Постанова 4824 № 759/7603/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ___________________________________ Справа №759/7603/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/15030/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 4 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року (суддя Сенько М.Ф.) про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування нерухомим майном, та зобов`язання не чинити перешкод, встановив: у травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , та зобов`язання відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні квартирою. Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилалася на те, що набула право власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. 14 лютого 2020 року. Однак, у подальшому їй стало відомо, що в квартирі зареєстрована відповідач, на що вона згоди не надавала, що порушує її права власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном. Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року відкрито провадження у даній справі. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №759/12082/20 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест-Сервіс», ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, визнання прострочення кредитора, визнання односторонньої відмови від зобов`язання кредитора, визнання права боржника відмови від зобов`язання та припинення зобов`язання у відношенні боржника. У поданій апеляційній скарзі позивач просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Позивач посилається на необґрунтованість ухвали суду, так як суд не навів мотивів, з яких прийшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі, не зазначив обставин, які б вказували на неможливість продовження розгляду даної справи до розгляду іншої справи, не проаналізував предмет та підстави позовів у справах і не зазначив обставин, які б вказували на те, що суд на підставі наданих доказів, не може встановити обставини у даній справі. Також ОСОБА_1 зазначає, що судом порушується її право на доступ до правосуддя, так як справа перебуває у провадженні суду тривалий час. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження у справі розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції обмежився посиланням на положення п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 260 ЦПК України у мотивувальній частині ухвали суду повинно бути зазначено мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу. Разом з цим, ухвала суду першої інстанції вказаним нормам процесуального права не відповідає, так як не містить обґрунтування прийнятого судом рішення. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо. Визначаючи наявність підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі (правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року). Правові висновки щодо необхідності зазначення обґрунтування зупинення провадження у справі та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи зазначені у постановах Верховного Суду у справі № 308/5006/16-ц від 27.02.2019 року та у справі № 1522/27468/12 від 07.11.2018 року. Однак, ухвала суду першої інстанції не містить обґрунтування, які саме обставини можуть бути встановлені при розгляді позовної заяви ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, визнання прострочення кредитора, визнання односторонньої відмови від зобов`язання кредитора, визнання права боржника відмови від зобов`язання та припиненні зобов`язання у відношенні боржника, які неможливо встановити при розгляді позову ОСОБА_1 . У порушення вимог ст. 251 та 260 ЦПК України суд не проаналізував предмети спорів у справах та підстави позовних вимог, і прийшов до помилкового висновку про неможливість розгляду даної справи до вирішення спору між сторонами в іншій справі. Суд також не врахував, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Згідно статті 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). Зупинивши провадження у справі, суд не врахував, що позивач звернулася до суду з даним позовом у травні 2020 року, провадження у справі було відкрито у серпні 2020 року, тобто провадження у справі триває більше року, що порушує розумні строки розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Колегія суддів вважає, що постановивши ухвалу про зупинення провадження у даній справі, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, постановив необґрунтовану ухвалу, тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування нерухомим майном, та зобов`язання не чинити перешкод направити до Святошинського районного суду міста Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк