Постанова Кропивницький апеляційний суд № 388/1675/18

ПОСТАНОВА Іменем України 04 листопада 2021 року м. Кропивницький справа № 388/1675/18 провадження № 22-ц/4809/1520/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л., за участі секретаря Завітневич О. І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа Приватний нотаріус Долинського міського нотаріального округу Шумейко Ірина Юріївна, розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2021 року у складі судді Степанова С. В. і В С Т А Н О В И В: В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПублічногоАкціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі АТ «Укрексімбанк») та просив: -визнати недійсним іпотечний договір № 55317Z16 від 20.07.2017, укладений між ним та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Шумейко І. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 442; -визнати недійсним іпотечний договір № 55317Z23 від 20.07.2017, укладений між ним та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Шумейко І. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 440; -стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати. Позовна заява мотивована тим, що у зв`язку з фінансовими проблемами, що виникли у батьків ОСОБА_1 під час ведення бізнесу, вони звернулись до позивача по питанню забезпечення ним своїм нерухомим майном перед АТ «Укрексімбанк» їх зобов`язань, на що позивач погодився і уклав іпотечні договори. Позивач вважає, вказані іпотечні договори недійсними, з огляду на те, що під час їх укладення ОСОБА_1 перебував у складній життєвій ситуації, оскільки несподіване повідомлення батьків про перебування їх на межі банкрутства призвело до виникнення у нього стресового стану, під час перебування у якому йому було важко усвідомлювати всі реальні наслідки вчинення дій. Крім того, іпотечні договори укладались на вкрай невигідних умовах для позивача, оскільки внаслідок їх укладення він не набував жодних матеріальних благ, батьки не отримували ніяких пільг, зменшення суми боргу, права на реструктуризацію заборгованості тощо. Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрексімбанк» про визнання іпотечних договорів недійсними залишено без розгляду. Ухвала суду мотивована тим, що судовий розгляд справи призначався на 09 годину 00 хвилин 10 червня 2021 року, на 16 годину 00 годину 21 липня 2021 року, проте позивач у судові засідання не з`явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомив, що згідно вимог ЦПК України є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 24.11.2020, якою позовну заяву ОСОБА_1 про визнання іпотечних договорів недійсними залишено без розгляду, скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. В подальшому Долинським районним судом Кіровоградської області було призначено розгляд справи на 01 квітня 2021 року. 31 березня ОСОБА_1 було подано до суду клопотання про відкладення судового розгляду через те, що він перебував на лікарняному, проте, вже 22 липня 2021 року дізнався, що його позов було залишено без розгляду. Позивач вважає, що твердження суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про те, що ОСОБА_1 в судові засідання не з`являвся без поважних причин та був повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи, не відповідає дійсності, оскільки судові повістки в судові засідання, призначені на 11.05.2021, 10.06.2021 та 21.07.2021 позивачем не отримувались, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення не підписувались, а хто отримував судові повістки замість позивача, останньому достеменно не відомо. Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду проведеного в режимі відеоконференції адвокат Ювко В. О., який представляє інтереси АТ «Укрексімбанк», заперечував проти доводів апеляційної скарги. ОСОБА_1 та приватний нотаріус Долинського міського нотаріального округу Шумейко І. Ю. в судове засідання апеляційного суду не з`явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Відповідно до положень ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що судовий розгляд цієї справи призначався на 09.00 годину 10 червня 2021 року, на 16.00 годину 21 липня 2021 року. Позивач у судові засідання не з`явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомив. За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права. У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Згідно з частиною п`ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи. Пунктом 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз`яснено, що суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201, 202, 205, 207 ЦПК України (2004 року), перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи. При цьому процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 (провадження № 61-36375св18). Матеріалами справи підтверджується, що постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 листопада, якою позов було залишено без розгляду, скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (том 1 а. с. 171-172). Позивачу було надіслано судову повістку про розгляд справи в суді першої інстанції на 15:00 годину 01 листопада 2021 року (том 1 а. с. 181). 01.04.2021 розгляд справи було відкладено за клопотання позивача на 11 травня 2021 року на 16 годину 00 хвилин (том 2 а. с. 186). 11 травня 2021 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з відпусткою судді, а судове засідання було відкладене на 09 годину 00 хвилин 10 червня 2021 року (том 1 а. с. 190). В судове засідання, призначене на 09 годину 00 хвилин 10 червня 2021 року позивач не з`явився, про розгляд справи був належним чином повідомлений особисто 15 травня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1 а.с. 196). В судове засідання, призначене на 16 годину 00 хвилин 21 липня 2021 року позивач не з`явився повторно, про розгляд справи був належним чином повідомлений особисто 09 липня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1 а.с. 219). З аналізу викладеного вбачається, що позивач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з`явився в судове засідання (10 червня 2021 року, 21 липня 2021 року), не скористався правом подати заяву про розгляд справи за його відсутності, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статі 257 ЦПК України, для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду. Крім того, прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року). Суд наголошує на тому, що саме позивач має бути у першу чергу зацікавлений у розгляді його позовних вимог у розумний строк. При цьому, залишення заяви без розгляду не порушує право позивача на судовий захист, оскільки відповідно до положень частини другої статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду з тією ж позовною заявою. Судами першої інстанції надано належну оцінку поведінці позивача, вжито усіх необхідних заходів для надання останньому достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях, з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що судові повістки в судові засідання, призначені на 11.05.2021, 10.06.2021 та 21.07.2021 позивачем не отримувались, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення не підписувались, є безпідставними, з огляду на таке. Правила надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень. У пункті 99 Правил зазначено, що рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, … які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. Оформлення цих поштових операцій визначено у пункті 105 Правил. Так, для одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред`явленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), дати одержання поштового відправлення, поштового переказу та розписатись. Напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано (висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20 березня 2019 року у справі № 222/1402/16-а). З аналізу рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (том 1 а. с. 196, 219) вбачається що вони відповідають вимогам Правил та є підтвердженням отримання судових повісток адресатом, разом з тим, позивачем неналежними та допустимими доказами не спростовано факт вручення йому судових повісток. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання. Оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 05.11.2021. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді А. М. Головань О. Л. Карпенко