Постанова 4807 № 310/2217/20

Дата документу 03.11.2021 Справа № 310/2217/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №310/2217/20 Головуючий у 1-й інстанції: Черткова Н.І. Провадження №22-ц/807/3225/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Путій Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смоленська-3» про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі,- В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року ОСОБА_1 , в сособі представника ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смоленська-3» про визнання незаконним, скасування наказу 1-2 від 08.04.2019 року та поновлення на роботі. У квітні 2020 року адвокат Дігтяренко В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до суду уточнену позовну заяву. Позов мотивовано тим, що в багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_1 створено та діє з 2011 року ОСББ «СМОЛЕНСЬКА-3». Вказала, що її було прийнято на роботу з 01.01.2019 в ОСББ «Смоленська - 3» на посаду бухгалтера на умовах безстрокового трудового договору з окладом 2238 грн., а у зв`язку із збільшенням мінімальної заробітної плати в Україні, наказом від 02.01.2019 року «Про затвердження штатного розкладу та кошторису про введення мінімальної заробітної плати 4173 грн.» на ОСББ «Смоленська - 3» було затверджено новий штатний розклад з посадовим окладом бухгалтера - 2089,17 грн. 23 березня 2019 року співвласники вищезазначеного багатоквартирного будинку провели загальні збори,за наслідком чого було змінено керівника ОСББ «Смоленська-З». У зв`язку із створенням з боку нового керівника перешкоди у її роботі, ненадання доступу до робочого місця, невиплату заробітної плати, позивач звернулась з заявою до ОСББ «Смоленська - 3» з проханням: виплатити їй заробітну плату за квітень 2019 року на її банківський рахунок; надати довідку за підписом уповноваженої особи з відомостями про її посаду в ОСББ «Смоленська - 3» (на підтвердження трудових відносин станом на 17.05/2019 року); надати доступ до робочого місця та забезпечити належні умови праці для виконання покладених на неї посадових обов`язків; надати документальне підтвердження припинення трудових відносин між нею та та ОСББ «Смоленська - 3», уразі звільнення її з посади бухгалтера; виплати їй компенсації за невикористану відпустку за період з 01.01.2019 по день фактичного звільнення (у разі звільнення з посади бухгалтера), на що було отримано відповідь від відповідача, за змістом якого останній було повідомлено про звільнення та про відсутність підстав для здійснення виплат. Наказ 1-2 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смоленська-3» від 08.04.2019 року її було звільнено з посади бухгалтера ОСББ « Смоленська -3» згідно п. 4, ч. 1 ст. 40 КЗп П України за прогули. Зазначений наказ вона отримала 30.07.2019 року від нового керівника відповідача - ОСОБА_3 . Позивач вказав, що в період з 04.06.2019 року по 01.10.2019 року вона знаходилась на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності, після цього продовжувала лікуватися і 20.02.2020 року їй була встановлена третя група інвалідності, в цей же час зверталася з письмовими заявами про порушення трудового законодавства при її звільненні до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, зверталася до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. За наслідком розгляду її ситуації, Бердянським місцевим центром було відмовлено в наданні безоплатної правової допомоги, тому 06.02.2020 вона звернулась до адвоката за правовою допомогою щодо оскарження неправомірного звільнення. Вважає, що строк звернення до суду вона пропустила з поважних причин. З урахуванням викладеного, позивач просила суд поновити строк звернення до суду з позовом. Визнати незаконним та скасувати наказ 1-2 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смоленська-3» від 08.04.2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смоленська-3»; поновити ОСОБА_1 на посаді бухгалтера Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смоленська-3» з 09 квітня 2019 року. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 червня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 червня 2021 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 тривалий час перебувала на лікарняному. Підставою знаходження на лікарняному було виявлене в неї онкозахворювання. Враховуючи те, що Позивачу знадобився час на тривале лікування, відновлення фізичного та психічного стану здоров`я, необхідність використання іншого засобу відновлення порушених прав позивача через Головне управління Держпраці у Запорізькій області, час на збір доказів, враховуючи невидачу ОСОБА_1 трудової книжки, у позивача не було можливості звернутися до суду з позовом у строк встановлений законодавством. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, голова правління ОСББ «Смоленська-3» Любов Шарай, зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, проте вона без поважних причин пропустила місячний строк на звернення до суду з огляду на те, що копію наказу про своє звільнення вона отримала 30 липня 2019 року, однак з позовм до суду звернулася лише 25 березня 2020 року. При цьому суд вважав безпідставними доводи позивача про те, що після звільнення вона зверталася до Головного управління Держпраці у Запорізькій області за захистом своїх трудових прав, так як вона не була обмежена у праві одночасно звернутися й до суду.На лікарняному позивач перебувала з 04 червня 2019 року по 02 жовтня 2019 року, 02 жовтня 2019 року в лікарняному зазначено, що має стати до роботи, тобто має повну фізичну дієздатність. За період з 02 жовтня 2019 року по 25 березня 2020 року ніяких письмових доказів на підтвердження неспроможності позивача звернутисяч до суду не надано, встановлення 20.02.2020 року третьої групи інвалідності також не свідчить про фізичну неспроможність звернутися в цей період до суду. Беручи до уваги з`ясовані фактичні обставини справи, враховуючи, що зазначені позивачем обставини не свідчать з достатньою переконливістю та очевидністю про наявність об`єктивних причин, які б унеможливлювали звернутись їй до суду за захистом своїх законних прав та інтересів особисто чи через свого представника, суд першої інстанції дійшов до висновку, що доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду не заслуговують на увагу і місячний строк звернення до суду не підлягає поновленню. