Постанова Київський апеляційний суд № 756/8514/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 листопада 2021 року м. Київ справа №756/8514/21 провадження № 33/824/4522/2021 Київський апеляційний суд у складі судді Кравець В.А. за участю потерпілого ОСОБА_1 та його адвоката Навальнєвої Наталії Миколаївни розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року у складі судді Шролик І.С., якою провадження у справі за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; провадження по справі відносно ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 122 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, - ВСТАНОВИВ: Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року закрито провадження у справі за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 та за ч. 5 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю в їх діях складу адміністративного правопорушення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 214406 від 19 травня 2021 року, 19 травня 2021 року о 09:50 год. по пр. Г. Сталінграда, 39 в м. Києві, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Renault Каngоо», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи неуважним, перед перестроюванням, не переконався що це буде безпечно, під час перестроювання не надав дорогу автомобілю марки «DaewooMatiz», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі, в яку він здійснював перестроювання, в результаті чого сталося зіткнення, від чого останній здійснив зіткнення з автомобілем марки «Audi», державний номерний знак НОМЕР_3 , який стояв біля правого краю проїзної частини, внаслідок чого усі транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 2.3. Б, 10.1, 10.3 ПДР України. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 214407 від 19 травня 2021 року, в той же день 19 травня 2021 року о 09:50 год., водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_4 , будучи неуважним, перед перестроюванням не переконався, що це буде безпечно, різко здійснив перестроювання та загальмував, чим змусив водія ОСОБА_2 різко загальмувати та змінити напрямок руху, щоб уникнути зіткнення, чим створив аварійну ситуацію, що призвело до ДТП. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 2.3 Б, 10.1 ПДР України. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 23 вересня 2021 року, тобто з пропущенням строку на апеляційне оскарження, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП; притягнути винних осіб до адміністративної відповідальності. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови був виготовлений лише 26 липня 2021 року та в цей же день отриманий ОСОБА_1 . Зауважив, що будучи присутнім при проголошенні вступної та резолютивної частин оскаржуваної постанови, об`єктивно не міг знати про мотиви та аргументи, з яких виходив суд, у зв`язку з чим був позбавлений можливості подати обґрунтовану апеляційну скаргу та викласти свої заперечення у встановлений законом строк. 05 серпня 2021 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, яку постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року було повернуто скаржнику з підстав того, що останній не обґрунтував причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Про дату постанови ОСОБА_1 дізнався лише 18 вересня 2021 року після оприлюднення її в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 обґрунтував причини поважності пропуску строку на подання апеляційної скарги, суд доходить висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова місцевого суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення, виходячи з власних міркувань та пояснень ОСОБА_1 . Разом з тим, вважає, що суд немає спеціальних технічних знань, які б допомогли правильно визнати чи була у водія ОСОБА_2 технічна можливість уникнути зіткнення. Стверджує, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП. Посилається на те, що суд не надав належної оцінки поясненням ОСОБА_1 . Також зазначає, що фактично місцевий суд дійшов висновку, що жодна особа не винна у вчиненні ДТП, порушивши при цьому права постраждалих від ДТП, оскільки якщо оскаржувана постанова залишиться в силі - постраждалі особи не зможуть відшкодувати завдані їм збитки у зв`язку з відсутністю винної у ДТП особи. ОСОБА_1 та його адвокат у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали та просили задовольнити. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засіданні повторно не з`явилися, своїх захисників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не сповістили, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Згідно частини 294 ЦПК України апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. За викладених обставин, судом дійдемо висновку про розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явилися. Вислухавши пояснення учасників справи,дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. В оскаржуваній постанові суд першої інстанції виходив з того, що вина водія ОСОБА_2 за інкримінованим йому порушенням п.п. 2.3 Б, 10.1, 10.3 ПДР України повністю спростовується тим, що він діяв для уникнення зіткнення з автомобілем марки «Volvo», який різко виїхав в прилеглої вулиці та без включення повороту перестроївся в другий ряд, здійснив безпідставне різке гальмування. У матеріалах справи відсутні дані про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 с. 122 КУпАП, а саме протокол не містить посилання на положення правил дорожнього руху, які порушив ОСОБА_3 , що знаходяться в причинному зв`язку з ДТП, що сталася. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом. Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 214406 від 19 травня 2021 року вбачається, що 19 травня 2021 року о 09:50 год. по пр. Г. Сталінграда, 39 в м. Києві, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Renault Каngоо», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи неуважним, перед перестроюванням, не переконався що це буде безпечно, під час перестроювання не надав дорогу автомобілю марки «Daewoo Matiz», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі, в яку він здійснював перестроювання, в результаті чого сталося зіткнення, від чого останній здійснив зіткнення з автомобілем марки «Audi», державний номерний знак НОМЕР_3 , який стояв біля правого краю проїзної частини, внаслідок чого усі транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 2.3. Б, 10.1, 10.3 ПДР України. Відповідно до підпункту 2.3 Б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Підпунктами 10.1 та 10.3 ПДР України встановлено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 рухався в другій полосі для руху. Таким чином, ураховуючи механізм ДТП, умови дорожньої обстановки, в якій вона відбулася, а також характер дій учасників пригоди, апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях водія ОСОБА_2 порушень п.