Постанова 4803 № 201/10868/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3979/21 Справа № 201/10868/18 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К РА Ї Н И 03 листопада 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кохан Ганна Леонідівна про захист порушеного права, встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та визнання спадкоємцем четвертої черги за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: 08 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу протягом п`яти років та визнання спадкоємцем четвертої черги, позовні вимоги доповнювалися і уточнювалися. Позивач у своїй позовній заяві і з представником в ході судового засідання посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка за життя мешкала в квартирі АДРЕСА_1 ; вони з ОСОБА_4 мешкали у вказаному житлі разом з 06 жовтня 2012 року однією сім`єю як жінка і чоловік без реєстрації шлюбу до моменту її смерті, робили ремонт оселі, придбавали спільно речі особистого характеру і для житла, він робив подарунки цій жінці, жити дружно і добре. Після смерті ОСОБА_4 він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини вказаної квартири, але виявилося, що є і інші спадкоємці відповідачі, тому йому було відмовлено в видачі свідоцтва і рекомендовано звернулася до суду з питанням встановлення факту спільного мешкання однією сім`єю зі спадкодавицею і тому він змушений звернутися за захистом своїх прав до суду. В добровільному порядку питання не вирішено. Просив захистити право позивача як члена сім`ї з ОСОБА_4 , з якою він проживав без реєстрації як жінка і чоловік в цивільному шлюбі п`ять років до відкриття спадщини (фактично по день її смерті), визнати його спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 , задовольнивши уточнений позов у повному обсязі (а.с. 2-3,13-14). Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2021 року ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кохан Г.Л. про захист порушеного права, встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та визнання спадкоємцем четвертої черги - відмовлено (а.с.186-189). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що рішення суду 1 інстанції ухвалене при неповному з`ясуванню обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги (а.с.192-194). Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка за життя мешкала в квартирі АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини вказаної квартири, але виявилося, що є і інші спадкоємці відповідачі, тому йому було відмовлено в видачі свідоцтва і рекомендовано звернулася до суду з питанням встановлення факту спільного мешкання однією сім`єю зі спадкодавицею і тому він змушений звернутися за захистом своїх прав до суду. ОСОБА_4 є сестрою відповідача ОСОБА_3 , останній повідомив, що його сестра ОСОБА_4 , протягом 2012- 2013 років та початку 2014 року проживала з ОСОБА_5 , який був опитаний в судовому засіданні і підтвердив своє спільне мешкання з ОСОБА_4 у вказаний час, при чому вказане їх спільне мешкання було не за адресою реєстрації ОСОБА_4 на АДРЕСА_2 (на той час). Вказане спростовує твердження позивача про мешкання з ОСОБА_4 спільно однією сім`єю по вул. Пісаржевського з жовтня 2012 року. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності та необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо. Згідно із ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання фактичного подружжя сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Суд першої інстанції, оцінивши докази, допитавши свідків, надав належну оцінку їх показам, зробив правильний висновок про недоведеність позивачем того, що він в період з 2012 року спільно проживав з ОСОБА_4 . Належних та допустимих доказів на підтвердження поліпшення (ремонт квартири), про які йдеться в позові та що вони взагалі робилися, та ще й за рахунок позивача, матеріали справи не містять. Стороною позивача не надано доказів на підтвердження того, що позивач брав участь у витратах по утриманню квартири, відсутня також інформація щодо нарахування плати за комунальні послуги на ОСОБА_1 , так само не надано жодних доказів ведення сумісного господарства та спільних витрат за життя ОСОБА_4 . Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Визнавши безпідставною позовну вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні похідної вимоги про визнання позивача спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 зміну черги спадкування. Отже, рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права і залишається без змін. В апеляційній скарзі не спростовано висновків суду першої інстанції та не наведено жодного аргументованого доводу щодо позовних вимог. Надання апелянтом власних коментарів щодо оцінки доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки таким правом наділений лише суд. Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Надані в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції докази, відхиляються колегією суддів, оскільки долучені фото на підтвердження ремонту ванної кімнати, підлоги, встановлення кондиціонеру, укладання кафелю, влаштування каналізації та інше, а також товарні чеки не підтверджують жодним чином, що вказані ремонтні роботи проводилися саме в квартирі ОСОБА_4 , також вказані фото не містять ніяких даних стосовно часу, об`єктивно не засвідчують їх реальних відносин, зокрема, факту проживання осіб як чоловік та дружина. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем надана довідка №53/18 від 01.10.2018 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 як спеціаліст з ремонту сантехнічних мереж приймав участь у виконанні деяких доручень правління кооперативу ЖБК №124 Согласие, таких як: заміна каналізаціїї труби на нову (вересень2014 року); заміна стояків опалення в під`їзді №4 (лютий 2017 р.), ремонт каналізації в під`їзді № 5 кв. 96 і 100, (листопад 2017 р.) , ремонт каналізації в під`їзді № 5 (кв. 84) (серпень 2018 р), (том 1 а.с.), з урахуванням вказаної довідки вбачається, що у позивача був доступ до багатьох квартир будинку АДРЕСА_3 , що встановлює безпідставність вказаних доказів щодо ремонту квартири померлої ОСОБА_4 , як жінки, з якою нібито апелянт проживав однією сім`єю (том 2 а.с.53-98). Засоби доказування, надані позивачем, не можна визнати переконливими. Матеріали справи містять єдине фото ОСОБА_1 з ОСОБА_4 в чорно білому форматі, з якого неможливо встановити час та місце, зафіксоване на знімку. Вказане зображення об`єктивно не засвідчує їх реальних відносин, зокрема спільне проживання як чоловіка та дружини в зазначений у заяві час (том 2 а.с.104). Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне, пунктом 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частин першоїтретьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першоїтретьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, наприклад, якщо новий доказ з`явився після розгляду справи судом першої інстанції або раніше був недоступний заявнику. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні по суті спору. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №145/474/17 (провадження №61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі №404/251/17 (провадження №61-13405св18). Надаючи відповідний доказ суду апеляційної інстанції без попереднього його надання для оцінки судом першої інстанції, апелянт взагалі не вказує чому дані докази не були долучені ним до позовної заяви. Таким чином, враховуючи відсутність поважності причин неподання відповідного доказу до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 367 ЦПК України. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді: