Постанова 4801 № 128/559/20

Справа № 128/559/20 Провадження № 22-ц/801/1862/2021 Категорія: 48 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І. Доповідач:Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б., суддів Стадника І. М., Матківської М. В., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Вінницяобленерго» в особі Структурної одиниці «Вінницькі центральні електричні мережі», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Бондаренко О. І. в залі суду в місті Вінниці, у цивільній справі №128/559/20 за позовом Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі Структурної одиниці «Вінницькі центральні електричні мережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії, встановив: У лютому 2020 року Акціонерне товариство «Вінницяобленерго» в особі Структурної одиниці «Замостянські електричні мережі» (далі - АТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Замостянські ЕМ») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10.01.2019 представниками АТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Замостянські ЕМ»: електромонтером Мельником А. О., інженером з технічного аудиту Пивоваром С. Ю., водієм ОСОБА_2 , під час обстеження електроустановок ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено самовільне підключення електроустановок до електричної мережі енергопостачальника, що не є власністю енергопостачальника. Спожита таким чином електрична енергія розрахунковим приладом обліку не обліковувалась і не оплачувалась, що є порушенням Правил роздрібного ринку електричної енергії (ділі - ПРРЕЕ). Відповідно до пункту 8.2.5 ПРРЕЕ представниками АТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Замостянські ЕМ» було складено Акт № 60868 про порушення. 10.01.2019 року протоколом № 4 комісії з розгляду Актів про порушення на підставі п.п. 6 п. 3.1. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, було визначено обсяг та вартість необлікованої електричної енергії внаслідок порушення ПРРЕЕ по складеному Акту № 60868 від 10.01.2019 року, терміном за 3 роки. У відповідності до Методики відповідачеві проведено розрахунок обсягу і вартості спожитої та неоплаченої електричної енергії, та виставлено рахунок на суму 50 782,12 грн. Відповідач сплачувати вказану суму відмовляється, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Станом на дату подання позову за відповідачем рахується заборгованість по акту № 60941 перед позивачем у розмірі 50 782,12 грн. Ухвалою судді від 15 квітня 2021 року, у зв`язку із зміною найменування відокремленого підрозділу АТ «Вінницяобленерго», змінено назву позивача у даній справі: з Структурної одиниці «Замостянські електричні мережі» Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» на Структурну одиницю «Вінницькі центральні електричні мережі». Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13 травня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі Структурної одиниці «Вінницькі центральні електричні мережі» 50 782 (п`ятдесят тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 12 коп. вартості необлікованої електричної енергії. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, виходив із того, що електроенергія споживачем використовувалася безобліково, внаслідок чого позивачу було завдано збитків, які підлягають стягненню з відповідача. Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильну оцінку доказів та неправильне встановлення обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, при визначенні суми збитків, що підлягають стягненню з відповідача слід керуватись пп. 2 п. 8.4.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, які є чинними з 27 липня 2019 року на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.07.2019 № 1525, оскільки вони пом`якшують відповідальність відповідача, та, відповідно, мають зворотну дію в часі. Отже вартість електроенергії, яка підлягає відшкодуванню, повинна бути визначена на момент розгляду справи судом, в порядку встановленому чинними нормативно-правовими актами. Крім того, акт про порушення № 60868 був складений 10.01.2019, на момент дії Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, яка втратила чинність 27.07.2019, однак розгляд його відбувся 14.11.2019, тобто на час дії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.07.2019 № 1525, а відтак очевидно, що він розглянутий поза межами відведених строків, наслідком чого є його недійсність та скасування, що не дає підстав суду враховувати його, як допустимий та належний доказ. Представник позивача направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 травня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що суд першої інстанції правильно застосував до даних правовідносин положення Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, акт було складено на час дії вказаної Методики, положеннями якої строків розгляду акту на комісії встановлено не було. Отже вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2021 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України. Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов до наступних висновків. