Постанова Вінницький апеляційний суд № 131/1045/20

Справа № 131/1045/20 Провадження № 22-ц/801/2098/2021 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Балтак Д. О. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2021 рокуСправа № 131/1045/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого : Копаничук С.Г. Суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 ; відповідач: ОСОБА_2 ; розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 червня 2021 року, повний текст якого складено 23 червня 2021 року, постановленого в приміщенні того ж суду під головуванням судді Балтака Д.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів,- в с т а н о в и в: У вересні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів. Зазначила, що вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 . Від шлюбу мають неповнолітню дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2016 року шлюб було розірвано, визначено прізвище позивача після розірвання шлюбу « ОСОБА_1 ». Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 23.09.2016 року, що набрало законної сили 11.10.2016 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 2/9 частини всіх видів його доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.04.2016 року і до повноліття дитини. 17.06.2018 року позивач зареєструвала з шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ». Вказала, що весь час примусового стягнення аліментів на дитину відповідач ухилявся від своєчасного їх внесення на підтвердження чого надала розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.06.2020 року та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 15.06.2020 року. У червні 2019 року ОСОБА_2 звертався до Іллінецького районного суду Вінницької області з позовом про зміну розміру стягуваних аліментів на утримання дитини. Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 16.01.2020 року, змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 та визначено їх подальше стягнення в розмірі 2/9 частки від усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дочкою повноліття. Постановою Вінницького апеляційного суду від 18.05.2020 року, вищевказане рішення скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовлено. Починаючи з вересня 2019 року по травень 2020 року включно аліменти з відповідача не стягувалися. Вважає, що заборгованість із аліментів, виникла з вини відповідача, а тому просила суд стягнути з відповідача неустойку (пеню) у розмірі 100 відсотків заборгованості по аліментах, яка складає суму 104470,07 грн. Заявою від 27.04.2021 року про зміну предмету позову позивач просила суд на підставі розрахунку заборгованості від 03.03.2021 року стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01.09.2019 року по 01.06.2020 року у розмірі 104470,07 грн. Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 18.06.2021 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом всіх обставин справи, просила рішення суду скасувати, а у справі ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Вказала, що висновок суду про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості із сплати аліментів не відповідає дійсним обставинам справи. Відповідач свідомо допустив виникнення такої заборгованості, подавши до державної виконавчої служби заяву про зупинення стягнення із нього аліментів у зв`язку із переплатою. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною. До відзиву на апеляційну скаргу додав клопотання про закриття апеляційного провадження, посилаючись на те, що ОСОБА_9 не надано доказів поважності причин пропуску на апеляційне оскарження рішення суду. Дослідивши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що позивачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі, яка не відноситься до категорії тих, що не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК України) з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегією суддів вирішено призначити в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду відповідає. Суд встановив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ладижинського суду від 23.09.2011 року з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2/9 частини всіх видів його доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.04.2016 року і до повноліття дитини, про що Ладижинським міським судом виписано виконавчий лист від 12.10.2016 року. 05.09.2019 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до Ладижинського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, в якій просив провести розрахунок заборгованості по сплаті аліментів та зупинити стягнення із нього аліментів в зв`язку з наявністю переплати. Листом від 20.09.2019 року начальник Ладижинського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області звернувся до головного бухгалтера філії «Птахокомплекс» ТОВ «Вінницька птахоферма» з вимогою про призупинення відрахувань з заробітної плати ОСОБА_2 на час повного погашення переплачених коштів, стягнутих на підставі виконавчого листа №131/785/16-ц від 12.10.2016 року. Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 16.01.2020 року, змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 та визначено їх подальше стягнення в розмірі 2/9 частки від усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дочкою повноліття. Постановою Вінницького апеляційного суду від 18.05.2020 року, вищевказане рішення скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовлено. Постановою головного державного виконавця Ладижинського міського відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 15.06.2020 року звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 52772267. Згідно копії довідки-розрахунку від 12.06.2020 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 01.09.2019 року складала 24364,68 грн., а станом на 01.06.2020 року вказана заборгованість складала 129335,29 грн. Згідно останнього розрахунку заборгованості по аліментах за № 1116 від 03.03.2021 року сукупний розмір заборгованості з 01.09.2019 по 01.06.2020 року складав суму 128986,86 грн. Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.10.2020 року, що набрала законної сили 19.11.2020 року, скаргу ОСОБА_2 задоволено, визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Ладижинського міського відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_2 від 15.06.2020 р.; визнано неправомірним та скасований розрахунок заборгованості від 12.06.2020 р. за № 5499, здійснений головним державним виконавцем Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) по виконавчому провадженню № 52772267. Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 06.11.2020 року, що набрала законної сили 11.12.2020 року, скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, визнано неправомірним та скасовано розрахунок заборгованості від 18.09.2020 р. за № 7655, здійснений головним державним виконавцем Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) по виконавчому провадженню № 52772267, в іншій частині провадження закрито. Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 06.11.2020 року, що набрала законної сили 13.01.2021 року, скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бодачевської М.В. задоволено частково, визнано такими, що порушують права стягувача дії начальника Ладижинського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо призупинення стягнення із ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 на час повного погашення переплачених аліментів в сумі 81 119,93 грн; зобов`язано начальника Ладижинського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області усунути порушення (поновити порушене право заявника ОСОБА_1 ) шляхом відкликання листа від 20.09.2019 р. № 5184, направленого головному бухгалтеру філії «Птахокомплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика»; зобов`язано начальника Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області повідомити ОСОБА_1 про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання; в іншій частині вимог скарги відмовлено Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що відсутні підстави стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату аліментів, оскільки в діях останнього відсутня вина у виникненні заборгованості зі сплати аліментів за період з вересня 2019 р. по червень 2020 р., оскільки підставою виникнення даної заборгованості стали дії посадової особи органу виконання судового рішення щодо призупинення стягнення із відповідача аліментів на час повного погашення переплачених коштів. Відповідач, під час здійснення виконавчого провадження з примусового стягнення із нього аліментів своє місце роботи не змінював, а заборгованість по аліментах виникла з незалежних від нього причин, що також свідчить про відсутність у нього умислу на ухилення від сплати заборгованості по аліментах, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові з підстав відсутності вини відповідача у наявній заборгованості по аліментах. Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості із сплати аліментів не відповідає дійсним обставинам справи не заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Згідно із ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Відповідно до роз`яснень п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів. Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов`язаних з її матеріальним забезпеченням. Тобто, для застосування наслідків передбачених ч. 1 ст. 196 СК України, повинно бути доведено та встановлено наявність вини у діях (бездіяльності) особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, та нарахування неустойки (пені) повинно бути проведено у розмірі та порядку визначеному законодавством. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись, як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів. У змісті Сімейного кодексу України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 р. у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) уточнив висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 р. у справі № 572/1689/16-ц (провадження № 61-311св17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками. Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як вбачається з матеріалів справи та довідки про доходи відповідача, ОСОБА_2 за вказаний позивачкою період своє місце роботи не змінював, продовжує працювати на посаді начальника дільниці філії «Птахокомплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика», щомісячні платежі зі сплати аліментів на користь позивачки до вересня 2019 року із його заробітної плати відраховувались своєчасно. Також з матеріалів справи вбачається, що несплата відповідачем аліментів за період з вересня 2019 року по травень 2020 року була викликана діями службових осіб Ладижинського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, які призупинили стягнення аліментів з відповідача, починаючи з 01.09.2019 року, в зв`язку з виявленими ними фактами переплати ним аліментів. Крім того, ухвалами Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.10.2020 року та 06.11.2020 року, що набрали законної сили, визнано недійсними та скасовано розрахунки заборгованості від 12.06.2020 року та 18.09.2020 року та скасовано постанову головного державного виконавця Ладижинського міського відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про звернення стягнення на заробітну плату відповідача в зв`язку з наявністю у нього заборгованості зі сплати аліментів. Відтак, відсутня вина відповідача у несплаті ним аліментів за вказаний позивачем період. З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд належним чином оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, правильно застосував норми права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування законного рішення суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий С.Г. Копаничук Судді: С.К. Медвецький В.В. Оніщук