Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/14928/19

Справа № 308/14928/19 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03.11.2021 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Вакули Ю.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/405/20, за апеляційною скаргою захисника - адвоката Вакули Ю.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20. 03. 2020. Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 ( десять тисяч двісті ) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. З протоколу про адміністративне правопорушення серії БД№ 233892 від 22. 12. 2019 та постанови судді від 20. 03. 2020 вбачається, що 22. 12. 2019 о 01 год. в м. Ужгороді по вул. Легоцького, водій ОСОБА_1 керувала т/з марки «Mаzda 3» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків, результат позитивний - 1,16%, чим скоїла правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі, поданій захисником - адвокатом Вакулою Ю.І. в інтересах ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови судді від 20. 03. 2020 щодо ОСОБА_1 та закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає проте, що після того, як ОСОБА_1 не погодилась із результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння проведеного працівниками поліції на місці зупинки автомобіля, їй не пропонувалось пройти такий огляд в закладі охорони здоров`я та вона самостійно вживала заходів для вияснення порядку проведення такого огляду та 22. 12. 2019 зверталась до Закарпатського обласного наркологічного диспансеру для проходження огляду на стан сп`яніння, але їй було відмовлено у проведенні такого через те, що такий огляд проводиться за направленням працівника поліції. Також захисник вказує на наявність метерологічної похибки у роботі -2- алкотестеру Драгер 6810. Зазначає, що алкотестер Драгер 6810, який до того ж не постачається у зв`язку із заміною на більш нову модель - Драгер Алкотест 6820, не є доказовим професійним алкотестером, а лише вимірює та відображає температуру навколишнього середовища, фіксує дату та час тесту, тому результати тесту можуть виходити за межі допустимої погрішності, залежно, зокрема, від температури та вологості повітря. Також вказує на те, що відеозапис моменту, де ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів протоколу повідомила, що бажає пройти медичний огляд в закладі охорони здоров`я шляхом здачі крові, на що повілейський їй повідомив, що такої необхідності немає, оскільки позитивний результат її огляду на стан сп`яніння вже отримано немає. Також поліцейський надав ОСОБА_1 підписати акт меличного огляду, не заповнений до кінця, до того ж без надання їй примірнику, що ставить під сумнів той факт, що останній бажав з`ясувати фактичні обставини про її погодження з результатами огляду. Судом при розгляді справи всупереч заявленим клопотанням сторони захисту не призначено ретроспективну судово-медичну експертизу на стан тяжкості алкогольної інтоксикації ОСОБА_1 за ознаками відсутності порушення у неї мовлення, а також необґрунтовано не прийнято до уваги покази свідка ОСОБА_3 , який підтвердив відсутність ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та її власних спроб пройти освідування, не допитано свідка - лікаря-нарколога ОСОБА_4 та безпідставно надано перевагу поясненням свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які також не були допитані в суді, а їх письмові пояснення носять суперечливий характер. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Вакули Ю.І., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови судді щодо ОСОБА_1 , то вони є непереконливими, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Ці вимоги закону, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані. Так, відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. -3- Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09. 11. 2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами. Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, її вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД№ 233892 від 22. 12. 2019, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД№ 233892 від 22. 12. 2019, водій ОСОБА_1 22. 12. 2019 о 01 год. в м. Ужгороді по вул. Легоцького, 6, керувала т/з марки «Mаzda 3» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків, результат позитивний - 1,16%, чим скоїла правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується: актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківкою тесту №2882, відповідно до яких ОСОБА_1 о 01 год. 14. хв. 22. 12. 2019 знаходилася в стані алкогольного сп`яніння, проміле - 1,16%; належним чином завіреною копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії LAK № 1889528 від 22. 12. 2019, відповідно до якої 22. 12. 2019 о 01 год., ОСОБА_1 на вул. Легоцького, 6 в м. Ужгороді, керувала транспортним засобом «Мазда - 3», номерний знак НОМЕР_1 , з несправною правою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушила п. 31.4.3 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.121 КУпАП; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 22. 12. 2019, даними, що вбачаються з відеофайлів, які містяться на наданому відділом поліції компакт-диску «DVD». Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника ОСОБА_1 - адвоката Вакули Ю.І. в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необгрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським роти 1 взводу 1 батальойну УПП в Закарпатській області Лошак К.М. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано -4- вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії БД№ 233892 від 22. 12. 2019 складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі захисника не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту». Всупереч доводам сторони захисту, поліцейськими складено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та долучено його примірник до матеріалів справи. З якого вбачається, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками - запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення координації, за допомогою приладу «Драгер». Результат огляду на стан сп`яніння - 1,16 проміле. Те, що з результатами згідна, ОСОБА_1 засвідчила власноручним підписом. Обставини огляду, викладені у акті, своїми підписами засвідчили у ньому свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Апеляційний суд врахоує, що результат тесту ОСОБА_1 , проведеного працівниками поліції, а саме - 1,16 проміле, більш як в п`ять разів перевищує гранично допустиму норму (0,2% проміле) та беззаперечно вказує на перебування особи в стані алкогольного сп`яніння, виключаючи можливу технічну похибку. Оцінюючи доводи апеляційної скарги захисника про те, що показники електродіагностичного приладу «Alkotest 6810» фірми «Drager» не можуть вважатися допустимим доказом, апеляційний суд звертає увагу на наступне. Згідно з пунктами першим та третім розділу ІІ Інструкції передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Перелік спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ України та Держспоживстандартом для проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння міститься в Державному реєстрі затверджених типів засобів вимірювальної техніки, Газоаналізатор Drager Alcotest, в тому числі 6810, включений до вказаного переліку. Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01. 01. 2016, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається. Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані -5- засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01. 01. 2016. Відповідно до листа (який є публічно доступним) заступника директора Українського медичного центру сертифікації МОЗ України № 45 від 18. 01. 2018 на запит Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, використання медичних виробів «Газоаналізатори Alcotest Drager 6810», які були завезені та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії Свідоцтва та знаходження його у реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення у період з 10. 02. 2010 по 10. 02. 2015 є можливим, за умов дотримання вимог щодо повірки (калібрування), що підтверджує вірність результатів вимірювання. В апеляційній скарзі не наведено переконливих доводів щодо неможливості застосування приладу Драгер 6810, або заборони використання його на території України, за умови правомірності введення такого в експлуатацію на час дії дозвільних документів та своєчасного проходження відповідного калібрування. При цьому із роздруківки результату технічного приладу Drager Alcotest 6810, застосованого працівниками поліції для перевірки стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 вбачається, що вказаний технічний засіб пройшов повірку 11. 07. 2019. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13. 10. 2016 № 1747, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01. 11. 2016 за № 1417/29547 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлені міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, а саме для Газоаналізаторів - один рік. За наведених обставин, поліцейськими правомірно був застосований під час огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 газоаналізатор Drager Alcotest 6810 та його показники є допустимими доказами. Доводи захисника - адвоката Вакули Ю.І. про те, що поліцейські не забезпечили на вимогу ОСОБА_1 її огляд в медичному закладі, також є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу не відмовлялася, про незгоду з результатами огляду не заявляла , бажання пройти огляд в закладі охорони здоров`я не виявляла і не зверталася до працівників поліції за оформленням направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я, що є обов`язковим. Більш того, з дослідженого відеозапису, який міститься на долученому до матеріалів справи цифровому носії вбачається, що на одному з файлів ОСОБА_1 повідомила, що з 18 год. вечора вжила два стакана мартіні, з цього ж відеозапису також слідує і те, що ОСОБА_1 не заперечувала щодо результатів огляду на «Drager Alcotest 6810» та не наполягала на проведенні огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Оскільки в акті огляду ОСОБА_1 засвідчила свою згоду з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, засвідчила своїм підписом роздруківку із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу, ознайомилася з протоколом, що засвідчила своїм підписом у протоколі, за відсутності будь-яких доказів про відсутність згоди з результатами такого огляду, апеляційний суд констатує відсутність об`єктивних підстав вважати, що поліцейським необхідно було направляти ОСОБА_1 для проведення огляду в заклад охорони здоров`я. -6- Доводи апеляційної скарги про допущення працівниками поліції при оформленні матеріалів ряду порушень також, є безпідставними. У протоколі про адміністративне правопорушення серії БД№ 233892 від 22. 