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вищевказаним вимогам закону. Судом першої інстанції встановлено, що 10.01.2019 представниками АТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Замостянські ЕМ»: електромонтером Мельником А. О., інженером з технічного аудиту Пивоваром С. Ю., водієм ОСОБА_2 , під час обстеження електроустановок ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено самовільне підключення електроустановок до електричної мережі енергопостачальника, що не є власністю енергопостачальника. Відповідно до пункту 8.2.5 ПРРЕЕ представниками СО «Замостянські ЕМ» було складено Акт № 60868 про порушення (а. с. 6 - 7). 14.11.2019 протоколом № 4 комісії з розгляду Актів про порушення на підставі п.п. 6 п. 3.1. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, було визначено обсяг та вартість необлікованої електричної енергії внаслідок порушення відповідачем ПРРЕЕ по складеному Акту № 60868 від 10.01.2019, терміном за 3 роки (а. с. 8). У відповідності до Методики відповідачеві проведено розрахунок обсягу і вартості спожитої та неоплаченої електричної енергії, та виставлено рахунок на суму 50 782,12 грн. (а. с. 9). Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що спожита таким чином електрична енергія розрахунковим приладом обліку не обліковувалась і не оплачувалась, що є порушенням ПРРЕЕ, внаслідок чого позивачу було завдано збитків. Беручи до уваги, що технічна перевірка електроустановок відповідача протягом останніх 3 років, що передували дню виявлення порушення, не проводилася, а під час контрольного огляду приладу обліку виявити дане порушення неможливо, проведення СО «Замостянські електричні мережі» нарахування терміном за 3 роки відповідає вимогам Методики, яка підлягає застосуванню до даних правовідносин. Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт перший частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України). Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, статтями 24-27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення (далі - Правила, ПКЕЕ), затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1357, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (далі - Методика), затвердженою Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, від 04 травня 2006 року № 562, чинною на час виникнення спірних правовідносин, вказані правовідносини є договірними. Споживач електричної енергії відповідно до пункту 1.2 Правил - це юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору. Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України в рішенні від 08.07.2009 №6-10354св08, підключення електричної енергії за заявою наймача (власника квартири) і відкриття особового рахунку слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених «Правилами користування електричною енергією для населення». Частиною четвертою статті 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частин другої, третьої статті 27 Закону України «Про електроенергетику» правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку. У разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника. Акт про порушення Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів. Енергопостачальник повідомляє споживача не пізніше ніж за 20 календарних днів до дня засідання комісії про його час і дату. Акт про порушення зазначених правил не розглядається у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживача про час і дату засідання комісії. Рішення комісії з розгляду актів оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу. У протоколі зазначається інформація про причетність споживача до порушення Правил. У разі причетності споживача до порушення зазначених правил у протоколі зазначаються: відомості щодо обсягу та вартості не облікованої електричної енергії; розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти зазначених правил та Методики. Як встановлено з акта про порушення № 60868 від 10.01.2019 представниками СО «Замостянські електричні мережі» було викладено обставини та суть порушення, а саме: підключення навантаження споживача поза приладом обліку електричної енергії - змонтовано без облікову розетку в приміщенні в схованому місці, при включенні навантаження в дану розетку лічильник не працює, електроенергія споживається, самовільне підключення електропроводки до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника. Вказане порушення продемонстровано ОСОБА_1 . На підставі акта про порушення № 60868 від 10.01.2019 та протоколу № 4 комісії СО «Замостянські електричні мережі» з розгляду актів про порушення відповідно до п.п. 6 п. 3.1 Методики було визначено обсяг та вартість електроенергії не облікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ терміном за 3 роки. Відповідно до абзацу 2 п.