п. 2.3 Б, 10.1, 10.3 ПДР України, які б знаходились в причинному зв`язку з наслідками ДТП, що настали, з огляду на те, що ОСОБА_2 не міг уникнути зіткнення. При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення. Згідно з показами водія ОСОБА_1 відстань між автомобілем «Volvo»та «Renault Каngоо» була незначною, лише декілька метрів. Стаття 17, 18 КУпАП передбачає, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Отже, вказані дії ОСОБА_2 не можуть бути поставлені йому за провину, оскільки останній під час руху у своїй полосі не зобов`язаний був виходити з можливості грубого порушення ПДР іншим учасником дорожнього руху. Окрім того, шкода, яку намагався відвернути ОСОБА_2 щодо неминучого зіткнення з попереду різко загальмувавши транспортним засобом «Volvo», не могла бути усунута, окрім, як маневром вправо. Зважаючи на викладене, а також на те, що ОСОБА_2 не змінював напрямок руху та увесь час рухався в другій полосі для руху, маневр вправо був вимушеним з огляду на дорожню обстановку та дії водія ОСОБА_3 , що виключає вину ОСОБА_2 у вчиненні даної ДТП. Таким чином, апеляційна скарга в цій частині є необґрунтованою. Щодо адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , суд виходить з наступного. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 214407 19 травня 2021 року о 09:50 год. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_4 , будучи неуважним, перед перестроюванням не переконався, що це буде безпечно, різко здійснив перестроювання та загальмував, чим змусив водія ОСОБА_2 різко загальмувати та змінити напрямок руху, щоб уникнути зіткнення, чим створив аварійну ситуацію, що призвело до ДТП. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 2.3 Б, 10.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 122 КУпАП. Відповідно до ч. 5 ст. 122 КУпАП порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі вісімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Як зазначено вище, підпунктами 2.3Б та 10.1 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Зі схеми місця ДТП, фотознімків убачається та це також визнано сторонами, що автомобіль марки «Renault Каngоо», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався в середньому ряду, не змінюючи напрямку руху, в той час як автомобіль марки «Volvo» виїхав з прилеглої території та загальмував, а отже саме порушення водієм ОСОБА_3 правил дорожнього руху, передбачених підпунктом 10.1 ПДР України та його різке перестроювання без переконання в безпечності таких дій, спричинило вказане ДТП. Тому, суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку, що причиною ДТП стало виключно різке гальмування водія автомобіля марки «Volvo», що передбачено підпунктом 12.9 (Г) ПДР України, оскільки різкому гальмуванню передувало порушення водієм ОСОБА_3 підпункту 10.1 ПДР України, а саме небезпечне перестроювання при виїзді з прилеглої території, неуважність та те, що вказаний водій не стежив за дорожньою обстановкою, чим створив аварійну ситуацію. Таким чином, ОСОБА_3 спричинив створення аварійної обстановки, а саме, примусив інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість та напрямок руху, що і спричинило ДТП. Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вищевказані норми ПДР України та обставини справи свідчать про порушення ОСОБА_3 вимог пункту 10.1 ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Отже, вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 ст. 122 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 214407 від 19 травня 2021 року, схемою дорожньо- транспортної пригоди до протоколу, письмовими поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди. Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд доходить висновку, що дорожньо- транспортна пригода сталася за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 214407 від 19 травня 2021 року, що вказує на наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 ст. 122 КУпАП. Таким чином, наведеними вище доказами спростовується висновок суду першої інстанції в частині того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять фактичних даних, які б підтверджували вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 ст. 122 КУпАП. При прийнятті постанови, суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин справи в їх сукупності, що стосується відповідальності водія ОСОБА_3 , внаслідок чого прийняв незаконне та необґрунтоване судове рішення. Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП про всебічне, повне та об`єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення, внаслідок чого висновок про відсутність порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.3 Б, 10.1 Правил дорожнього руху України не відповідає фактичним обставинам справи. Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині того, що ОСОБА_3 необхідно визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною 5 ст. 122 КУпАП. За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП гіри накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Частиною другою статті 38 КУпАП передбачено, якщо справи про. адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті. Так, з правового аналізу положень ст. 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Окрім цього, невстановлення вини ОСОБА_3 позбавляє потерпілих права на звернення до страхової організації для відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, що є неприпустимим. На підставі викладеного та з урахуванням того, що з моменту вчинення адміністративного правопорушення, яке мало місце 19 травня 2021 року, сплинуло більше, ніж три місяці, колегія доходить висновку, що на ОСОБА_3 не може бути накладено стягнення відповідно до вимог ст. 38 КУпАП, а тому провадження по даній справі згідно п. 7 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю. З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова Оболонського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року - скасуванню в частині закриття провадження відносно ОСОБА_3 з прийняттям в цій частині нової постанови про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закриттям провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Керуючись статтями 284, 289, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, - II О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року в частині закриття провадження по справі відносно ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 122 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, - скасувати. Прийняти в цій частині нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 122 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. В іншій частині постанову Оболонського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.А. Кравець