Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 357/9152/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 357/9152/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Бебешко М.М. ПОСТАНОВА Іменем України 08 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Федотова І.В., Чаку Є.В., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області, Інспектора Білоцерківського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області Олексієнко Дениса Анатолійовича про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАВ № 383159 від 19.07.2021 винесену інспектором Білоцерківського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Київській області Олексієнком Денисом Анатолійовичем, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП); - стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 50 000 грн. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2021 року позов задоволено: - скасовано постанову серії БАВ № 383159 від 19.07.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.121 КУпАП відносно позивача, та закрито провадження в даній адміністративній справі; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Наіціональної поліції в Київській області на користь позивача витрати на сплату судового збору у розмірі 454,00 грн. У стягненні витрат на правову допомогу відмовлено. Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу, та ухвалити нове, яким вимоги позивача про стягнення цих витрат задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд безпідставно відмовив у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 19.07.2021 інспектором ВРПП Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції Олексієнко Д.А., винесено постанову якою, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 510 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 19.07.2021 о 13 год. 55 хв. позивач керуючи транспортним засобом ГАЗ 3302, в Білоцерківському районі, с.Устимівка, вул.Білоцерківська, 25, обладнаний засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 (в) ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП. Не погодившись з таким рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивач виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що заявив усно відповідачу, однак, відповідачами не надано до суду будь-яких доказів, що інспектором було вжито дії щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Також суд першої інстанції вказав, що позивачем документально не підтверджені та не доведені витрати на правову допомогу, а також їх розрахунок. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги стосуються рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови у розподілі витрат на правову допомогу, то колегія суддів рішення суду у іншій частині не переглядає. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення визначений статтею 252 КАС. Згідно пункту 3 частини першої статті 252 КАС суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. За приписами частини другої статті 252 КАС заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 КАС). З аналізу вищевказаної норми вбачається, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Відповідно до частини першої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат. Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС). Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС). У відповідності до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. На підтвердження понесення витрат на правову допомогу, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги адвокатом від 24.07.2021, а також додаток до цього договору - кошторис витрат на правову допомогу адвокатом Бойко В.В. гр. ОСОБА_1 . Наведені документи не фіксують факту надання послуг, при тому, що позивачем не було надано детального опису робіт (наданих послуг), фактично виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що наявні у матеріалах справи документи фіксують виключно домовленість сторін щодо надання послуг та визначають розмір їх вартості. Будь-яких документів, які б підтверджували факт надання таких послуг та/або їх оплату матеріали справи не містять. Окрім того, позивач просить стягнути кошти за послуги, які, згідно кошторису, що є додатком до договору, не стосуються надання правової допомоги у суді, а саме: консультування клієнта (5000 грн), аналіз судової практики (5000 грн), моніторинг ходу справи та надання клієнту інформації про хід справи (5000 грн). До того ж, сторони заздалегідь погодили написання відповіді на відзив (10000 грн), додаткових пояснень (5000 грн), заперечень (5000 грн), при тому, що жодних документів відповідачем не подалося до суду. Відтак, не вирішуючи питання співмірності заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів констатує, що позивачем не доведено факту надання адвокатом послуг для цілей надання правової допомоги у суді, а відтак, і доказів понесення відповідних витрат. Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду у справі №№922/445/19, 923/726/18, 902/347/18, 826/841/17, оскільки у даному випадку відмова у розподілі витрат на правову допомогу пов`язана саме із відсутністю доказів надання адвокатом відповідних послуг, а не із неоплатою позивачем таких послуг, необгрунтуванням витраченого часу або ж зменшенням витрат судом. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині відмови у розподілі витрат на правову допомогу. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя І.В. Федотов Суддя Є.В. Чаку