п. «а» пункту 3.3 Методики, якщо споживач установив пристрій, що занижує покази приладу обліку, вчинив інші дії, що призвели до споживання необлікованої електричної енергії, виявити які представники постачальника електричної енергії під час проведення контрольного огляду приладу обліку не мали можливості, споживачу робиться перерахунок за спожиту електричну енергію з дати останньої технічної перевірки або допуску електроустановки споживача в експлуатацію (якщо технічна перевірка в період з дати допуску електроустановки споживача в експлуатацію до дати виявлення порушення не проводилась) чи набуття прав власності на об`єкт (приміщення), але не більше ніж за три роки. Посилання відповідача в апеляційній скарзі про необхідність застосування до даного порушення п.п. «б» п 3.3 Методики, є безпідставними, оскільки вказаний пункт застосовується до порушень, які представники енергопостачальника мали можливість виявити під час проведення контрольного огляду приладу обліку. Відповідно до пункту 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, контрольний огляд засобу комерційного обліку - виконання комплексу робіт з метою візуального обстеження цілісності засобу комерційного обліку (корпусу, скла, кріплення тощо), цілісності встановлених згідно з актом про пломбування пломб та наявності відбитків їх тавр, індикаторів, зняття показів засобів комерційного обліку (у разі виконання функцій постачальника послуг комерційного обліку), а також з метою виявлення самовільних підключень без використання спеціальних технічних засобів та/або часткового демонтажу будівельних конструкцій або оздоблювальних матеріалів. Оскільки технічна перевірка електроустановок відповідача протягом останніх 3 років, що передували дню виявлення порушення, не проводилася, а під час контрольного огляду засобу комерційного обліку виявити дане порушення неможливо, СО «Замостянські електричні мережі» здійснено нарахування терміном за 3 роки відповідно до вимог Методики. Відповідач в апеляційній скарзі зазначила, що вона визнає порушення, але не погоджується з розміром нарахованих їй до сплати грошових коштів. На її думку позивачем було неправильно застосовано Методику затверджену постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, яка втратила чинність 27.07.2019 на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.07.2019 № 1525. Вважає, що вартість електроенергії, яка підлягає відшкодуванню, повинна бути визначена на момент розгляду справи судом, в порядку встановленому чинними нормативно-правовими актами. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 «У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)», в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акту, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. Крім того, вартість електричної енергії, яка спожита без обліку, не є відповідальністю в розумінні статті 58 Конституції України. Відповідно до статті 509 ЦК України вона є зобов`язанням (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку). Згідно з статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України). Колегія суддів погоджується з висновком з суду першої інстанції, що зміна у цій справі правового регулювання правовідносин щодо постачання електричної енергії, відповідно до норм глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не є підставою для припинення зобов`язання. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ПРРЕЕ в силу їх зворотної дії в часі, і до них необхідно застосовувати акти цивільного законодавства, під час дії яких було виявлено порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, тобто які були чинними на час виникнення спірних правовідносин. За таких обставин, наданий позивачем розрахунок вартості необлікованої електричної енергії відповідає Методиці, доводи відповідача такий висновок не спростовують. При розгляді справи відповідачем не надано доказів на спростування правильності нарахованої позивачем суми збитків у зв`язку із використанням необлікованої електричної енергії та не заявлено клопотання у суді першої інстанції для встановлення правильності такого розрахунку з допомогою компетентних експертів або спеціалістів. Матеріали справи не містять даних про те, що відповідач оскаржувала рішення комісії про нарахування їй заподіяних нею збитків. Це рішення є дійсним. Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України). Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Ураховуючи вищезазначене, суд першої інстанції, дослідивши належним чином надані докази та встановивши дійсні фактичні обставини у справі, дійшов правильних висновків про задоволення позову. Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недійсності акта про порушення № 60868, складеного 10.01.2019, розгляд якого відбувся 14.11.2019, тобто на час дії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.07.2019 № 1525, оскільки відповідних доказів (рішення уповноваженого державного органу) на підтвердження його незаконності (недійсності або скасування) відповідачем при розгляді справи не надано. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, отже відповідно до положень статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, тому судові витрати понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи слід залишити за особою, яка звернулась із апеляційною скаргою. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: І. М. Стадник М. В. Матківська