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки такі висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист правлюдини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна сторона має право в порядку, встаовленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх прушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що позивач працювала на посаді бухглатера Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смоленська-3» на умовах безстрокового трудового договору з окладом 2238 гривень з 01.01.2019 року, що підтверджується наказом (розпорядженням) № 1 від 01.01.2019 року (а.с. 11). Відповідно до наказу від 02.01.2019 року за підписом голови правління ОСОБА_4 затверджений штатний розклад ОСББ « Смоленська 3» у кількості 5 осіб, в тому числі і бухгалтера (а.с. 12). В березні 2019 року на загальних зборах ОСББ « Смоленська -3» було обрано головою правління ОСОБА_3 та 01.04.2019 року зареєстровано згідно з вимогами законодавства у Державному реєстрі. Згідно наказу № 1-2 від 08.04.2019 року позивача ОСОБА_1 з 08.04.2019 року було звільнено з посади бухгалтера ОСББ «Смоленська -3» згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП за прогули, даний наказ підписаний головою правління ОСОБА_3 (а.с. 15). Підставою звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтери є акти від 01.04.,02.04.,03.04., 04.04.,05.04.,06.04.,08.04.2019 року про її невихід на роботу в ці дні, складений та підписаний 9 співвласниками ОСББ «Смоленська», які засвідчили відсутність ОСОБА_1 на роботі- 01.04., 02.04., 03.04.,04.04., 05.04., 06.04. та 08.04.2019 року (а.с. 36-44). Як зазначено в актах, ОСОБА_1 повідомили про передачу документацію ОСББ, яке вона проігнорувала, відсутність документів бухгалтерського обліку та технічної документації унеможливлює ведення фінансово-господарської діяльності ОССБ, наносить шкоду кожному співвласнику, а саме унеможливлює правильне нарахування квартплати. На передачу документації не з`явилася. В ході судового розгляду позивач стверджувала, що вона працювала вдома, її робоче місце було в приміщенні ОСББ тільки для прийому громадян раз на тиждень в певні часи, в телефонному режимі від ОСОБА_3 на початку квітня вона дізналася , що він тепер голова ОСББ і на його прохання принести документацію, відповіла, що все принесе в день прийому громадян 08.04.2019 року і продовжувала виконувати свою трудові обов`язки, як бухгалтер. Тобто, судом встановлено, і не заперечувалося сторонами, що з 01.04.2019.до 08.04.2019 року, ОСОБА_1 не з`являлася до нежитлового приміщення (електрощитової) ОСББ «Смоленська-3», яке минула голова правління ОСОБА_4 використовувала під приймальню ОСББ, і яке відповідач вважає робочим місцем позивача ОСОБА_1 . На підтвердження своїх доводів про продовження виконання своїх трудових обов`язків, як бухгалтера ОСББ в період з 01.04. по 08.04.2019 року позивачем надані наступні письмові докази: 02.04.2019 року перераховано грошові кошти ОСОБА_5 за цивільно-правовим договором № 1/19 від 01.04.2019 року; 03.04.2019 року складено звіт про фінансову діяльність ОСББ «Смоленьска-3» за березень 2019 року; 04.04.2019 року нараховано співвласникам внески на утримання будинку та прибудинкової території, надруковано та рознесено квитанції на оплату; 05.04.2019 року складено розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у березні 2019 року; 08.04.2019 року складено звіт про оплату населенням житлово-комунальних послуг та електроенергії за березень 2019 року; 10.04.2019 року складено та подано до ДПІ Податковий розрахунок доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ОСББ « Смоленська-3», форма № 1 ДФ за 1 квартал 2019 року; 10.04.2019 року складено та подано до ДПІ звіт про суми, нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за березень 2019 року. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Стаття 40 КЗпП України визначає підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Так, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогул ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин ( п. 4 ч. 1 статті 40 КЗпП України). Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин ( наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Згідно п.22 вказаної постанови , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4, 7, 8, ст.40 п.1 ст.41 КЗпП , чи додержані власником чи уповноваженим органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника. Згідно актів, наданих відповідачем про відсутність позивача на своєму робочому місці за період з 01.04.2019 року по 08.04.2019 року, що ОСОБА_1 була відсутня в ці дні на роботі ОСББ « Смоленська-3», в актах відсутні дані щодо початку та закінчення складання них, не зазначено чи з`ясовувалися причині відсутності робітника на роботі ОСББ «Смоленська-3», не зазначено де саме (за якою адресою, в якому саме приміщенні був відсутній працівник). Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно та сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з ким укладено трудовий договір. Згідно зі ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту. Трудовий розпорядок на підприємствах, установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації ( профспілковим представником) на основі типових правил. Ст. 29 КЗпП України визначено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: роз`яснити працівникові його права та обов`язки та проінформувати про умови праці, наявність; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної охорони. Відповідно до ст. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи ( зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством. Відповідно до ст. 149 КзПп України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений власник повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Відповідачем суду не надано належних письмових доказів на підтвердження виконання ним вимог вищезазначеного законодавства, а саме наявності в ОСББ Правил внутрішнього трудового розпорядку або графіку роботи бухгалтера, позивач заперечувала про ознайомлення її з такими документами, окрім, посадової інструкції, якою визначені посадові права та обов`язки бухгалтера ОСББ. Окрім цього, відповідачем не було визначено робоче місце позивача, тому відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що вона працювала дома, тільки вела прийом громадян раз на тиждень в приміщенні ОСББ. Слід зауважити, що неможливо кваліфікувати відсутність працівника на робочому місці за прогул за умови, коли сама адміністрація не виконує вимоги трудового законодавства. Проаналізувавши всі обставини справи, зробивши системний аналіз вищезазначеного законодавства, колегія суддів погоджується з висновом суду першої інстанції, що при звільненні позивача ОСОБА_1 відповідачем були допущені порушення вимог трудового законодавства. Разом з тим згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. У статті 234 КЗпП України не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц зазначено, що установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку. В постановах Верховного Суду 08 серпня 2018 року у справі № 757/19004/15-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 503/361/16-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 288/1466/18 зазначено, що поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У будь-якому разі суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Верховний Суд зазначає, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Мотивуючи поважність пропуску строку звернення до суду, позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що вона тривалий час знаходилася на лікарняному, зверталася до Головного управління Держпраці у Запорізькій області за захистом порушеного права, що унеможливило своєчасне звернення до суду. Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримала копію наказу про звільнення 30.07.2019 року, про що свідчить її особистий підпис на наказі № 1-2 з 08 квітня 2019 року ( а.с. 15 т. 1). Зазначені обставини також не заперечувалися позивачем в суді першої інстанції та її представником ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції. ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом 25 березня 2020 року, про що свідчить штемпель Бердянського міськрайоного суду ( а.с. 1-8 т. 1). З матеріалів справи вбачається, що на лікарняному ОСОБА_1 знаходилася в період з 04.06.2019 року по 02.10.2019 року, 02.10 2019 року в лікарняному зазначено, має стати до роботи, тобто, має повно фізичну дієздатність (а.с. 24-27 т. 1). За період з 02.10.2019 року по 25.03.2020 року ніяких письмових доказів на підтвердження неспроможності позивача звернутися до суду не надано, доказів продовження лікування, яке б перешкджало звернутися до суду не надано, встановлення 20.02.2020 року третьої групи інвалідності загального захворювання ( а.с. 28 т. 1) також не свідчить про фізтчну неспромлжність звернутися в цей період до суду. Так в період знаходження позивача на амбулаторному лікарняному ОСОБА_1 працювала повні робочі місяці в ОСББ « Міг -97» бухгалтером, що свідчить про те, що остання мала повну фізичну дієздатність в цей період і як слід можливість подати позов до суду. Зазначені обставини не заперечувалися позивачем в суді першої інстанції. В цей же період, зокрема, з 05.07.2019 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до Головного управління держпраці у Запорізькій області, що не перешкджало їй одночасно звернутися з позовом до суду. Вирішуючи спір, суди першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказах, дійшов обґрунтованого висновку про те, що при звільненні позивача, відповідачем були допущені порушення вимог трудового законодавства, проте, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропуск позивачем встановленого статтею 233 КЗпП України строку звернення до суду з огляду на те, що копію наказу про звільнення вона отримала 30 липня 2019 року, у зв`язку з чим місячний строк звернення до суду з вимогою про поновлення на роботі сплив 30 серпня 2019 року, проте з цим позовом ОСОБА_1 звернулася лише 25 березня 2020 року, тобто з пропуском місячного строку. З огляду на те, що позивачу ще в липня 2019 року було достеменно відомо про порушення її прав, приймаючи до уваги відсутність беззаперечних фактів, які б свідчили про існування перешкод для звернення до суду, та те, що звернення ОСОБА_1 зі скаргою до Головеного управління Держпраці у Запорізькій області не може свідчити про існування об`єктивних перешкод для подання нею позову у визначений законодавством строк, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку. З врахуванням вищенаведеного доводи апеляційної скарги про те, що строк, передбачений статтею 233 КЗпП України, був пропущений позивачем з поважних причин, не заслуговують на увагу. Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Під час розгляду цієї справи позивач не навела поважних причин пропуску строку звернення до суду з відповідним позовом і не підтвердила належними та допустимими доказами їх наявність. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. При вирішенні питання про поновлення строку суд дає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого спеціальним законом строку звернення до суду з позовом до дати подання такого позову. Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку на оскарження рішення роботодавця про звільнення без доведеності поважності причин не забезпечило б рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 червня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повна постанова складена 08 листопада 2021 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.