 (а.с. 16, 17). Проте повідомлення про порушення основного зобов`язання від 12 квітня 2019 року Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 надсилалось за адресою АДРЕСА_1 , що є відмінною від адреси проживання позивача, яка повідомлялась останньою іпотекодержателю, відповідно умов правочину. У зв`язку з цим суд першої інстанції урахував пояснення позивача про те, що нею не отримувалась вимога про усунення порушення стосовно невиконання позичальником умов кредитного договору та повідомлення про намір звернення стягнення на предмет іпотеки. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк». Крім цього, порядок проведення державної реєстрації прав визначено ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким встановлено наступний порядок: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Пунктом 8 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, визначено, що державний реєстратор, уповноважена особа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис. Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа обов`язково зазначають відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав, передбачені Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141. Відповідно пунктів 18, 19 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав. З копії матеріалів реєстраційної справи № 1855113180000 убачається, що представником АТ «Укрсоцбанк» державному реєстратору Сорока В.М., серед іншого, подавались заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 червня 2019 року, договір кредиту, іпотечний договір, копія повідомлення про порушення основного зобов`язання, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, за результатами розгляду яких державним реєстратором 19 червня 2019 року прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47417811 квартири АДРЕСА_1 за суб`єктом АТ «Укрсоцбанк». Із реєстраційної справи та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 13 червня 2019 року о 18:13:37 державним реєстратором зареєстровано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень отриману з відповідними документами для державної реєстрації прав на нерухоме майно, проведено формування і реєстрацію заяви в базі даних заяв та 19 червня 2019 року о 17:36:17 прийняте рішення про державну реєстрацію прав, що передбачено вищенаведеними нормами закону та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У спростування доводів позивача щодо не проведення оцінки предмета іпотеки на момент набуття АТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру в порушення вимог ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» представник відповідача АТ «Укрсоцбанк» надав суду висновок про вартість майна від 22.04.2019 року складений оцінювачем Суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Бізнес АССІСТ», відповідно якого ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає у розмірі 1 031 442 грн. (а.с. 92). До того ж, у переліку документів визначених п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, не зазначено стосовно надання реєстратору документу про оцінку предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ. Перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав визначено ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме - в частині позовних вимог до відповідача АТ «Альфа-Банк», як правонаступника іпотекодержателя на ім`я якого проведена реєстрація права власності на предмет іпотеки. В решті позовних вимог суд обґрунтовано відмовив. Доводи апеляційної скарги щодо належного повідомлення позивачки про обов`язок зі сплати заборгованості та намір звернути стягнення на предмет іпотеки не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (правонаступник Акціонерного товариства «Укрсоцбанк) залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Повний текст постанови виготовлено 15 жовтня 2020 року. Головуючий Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»