Постанова Київський апеляційний суд № 760/22044/20

справа № 760/22044/20 головуючий у суді І інстанції Усатова І.А. провадження № 22-ц/824/14198/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває у шлюбі з відповідачкою з 20.12.2003року. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останніх років сімейне життя між ним та відповідачкою поступово погіршувалось, що в кінцевому результаті привело до фактичного припинення шлюбних відносин. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 20 грудня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Переяслав-Хмельницького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 302 від 20.12.2003. Стягнутоіз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 840,80 грн.. Не погодившись із вказаним судовим рішенням відповідачка, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким ухвалити рішення з урахування доводів відповідача. При цьому зазначає, що її не повідомлено належним чином про дату, час і місце судового засідання. Позовну заяву та процесуальні документи суду не отримувала, що позбавило можливості її висловити свою позицію щодо заявлених вимог. Вважає висновки суду неповними та такими, що не відповідають обставинам справи. Вказує, що дійсною причиною та підставою для розірвання шлюбу є вчинення відносно неї фізичного насильства позивачем. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження позивачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 23 вересня 2021 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 , згідно якого просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суд першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що судом та позивачем вжито заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, надіслано копію позовної заяви, однак відповідачка не отримувала процесуальні документи. Апелянтом не надано доказів вини позивача у нанесенні ушкоджень відповідачу. Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки дана справа, відповідно до п. 1 ч.4 ст. 274 ЦПК України, не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що з згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Переяслав-Хмельницького міського управління юстиції Київської області, було зареєстровано 20.12.2003 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис №

302. У сторін є малолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, від 05.02.2009, актовий запис №

227. За час спільного проживання сторони не змогли створити міцної та дружньої сім`ї. Суперечності, що виникали між ними, привели до її розпаду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що подальше спільне проживання сторін і збереження сім`ї є неможливим, шлюб сторін носить формальний характер. Оцінюючи висновки суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно неповідомлення відповідача про розгляд справи, судом апеляційної інстанції встановлено наступне. Згідно ч.1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до положень ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Крім того, згідно положень статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом. З аналізу вказаних положень закону можна дійти висновку, що під час розгляду справи у суді першої інстанції належним доказом вручення судової повістки, відправленої поштою, було, зокрема, повідомлення про вручення рекомендованого листа. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів вручення судової повістки ОСОБА_1 про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання, у відповідності до вимог ст.130 ЦПК України. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявний конверт адресований відповідачу з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.24). Проте, згідно постанови Верховного Суду України від 27.03.2019 року у справі № 201/6092/17 у пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц). Отже, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача належним чином про розгляд справи. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а саме, розглянуто справу за відсутності відповідача, щодо якого відсутні відомості про належне його повідомлення. За приписами п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання суду, якщо такий учасник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для обов`язкового скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частина 1 статті 3 Сімейного кодексу України проголошує, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Відповідно до статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Статтею п`ятою Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Згідно із частиною першою статті 24 СК України, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється шляхом його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду у відповідності зі ст. 110 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України). Крім зазначеного, у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Як вбачається з позовної заяви позивач вказує, що шлюб суперечить його інтересам, збереження шлюбу є неможливим, підтримує позовні вимоги. У апеляційній скарзі відповідач, також, наголошує на тому, що подальше збереження шлюбу є неможливим. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відносини, які склалися між подружжям вказують на те, що їх подальше спільне проживання та примирення між сторонами є неможливе, а збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя. Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання апелянта щодо зміни мотивів судового рішення, оскільки доводи про те, що дійсною причиною та підставою для розірвання шлюбу є вчинення позивачем фізичного насильства не підтверджуються належними та допустимими доказами, а сам по собі факт внесення інформації до ЄРДР про вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.125 КК України не є беззаперечним доказу таких обставин. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Колегія суддів вважає, що рішеннясуду першої інстанції не в повній мірі ґрунтується на вимогах закону, оскільки ухваленеіз порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду необхідно скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат. Пунктами 1, 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. А відтак, оскільки позов підлягає задоволенню, тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 20 грудня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Переяслав-Хмельницького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 302 від 20.12.2003. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 840,80 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська В.А. Нежура