12. 2019 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено її права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористалася остання, відмовившись від надання пояснень з посиланням на ст. 63 Конституції України. У протоколі містяться підписи поліцейського, який склав протокол та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Таким чином протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. Відсутність даних про свідків та їх підписи у протоколі про адміністративне правопорушення, не є суттєвою обставиною, адже положення пункту 2 глави ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09. 11. 2015 № 1452/735, вимагають проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків, більш того пояснення свідків містяться у матеріалах даної справи. Щодо тверджень сторони захисту про невжиття заходів щодо забезпечення участі та допиту в судовому засіданні ряду свідків, то апеляційний суд констатує про наступне. Так, в судове засідання за клопотанням заисника - адвоката Вакули Ю.І. неодноразово викликався лікар-нарколог ОСОБА_4 , проте будучи повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. Директором КНП ЗОМЦПЗМЗ скеровано на адресу суду повідомлення, відповідно до якого лікар-нарколог ОСОБА_4 не має можливості бути присутнім на судовому засіданні у зв`язку з хворобою. Окрім того, судом вживались заходи щодо забезпечення участі у розгляді справи також і поліцейських взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Закарпатській області Лошак К.М., ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , проте такі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, будь-яких заяв/клопотань на адресу суду не подали, про причини неявки суд не повідомили. Щодо неявки свідка ОСОБА_6 , то останній подав суду письмову заяву про неможливість участі в судовому засіданні та підтримав свої пояснення, які він надавав, будуи залученим у якості свідка при проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння. Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 намагалась саомтійно пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, апеляційний суд відхиляє, оскільки належні докази щодо результатів проходження нею медичного огляду в матерілаах справи відсутні і такі не надано в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Більш того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, у присутності поліцейського. Окрім того, відповідно до Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість -7- реакції» від 09. 11. 2015 №1452/735, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення, про що обґрунтовано зазначено у відповіді на адвокатський запит захисника Вакули Ю.І., наданої за підписом директора КНП «Закарпатський обласний центр психічного здоров`я та медицини залежностей ОСОБА_9 , де окрім іншого, вказується і на те, що громадянка ОСОБА_1 особисто не надала заяву щодо проведення освідування для встановлення факту вживання алкоголю та встановлення стану сп`яніння. Не вбачає апеляційний суд і підстав для визнання недопустимим доказом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, оскільки такі відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18. 12. 2018 №1026, згідно якого, включення портативного відеореєстратора відбувається з момента початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про незаконність постанови судді і підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими, немає, позаяк доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо. Стосовно інших доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Вакули Ю.І., не призначення ретроспективної судово-медичної експертизи, то вони також не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги захисника щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у нез`ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисника Вакули Ю.І. не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Доводи апеляційної скарги з приводу неналежності окремих доказів носять формальний характер та такий висновок не спростовують. Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 01(один) рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керувала автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. -8- При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29. 06. 2007, Європейський Суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16. 10. 2008), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09. 06. 2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24. 03. 2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на неї адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника - адвоката Вакули Ю.І., подана в інтересах ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі про витребування доказів, не заявлялось. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу захисника - адвоката Вакули Ю.І., подану в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20. 03. 2020 щодо ОСОБА_1 ,-без змін. Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя