LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Львівський апеляційний суд466/9835/20

від 04.11.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 08 червня 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Справа № 466/9835/20 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В. Провадження № 22-ц/811/2755/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:83 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Симець В.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 08 червня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: у грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Шевченківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звільнення нерухомого майна з-під арешту. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є власником квартири АДРЕСА_1 , однак не може розпоряджатися належним йому майном, оскільки ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова у справі № 466/3683/16-ц на нього накладено арешт. Стверджує, що накладення арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон об`єктів нерухомого майна обмежує його законні права, як власника, щодо вільного розпорядження належним йому майном. Зазначає, що не був залучений до участі у розгляді справи, незважаючи на те, що є власником майна щодо якого вирішувалося питання про накладення арешту. Зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2018 року, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з даної квартири без надання іншого житлового приміщення. Вважає, що право власності особи, яка не є учасником кримінального провадження, має захищатися шляхом подання позову про звільнення цього майна з під арешту, що пов`язано із захистом особою свого майнового права, тому такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. З наведених підстав просить: звільнити/виключити з-під арешту нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 ; усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом зобов`язання Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області виключити квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , з Єдиного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження: 16695837 (спеціальний розділ), скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2016 року у справі № 466/3683/16-ц про заборону проводити виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 . Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 08 червня 2021 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Третьої Львівської державної нотаріальної контори, з участю третьої особи, ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним. Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку. Зазначає, що провадження у справі може бути зупинене до вирішення іншої справи лише у тому випадку, якщо в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість їх розгляду, а сама по собі наявність іншої справи не може бути підставою для зупинення провадження у справі. Вказує, що наявні у справі докази дозволяють встановити та оцінити фактичні обставини, які є предметом судового розгляду, відтак відсутня об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи. Вважає, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено, яким чином цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Третьої Львівської державної нотаріальної контори, з участю третьої особи, ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним, може вплинути на розгляд даної справи, предметом розгляду якої є звільнення майна з-під арешту. Звертає увагу, що звернувся з позовом ще у 2016 році, тривалий час справа не розглядається по суті, чим порушується його право на справедливий суд та своєчасний розгляд справи. З наведених підстав просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 04 листопада 2021 року, то датою ухвалення постанови є саме 04 листопада 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Постановляючи оскаржувану ухвалу та зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд даної справи є об`єктивно неможливим до вирішення справи за позовом ОСОБА_2 до Третьої львівської державної нотаріальної контори, третя особа ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У пункті 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 року у справі №752/9802/17, зазначив, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується в тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи. Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. При цьому, межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до порушення розумного строку розгляду справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Шевченківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області, у якому просив звільнити/виключити з-під арешту нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 ; усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом зобов`язання Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області виключити квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , з Єдиного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження: 16695837 (спеціальний розділ), скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2016 року у справі № 466/3683/16-ц про заборону проводити виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 . Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 14.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у підготовчому засіданні. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18.02.2021 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які 09.03.2021 року звернулися до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення по суті справи №466/3683/16-ц. В обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покликаються на п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», згідно з яким суд не вправі відмовити у відкритті провадження у справі про зняття арешту з майна, якщо справа, у зв`язку з якою накладено арешт на майно, не вирішена, оскільки зазначене, зокрема, впливає на перебіг позовної давності; у разі неможливості розгляду такого позову до вирішення іншої справи суд відповідно до п. 4 ст. 201 ЦПК України зупиняє провадження у справі про зняття арешту з майна. Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова про забезпечення позову від 30 вересня 2016 року накладено арешт та заборону на відчуження майна на нерухоме майно, а саме, на квартиру АДРЕСА_1 , тобто, арешт на квартиру накладено, як захід забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Третьої львівської державної нотаріальної контори, третя особа ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним, питання щодо скасування якого відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 264 ЦПК України вирішується судом під час ухвалення рішення суду за результатами розгляду справи. Аналізуючи зміст позовних вимог ОСОБА_1 , якими є звільнити/виключити з-під арешту нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 ; усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом зобов`язання Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області виключити квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , з Єдиного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження: 16695837 (спеціальний розділ), скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2016 року у справі № 466/3683/16-ц про заборону проводити виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , виклад обставин, якими позивач ОСОБА_1 обгрунтовує позовні вимоги, колегія суддів, враховуючи позовні вимоги ОСОБА_2 до Третьої львівської державної нотаріальної контори, третя особа ОСОБА_4 , якими є визнання заповіту недійсним, приходить до висновку, що у справі за позовом ОСОБА_2 до Третьої львівської державної нотаріальної контори, третя особа ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним, не можуть бути вирішені по суті питання, що стосуються обставин, якими позивач ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги, а також питання, від яких залежить можливість розгляду позову ОСОБА_1 . Як зазначає ОСОБА_1 у позові, покликаючись на наявність рішення судів різних інстанцій з приводу триваючого спору, які підлягають обов`язковому виконанню, накладення арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежує його законні права як власника щодо вільного розпорядження майном. Як встановлено матеріалами справи, арешт на спірну квартиру накладено ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 30.09.2016 року у справі №466/3683/16-ц у справі за позовом ОСОБА_2 до Третьої львівської державної нотаріальної контори, третя особа ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним, тобто, предметом позову є визнання недійсним заповіту, а не правомірність накладення арешту на спірну квартиру, і позов про визнання недійсним заповіту не обґрунтовано наявністю чи відсутністю арешту на спірну квартиру. А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що у справі №466/23683/16-ц не можуть бути вирішені питання, що стосуються обставин, якими позивач ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги, а також питання, від яких залежить можливість розгляду позову ОСОБА_1 . Таким чином, колегія суддів не вбачає об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №466/3683/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Третьої львівської державної нотаріальної контори, третя особа ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним, а також вважає, що підстав зупинення розгляду даної справи немає, оскільки позовні вимоги не є взаємовиключними, а також не встановлено, що до набрання законної сили рішенням у справі №466/3683/16-ц об`єктивний та всебічний розгляд цієї справи є неможливим. Враховуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, колегія суддів приходить до висновку, що не існує перешкод у розгляді даної справи по суті з врахуванням тих обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, які фактично зводяться до безпідставності накладення арешту на спірну квартиру, як заходу забезпечення позову, і у справі, що розглядається судом за позовом ОСОБА_2 до Третьої львівської державної нотаріальної контори, третя особа ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним, не можуть бути встановлені ті обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свій позов, а вирішення судом справи №466/3683/16 ц по суті позовних вимог не матимуть значення для розгляду та вирішення спору ОСОБА_1 , не впливатимуть на можливість її розгляду до вирішення позову ОСОБА_2 до Третьої львівської державної нотаріальної контори, третя особа ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним. З огляду на вищенаведене, тривалий розгляд справи №466/3683/16-ц (більше 5 років), що призведе до затягування розгляду справи за позовом ОСОБА_1 , порушення розумних строків розгляду справи, враховуючи вичерпний перелік підстав для зупинення провадження, колегія суддів вважає, що заява про зупинення провадження у даній справі є необґрунтованою, а тому в суду першої інстанції не було підстав для її задоволення. Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної краги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 08 червня 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Постанова складена 04.11.2021 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»