Постанова 4811 № 461/5098/17

Справа № 461/5098/17 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В. Провадження № 22-ц/811/1059/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2021 року м.Львів Справа № 461/5098/17 Провадження № 22ц/811/1059/21 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова, ухвалене у м.Львові 29 січня 2021 року у складі судді Стрельбицького В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про захист житлових прав, визнання права на розподіл квартири, надання дозволу на розподіл квартири,- встановив: 25 липня 2017 року позивач звернулася з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона (позивач) є власником квартири АДРЕСА_1 та була приватизована, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Вказує, що у квартирі АДРЕСА_2 у цьому ж будинку, власником якого є Львівська міська рада, зареєстрований та проживає ОСОБА_2 . Зазначає, що у спільному користуванні сторін перебувають приміщення квартири відповідно до договору найму житлового приміщення, укладеного з Галицькою районною державною адміністрацією. Зазначає, що у неї (позивача) виникла необхідність розділити квартиру на окремі житлові приміщення, у зв`язку з цим 27 квітня 2017 року розроблено проект інженером-проектувальником щодо перепланування комунальної квартири на АДРЕСА_3 з розподілом на дві відокремлених квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 . 12 квітня 2017 року вона (позивач) звернулась до Галицької районної державної адміністрації Львівської міської ради для укладення нового договору житлового найму з поділом квартири на два ізольовані житлові приміщення, однак їй було відмовлено. Після цього, вона звернулась з листом до відповідача - наймача квартири АДРЕСА_1 , який не надав їй жодної відповіді, що вона сприймає як відмову у згоді на перепланування комунальної квартири. Зазначає, що ОСОБА_2 не надає згоду на поділ квартири шляхом укладення нового договору житлового найму і відмовляється нести права та обо`язки, які випливають із дійсного договору житлового найму, що тягне за собою порушення прав інших осіб. Просить визнати її право на розподіл квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 шляхом надання дозволу на проведення розподілу приміщень, які перебувають у спільному користуванні цих квартир та зобов`язати Галицьку районну державну адміністрацію м. Львова укласти з нею ( ОСОБА_1 ) договір житлового найму приміщень, які перебувають у спільному користуванні квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 на відокремлену квартиру АДРЕСА_2 , як виділене окреме приміщення загальною площею 34,0 кв. м, з якої житлова площа становитиме - 21,90 кв. м., допоміжна площа - 12,10 кв. м. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 січня 2021 року в позові відмовлено. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи позовної заяви. 1 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про залишення без розгляду її апеляційної скарги на рішення Галицького районного суду м.Львова від 29 січня 2021 року. У цій заяві зазначено, що наслідки залишення позову без розгляду позивачеві зрозумілі. Чинним ЦПК України не передбачено залишення без розгляду апеляційної скарги. Відповідно до вимог частини 3 статті 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Апеляційне провадження у справі відкрите 7 травня 2021 року. Відтак, апеляційна скарга не може бути відкликана. Заяву про відмову від апеляційної скарги в порядку, передбаченому частиною 4 цієї правової норми не подано. Питання про залишення позову без розгляду апеляційний суд не вирішує, оскільки позивач подала заяву про залишення без розгляду апеляційної скарги. Суд ухвалив повернути без розгляду заяву позивача про залишення апеляційної скарги без розгляду та продовжити перегляд справи в апеляційному порядку. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Д атою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ч. 3 ст. 12, ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартира АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири складає 34 кв.м, що стверджується свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 16 грудня 2011 року. Квартира приватизована позивачем відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Будинок, у якому знаходиться вказана квартира, належить Львівській міській раді. З довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки від 27 квітня 2017 року, виданої ЛКП «Цитадель-Центр», у цій квартирі зареєстрована і проживає ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (її донька). Квартира позивача складається з однієї житлової кімнати. У квартирі АДРЕСА_2 цього будинку зареєстрований ОСОБА_2 , що стверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки №1912 від 4 травня 2017 року. Квартира відповідача складається з двох житлових кімнат. До квартир сторін належать приміщення, які перебувають у загальному користуванні мешканців обох квартир відповідно до договору найму житлового приміщення укладеного з Галицькою районною державною адміністрацією Львівської міської ради. Рішенням Галицького районного суду від 29 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про зміну договору житлового найму; зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про зміну договору житлового найму вирішено змінити договір житлового найму квартири АДРЕСА_1 , виділивши в користування ОСОБА_1 кімнату 1-8/21,9 кв.м, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 - кімнати 1-7/ 21,9 кв.м, 1-5/16,3 кв.м; у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 залишити кухню 1-4/15, кв.м, коридори 1-1/11,0, 1-2/1,0 кв.м, ванну кімнату 1-6/4,06.кв.м, вбиральню 1-3/1,0 кв.м, комору у підвалі XI 1/21,5 кв.м. Зобов`язано Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради укласти з ОСОБА_4 договір житлового найму на кімнату 1-8/21,9 кв.м квартири АДРЕСА_1 . Зобов язано Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради укласти з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 договір житлового найму на кімнати 1-7/ 21,9 кв.м, 1-5/16,3 кв.м квартири АДРЕСА_1 . У спільному користуванні сторін залишено кухню 1-4/15,5 кв.м, коридори 1-1/11,0, 1-2/,0 кв.м, ванну кімнату 1-6/4,06 кв.м, вбиральню 1-3/1,0 кв.м, комору у підвалі XI 1/21,5 кв.м. Рішення суду набрало законної сили. На підставі цього рішення у спільному користуванні сторін знаходяться: ванна кімната площею 4,6 кв. м, вбиральня площею 1 кв. м, коридор площею 1 кв. м та площею 11 кв. м, кухня площею 15,5 кв. м, підвал площею 21,5 кв.м. 12 квітня 2017 року позивач звернулась до Галицької районної державної адміністрації Львівської міської ради з метою укладення нового договору житлового найму з можливістю відокремити квартири на два ізольовані житлові приміщення. Листом Галицької районної державної адміністрації Львівської міської ради від 25 квітня 2017 року позивача повідомлено, що у випадку розподілу квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 (перепланування місць спільного користування) в районну адміністрацію повинні звернутись власник квартири АДРЕСА_2 та наймач квартири АДРЕСА_2 а з відповідним пакетом документів передбачених п. 2 додатку 5. 5 травня 2017 року позивач повторно звернулась до Галицької районної державної адміністрації Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на перепланування її квартири. 17 травня 2017 року позивача повідомлено, що у випадку перепланування квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 з розділом місць спільного користування в районну адміністрацію повинні звернутись власник квартири АДРЕСА_2 та наймач квартири АДРЕСА_2 а з відповідним пакетом документів. Враховуючи наявність, станом на час звернення, лише звернення власника квартири АДРЕСА_2 , позивачу повернуто поданий пакет документів. Судом встановлено, що відповідач не є власником квартири АДРЕСА_2 , а є її наймачем. Ця квартира перебуває у комунальній власності, а Галицька районна адміністрація Львівської міської ради згоди на перепланування даного помешкання не надавала. Позивач звернулась до наймача квартири АДРЕСА_1 з листом про перепланування комунальної квартири на АДРЕСА_3 з розподілом на дві окремі квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 . Відповіді на звернення позивачем отримано не було, що вона ( ОСОБА_1 ) вважає відмовою від запропонованої пропозиції. Згідно із ст. ст. 317, 319 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Відповідно до ч. 2 ст. 383 цього Кодексу власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Згідно із ст. 152 ЖК Української РСР виконання власником робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Якщо такі переобладнання передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, вони проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. До внесення змін у цю правову норму Законом № 191-УШ від 12 лютого 2015 року дозвіл виконавчого комітету відповідно ради для проведення перепланування чи переобладнання був необхідний у всіх випадках. Відповідно до ст. 179 ЖК Української РСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, визначено умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень. Пунктом 1.4.1. Правил визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Згідно із ч. 1, 3 ст. 100 ЖК Української РСР переобладнання і перепланування житлового приміщення проводиться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім`ю. Переобладнання і перепланування житлового приміщення допускається за згодою наймача, членів сім`ї, які проживають разом з ними, та наймодавця із дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів. Відповідно до п. 1.4.4. Правил переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається. У пункті16 постанови Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу» суд вправі задовольнити вимоги члена сім`ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім`ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак, поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов. Згідно із п.п. 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18 червня 2007 року, поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси. В матеріалах справи наявні експертні дослідження, якими пропонуються різні варіанти можливого технічного поділу квартири, а також встановлено неможливість такого розподілу. Пунктом 13 постанови Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» встановлено, що у випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об`єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів - членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок. Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо. Суд обирає серед наданих варіантів, той варіант, який більш реальний та об`єктивний, не суперечить вимогам чинного законодавства та відповідає інтересам обох володільців нерухомості. Ухвалою Галицького районного суду від 2 березня 2010 року призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу щодо можливості розподілу квартири АДРЕСА_1 на дві окремі квартири. Відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи №798 від 19 квітня 2011 року реальний поділ квартири АДРЕСА_1 на дві окремі ізольовані квартири з врахуванням зауважень міжвідомчої комісії у Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради від 29 грудня 2009 року технічно неможливий у зв`язку із відсутністю можливості забезпечити вентилювання приміщення новоутвореного туалету, яке повинно проходити через загальнобудинковий вентканал поверхів будинку з виходом над покрівлею на 0,5 м та відсутністю можливості влаштування димовентиляційний канал в приміщенні новоутвореної кухні під літ.1 "-

4. Позивачем подано ескізний проект перепланування комунальної квартири з розподілом на дві відокремлених квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , складений ФОП ОСОБА_5 27 березня 2017 року, відповідно до якого технічно можливо виконати перепланування комунальної квартири з її розподілом на дві окремі квартири. Після виконаного перепланування з розподілом комунальної квартири на дві окремі квартири постійного проживання планування квартир в загальному знаходяться в межах вимог основних будівельних норм і правил. Наявні відхилення після перепланування можливо вважати незначними, скільки ліквідоване основне порушення - комунальна квартира із приміщеннями спільного користування. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2018 року призначено у справі додаткову судову будівельно-технічну експертизу. На вирішення даної експертизи було поставлено наступні питання: 1.Чи можливий реальний розподіл (перепланування) квартири АДРЕСА_1 на дві відокремлені квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 ? 2.Якщо так, то чи можливий такий розподіл (перепланування) у відповідності до «Ескізного проекту перепланування комунальної квартири на АДРЕСА_3 з розподілом на дві окремі квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 », який виконаний ФОП ОСОБА_5 .? 3.Чи можливі інші варіанти розподілу квартири АДРЕСА_1 на дві відокремлені квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 ? 4.Чи можливий розподіл приміщень, які перебувають у загальному користуванні мешканців квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 таким чином, щоб ці квартири стали повноцінними житловими об`єктами? 5.Якщо можливий, то який варіант (варіанти) такого розподілу чи перепланування? Згідно висновку експерта № 5759 за результатами додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 23 серпня 2019 року розподіл (перепланування) квартири АДРЕСА_2 на дві відокремлені квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 технічно неможливий. Розподіл (перепланування) квартири АДРЕСА_2 відповідно до розробленого ФОП ОСОБА_5 . Ескізного проекту «Перепланування комунальної квартири на АДРЕСА_3 з розподілом на дві окремі квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 », з конструктивної точки зору, технічно неможливий, так як суперечить вимогам Державних будівельних норм. Розподіл приміщень, які перебувають у загальному користуванні мешканців квартири АДРЕСА_1 на дві відокремлені квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 технічно неможливий. Висновком №798 додаткової будівельно-технічної експертизи від 19 квітня 2011 року і висновком експерта № 5759 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 23 серпня 2019 року встановлено неможливість розподілу (перепланування) квартири АДРЕСА_1 на дві відокремлені квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 . Ескізний проект перепланування комунальної квартири з розподілом на дві відокремлених квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , складений ФОП ОСОБА_5 27 березня 2017 року, суперечить даним висновкам. Вказаний висновок наданий на замовлення позивача, не є судовою експертизою, експерта не було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Відповідно до ч.1 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про допустимість висновку експерта ЛНДІСЕ Косинського О.В. № 5759 за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 23 серпня 2019 року, оскільки такий не допускає жодних відхилень від норм ДБН та є найбільш об`єктивним. Висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 5759 від 23 серпня 2019 року об`єктивно визначає можливість поділу квартири, є найбільш повним, підготовленим на підставі оцінки усіх документів (доказів) по справі, з врахуванням попередніх висновків, є чітким, не містить розбіжностей, безпосередньо стосується обставин, які підлягають доказуванню. Відтак, суд прийшов до переконання, що перепланування квартири призведе до погіршення житлових умов відповідача та до порушення умов безпеки житлових приміщень. На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем не доведено можливості розподілу квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , шляхом надання дозволу на проведення розподілу приміщень, які перебувають у спільному користуванні квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Судом встановлено, що позивач пред`явила вимогу до третьої особи, що не відповідає положенням ЦПК України. Доводи позивача про те, що така вимога є похідною, не спростовують вищенаведених положень ЦПК України стосовно порядку пред`явлення вимог до сторони, а тому така вимога також не може бути задоволена. З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено і підписано 8 листопада 2021 року. Головуючий Судді